справа № 208/2203/18
№ провадження 2/208/320/22
Іменем України
25 листопада 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Івченко Т.П.,
за участю: секретаря судового засідання - Переверзова І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-
встановив:
У квітні 2018 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулось Акціонерне товариство комерційного банка «ПриватБанк» з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на їх користь:
- заборгованість за кредитним договором б/н від 20.10.2011 року у загальному розмірі 86440 (вісімдесят шість тисяч чотириста сорок) гривень 95 копійок, яка складається з наступного: 1907 (одна тисяча дев'ятсот сім) гривень 20 копійок - заборгованість за кредитом; 75334 (сімдесят п'ять тисяч триста тридцять чотири) гривні 35 копійок - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 4606 (чотири тисячі шістсот шість) гривень 97 копійок - заборгованість за пенею і комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина) та 4092 (чотири тисячі дев'яносто дві) гривні 43 копійки - штраф (процентна складова);
- 1762 (одна тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок - витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до статуту Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 № 519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».
05.07.2018 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська справу призначено до судового розгляду та визначено порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.10.2011 року Відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4. Договору, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку;», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку додаються до позовної заяви. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що підтверджується п.2.1.1.12.2 Договору.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Договору Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку вчасності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Відповідно до п. 2.1.1.5.4 Договору за незгодою зі зміною Правил та або «Тарифів Банку», позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість. На підставі п. 2.1.1..2.4 Договору Банк має право на зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. Згідно з п. 2.1.1.3.3 Договору Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з карткового рахунку Клієнта, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 2.1.1.4.6 Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором. Згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору у разі непогашення суми простроченого кредиту на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування. Відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 Договору за несвоєчасне виконання боргових обов'язків (використання простроченого Кредиту та Овердрафту) Власник карти сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких встановлюються Тарифами.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 28.02.2018 року має заборгованість 86440 (вісімдесят шість тисяч чотириста сорок) гривень 95 копійок, яка складається з наступного: 1907 (одна тисяча дев'ятсот сім) гривень 20 копійок - заборгованість за кредитом; 75334 (сімдесят п'ять тисяч триста тридцять чотири) гривні 35 копійок - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 4606 (чотири тисячі шістсот шість) гривень 97 копійок - заборгованість за пенею і комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина) та 4092 (чотири тисячі дев'яносто дві) гривні 43 копійки - штраф (процентна складова).
На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Пунктом 1.1.7.11 Договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором Відповідач порушив зазначені вище умови кредитного договору, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без участі відповідача при заочному розгляду справи, без його участі та без застосування технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані, та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Судом встановлено, що 20.10.2011 року відповідач підписав «Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку», з метою отримання банківських послуг. (а.с.9).
У Анкеті-заяві від 20.10.2011 року зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.9).
Позивач зазначає, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» були доступні для ознайомлення відповідачу на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ та складають між ними договір приєднання.
Як вбачається з наданої позивачем Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 01.11.2011 року, Відповідач погодилась з умовами якими передбачена базова процентна ставка в місяць 2,5 % на місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50,00 грн. і не більше залишку заборгованості. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = пеня(1)+ пеня(2), де пеня(1) - базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня(2) - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочки по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 гривень більше. Штраф при порушенні строків платежів при будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договорм більше ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та просточених процентів і комісії (а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 15.02.2021 року надав заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 20.10.2011 року у розмірі 11624,18 грн., з яких 1907,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 1907,20 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту ; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625; 4697,21 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 5019,77 грн. - заборгованість з пені, а також понесені судові витрати (а.с. 105).
Також судом встановлено, що відповідачу позивачем 01.11.2011 року була видана кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії до серпня 2015 року, 01.08.2012 року картка № НОМЕР_2 з терміном дії до вересня 2015 року, 30.07.2012 року картка № НОМЕР_3 з терміном дії до жовтня 2015 року, 04.05.2012 року картка № НОМЕР_4 з терміном дії до листопада 2015 року, 01.07.2013 року картка № НОМЕР_5 з терміном дії до жовтня 2016 року (а.с.77).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, останній 01 листопада 2011 року було оформлено картковий рахунок № НОМЕР_1 , на якому 01.11.2011 року було встановлено кредитний ліміт 300,00 гривень, в подальшому: 01.11.2011 року зменшено кредитний ліміт до 300,00 гривень; 30.07.2012 року збільшено кредитний ліміт до 1100,00 гривень; 27.08.2012 року збільшено кредитний ліміт до 2000,00 грн.; 11.03.2013 року зменшено кредитний ліміт до 2000,00 грн.; 17.06.2013 року зменшено кредитний ліміт до 1870,00 гривень; 03.07.2013 року зменшено кредитний ліміт до 1870,00 гривень; 07.11.2019 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 гривень (а.с.76).
Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою за договором № б/н станом на 24.06.2020 року заборгованість погашав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом, пенею, комісією та штрафами (а.с.70-75).
Згідно з наданим банком розрахунком), Відповідач станом на 31.01.2021 року має заборгованість 11624 (одинадцять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 18 копійок, яка складається з наступного: 1907 (одна тисяча дев'ятсот сім) гривень 20 копійок - прострочене тіло кредиту; 4697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) гривень 21 копійка - заборгованість за простроченими відсотками; 5019 (п'ять тисяч дев'ятнадцять) гривень 77 копійок - заборгованість по пені (а.с.106-112).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У Анкеті-заяві позичальника від 20.10.2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, прохає у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.10.2011 року, банк посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем (а.с.10).
Вказаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць 2,5 % на місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50,00 грн. і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним. Розмір комісії за кредитне обслуговування - 1% від суми заборгованості. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = пеня(1)+ пеня(2), де пеня(1) - базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня(2) - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць , нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочки по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 гривень більше.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з Відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів за користування кредитом, оскільки з наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» убачається, що сторони погодили проценти в розмірі 2,5 % в місяць, що становить 30,00% річних, а у наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості Відповідача, проценти за користування кредитом обраховані за різними ставками: 30,00%, річних, 34,80% річних, 43,20% річних, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
У суду також відсутні підстави для стягнення із Відповідача на користь банку пені та штрафів, оскільки такі суми розраховані банком з урахуванням розміру процентів за ставками, що не були погоджені сторонами.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.10.2011 року, посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», наявні на банківському сайті як невід'ємні частини спірного договору.
«Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови, правила та тарифи розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів банку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та «Умов та правил надання банківських послуг», оскільки «Умови та правила надання банківських послуг» це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 20.10.2011 року у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, таким чином, суд вважає, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі - 1907 (одна тисяча дев'ятсот сім) гривень 20 копійок, підлягає задоволенню.
Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 336/887/18 (провадження № 61-11747св19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача у поточний час, зокрема, архівних версій договору за наведеною позивачем редакцією, не є доказом обізнаності відповідача про зміст цих умов на час підписання анкети-заяви від 20.10.2011, отже, огляд веб-сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судом в порядку ч.7 ст.85 ЦПК України не може призвести до встановлення обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та які мають значення для вирішення справи, у розумінні ст.ст.76, 81 ЦПК України, тому в задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити за безпідставністю.
Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 38 (тридцять вісім) гривень 88 копійок, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_7 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.10.2011 року у розмірі - 1 907 (одна тисяча дев'ятсот сім) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_7 , МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі - 38 (тридцять вісім) гривень 88 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Грушевського,будинок№1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складений 01 грудня 2022 року.
Суддя Івченко Т. П.