Справа № 946/3510/22
Провадження № 2/946/1400/23
06 березня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
за участю: секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Вишневської Г.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
25.05.2022 року позивач звернуся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати незаконним та скасувати наказ №107 від 26 квітня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство»; поновити ОСОБА_3 на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»; стягнути з приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.08.2020 року він був призначений на посаду виконувача обов'язків начальника служби матеріально-технічного постачання. Відповідно до наказу № 201 від 03.12.2020 року по ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» - ОСОБА_3 призначено на посаду начальника служби матеріально- технічного постачання з 03.12.2020р. Наказом №64 від 34.03.2022р. у зв'язку зі зміною організаційної структури ПрАТ «УДП» переведено ОСОБА_3 з посади начальника служби матеріально-технічного постачання на посаду начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування. 14.04.2022р. ОСОБА_3 звернувся із заявою на ім'я т.в.о. генерального директора ПрАТ «УДП» Д. Москаленка про надання щорічної відпустки у кількості 14 календарних днів з 02.05.2022р. з подальшим звільненням за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КзпП України. Наказом № 107 від 26.04.2022 року ОСОБА_3 надано щорічну відпустку з 02.05.2022 по 15.05.2022р. з подальшим звільненням за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України з 16.05.2022р. Останнім днем роботи вважати 16.05.2022р. З вказаним Наказом позивач ознайомився 28.04.2022р., про що свідчить його підпис. 11.05.2022р. ОСОБА_3 звернувся до т.в.о. генерального директора ПрАТ «УДП» Д. Москаленка із заявою та просив не звільняти його з посади 16.05.2022р. на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, оскільки вказана дата не є частиною угоди між ним та роботодавцем, а є пропозицією роботодавця, на яку він згоди не надавав та вказаною заявою підтвердив про відсутність домовленостей про визначення дати його звільнення. Листом №4м-346 від 13.05.2022р. ПрАТ «УДП» повідомило позивача, що не може задовольнити його заяву від 11.05.2022р., оскільки вважає, що між сторонами була досягнута згода. 16.05.2022р. позивача було звільнено згідно п.1 ст. 36 КЗпП України та видано трудову книжку. Позивач вважає, що наказ про його звільнення від 26.04.2022 року є незаконним та підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди відносно конкретної дати звільнення та позивач конкретну дату звільнення у заяві не вказував.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2022 року відкрито спрощене провадження по справі.
02.08.2022 року представником ПАТ «УДП»надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує щодо наведених позивачем у позовній заяві обставин та правових підстав позову. Зокрема, наказом № 107 щодо особового складу ОСОБА_3 надано щорічну відпустку з 02.05.22 по 15.05.2022 з подальшим звільненням за угодою сторін п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України з 16 травня 2022, про що ОСОБА_3 був ознайомлений 28.04.2022 під особистий підпис та ним отримано копію наказу, заперечень або зауважень щодо дати звільнення з боку працівника не було, інших пропозицій дат звільнення ним роботодавцю не надавалось. 11.05.2022 року ОСОБА_3 надав заяву про незгоду з датою звільнення - 16.05.2022 року за згодою сторін, однак листом № ЧМ-346 від 13.05.2022 ПрАТ "УДП" обґрунтовано не задовольнило вказану заяву, про що належним чином повідомило ОСОБА_3 , вказаний лист (наявний у матеріалах справи як доказ, заявлений позивачем). Підставою відмови з боку роботодавця стала вже досягнута, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України угода сторін про звільнення - позивача конкретною датою 16.05.2022 р.Звільнення за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України відрізняється від розірвання трудової угоди з ініціативи працівника та ініціативи роботодавця тим, що в цьому випадку треба сумісне волевиявлення сторін, на припинення трудових відносин в строк, про який домовилися сторони і саме з цих підстав.Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.З огляду на вищевказане, працівник не може "передумати" звільнитися з роботи, якщо звільнення здійснюється за згодою сторін, у роботодавця є право відмовити працівнику, якщо працівник відмовляється звільнятися. Таким чином, процедуру звільнення ОСОБА_3 ПрАТ "УДП" провів з дотриманням вимог чинного законодавства.У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про скасування наказу № 107 від 26.04.2022 в частині звільнення з посади, вважає, що позивач не знаходився у вимушеному прогулі. Тому як позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від інших, та вони не підлягають задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В судовому засіданні встановлено, що наказом №123 від 10.08.2020 року ОСОБА_3 був призначений на посаду виконувача обов'язків начальника служби матеріально-технічного постачання ПрАТ «УДП», з випробувальним терміном на два місяця з 11 серпня 2020 року.
Відповідно до наказу №201 від 03.12.2020 року ОСОБА_3 було призначено на посаду начальника служби матеріально-технічного постачання ПрАТ «УДП» з 03.12.2020 року.
Наказом № 64 від 24.03.2022 року у зв'язку зі зміною організаційної структури ПрАТ «УДП» ОСОБА_3 було переведено з посади начальника служби матеріально-технічного постачання на посаду начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування.
14.04.2022 року ОСОБА_3 звернувся із заявою на ім'я т.в.о. генерального директора ПрАТ «УДП» про надання щорічної відпустки строком 14 календарних днів з 02.05.2022 року з подальшим звільненням за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Наказом №107 від 26.04.2022 року ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку з 02.05.2022 року по 15.05.2022 року з подальшим звільненням за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 16.05.2022 року. З вказаним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 28.04.2022 року, про що свідчить його підпис.
11.05.2022 року ОСОБА_3 звернувся до т.в.о. генерального директора ПрАТ «УДП» з заявою та просив не звільняти його з посади 16.05.2022 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки вказана дата не є частиною угоди між ним та роботодавцем, а є пропозицією роботодавця, на яку він згоди не надавав та вказаною заявою підтвердив про відсутність домовленостей про визначення дати його звільнення.
Листом №4м-346 від 13.05.2022 року ПАТ «УДП» повідомило позивача, що не може задовольнити його заяву від 11.05.2022 року, оскільки вважає, що між сторонами була досягнута згода.
16.05.2022 року ОСОБА_3 було звільнено згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України та видано трудову книжку.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 404/3049/15-ц (провадження № 6-1269цс16) Верховний Суд України вказав на те, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження № 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).
Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо припинення трудового договору з цієї підстави.
Відповідно до частини першої статті 241-1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Встановлено, що наказом №107 від 26.04.2022 року ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку з 02.05.2022 року по 15.05.2022 року з подальшим звільненням за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 16.05.2022 року.
Разом з тим, суд не може погодитися із твердженням відповідача про те, що звільнення позивача 16 травня 2022 року відбулося за угодою сторін, оскільки заява ОСОБА_3 про звільнення за угодою сторін не містить конкретної дати звільнення працівника, а застосоване позивачем у заяві формулювання «з подальшим звільненням за угодою сторін», не може вважатися конкретною датою звільнення.
Відсутність у заяві конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін.
Саме такий правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 825/3587/15-а (провадження № К/9901/28040/19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 236/1286/19 (провадження № 61-2567св20), від 04 серпня 2021 року у справі № 711/2175/20 (провадження № 61-12674св20), від 07 жовтня 2021 року у справі № 541/1684/20 (провадження № 61-9439св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 591/1375/19 (провадження № 61-13478св20).
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи, що позивач був звільнений без законної підстави, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ №107 від 26 квітня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» і поновити ОСОБА_3 на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» з 16 травня 2022 року.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
Згідно довідки №ЦБ-454, виданої 02.06.2022 року ПАТ «УДП» про середньомісячну заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 1352,87 грн., середньомісячна заробітна плата становить 22998,79 грн.
Суд погоджується з розрахунком представника позивача, складеного 01.03.2023 року, за яким періоди та норми робочого часу складають:
- травень 2022 року (16.05.2022 року - 31.05.2022 року) - 12 робочих днів;
- червень 2022 року - 22 робочих дня;
- липень 2022 року - 21 робочий день;
- серпень 2022 року - 22 робочих дня;
- вересень 2022 року - 22 робочих дня;
- жовтень 2022 року - 20 робочих днів;
- листопад 2022 року - 22 робочих дня;
- грудень 2022 року - 22 робочих дня;
- січень 2023 року - 22 робочих дня;
- лютий 2023 року - 20 робочих днів;
- березень 2023 року (01.03.2023 року - 06.03.2023 року) - 3 робочих дня, всього 208 робочих дня вимушеного прогулу.
Відповідно розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 1352,87 грн. х 208 робочий день = 281 396,96 грн., без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають обов'язковій сплаті.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2022 року по 06 березня 2023 року в розмірі 281396 (двісті вісімдесят одна тисяча триста дев'яносто шість) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок, без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають обов'язковій сплаті.
Стосовно судового збору, суд зазначає, що позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру: 992, 40 грн. + 992, 40 грн. + 2813, 96 грн. ( 1% від 281396, 96 грн.) = 4798 грн. 76 коп.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та згідно ст.9 Закону України "Про судовий збір", з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4798 грн. 76 коп. із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (місцерозташування: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ №107 від 26 квітня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство».
Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» з 16 травня 2022 року.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (місце розташування: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2022 року по 06 березня 2023 року в розмірі 281396 (двісті вісімдесят одна тисяча триста дев'яносто шість) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок, без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають обов'язковій сплаті.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (місце розташування: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь держави судовий збір в розмірі 4798 грн. 76 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2023 року.
Суддя: О.Я.Присакар