справа № 208/2247/21
№ провадження 1-кс/208/412/23
Іменем України
01 березня 2023 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області клопотання слідчого ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в межах кримінального провадження № 12021041160000095 від 30.03.2021 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним погодженим з прокурором клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчим зазначено, що 29.03.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приблизно в період часу з 17.00 год. до 20.00 год. вживав спиртні напої на території м. Кам'янське. 29.03.2021 приблизно о 20.45 год. ОСОБА_4 повернувся за місцем свого тимчасового мешкання, а саме в квартиру АДРЕСА_2 , де також тимчасово мешкав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із яким раптово у ОСОБА_4 виникла словесна сварка. ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись 29.03.2021 приблизно о 21.30 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) у квартирі АДРЕСА_2 , вхопив кухонний ніж та утримуючи його у своїй правій руці, діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом заподіяння удару ножем в область розташування життєво важливих органів людини можливо позбавити її життя, передбачаючи такі наслідки і свідомо допускаючи їх настання, застосовуючи достатню м'язову силу, наніс зазначеним ножем один удар в область грудної клітин ОСОБА_7 , від чого настала смерть останнього в вищевказаній квартирі. Після скоєного, ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення втік. Згідно акта № 393 від 30.03.2021 року, смерть ОСОБА_7 настала від гострої крововтрати, відкритої рани передньої стінки грудної клітки.
30.03.2021р. прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , погоджено та повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яку було вручено матері ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
25.10.2022р. слідчим суддею Заводського районного суду м.Дніпродзержинська надано дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_4 01.03.2023р. було встановлене місце знаходження підозрюваного ОСОБА_4 та у АДРЕСА_3 його було затримано. 01.03.2023р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.
Посилаючись на вказане, слідчий вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому просив застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, посилаючись на обставини, викладені в ньому та просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив, що повідомлена підозра є підтвердженою зібраними доказами у їх сукупності. Враховуючи підстави, зазначені у ст. 194 КПК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважав, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Підозрюваний у судовому засіданні провину визнав, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні клопотання та застосувати у відношенні підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
01.03.2023 року було повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України.
Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до рішень Європейского суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Також Європейський суд у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події та трупу від 29.03.2021; речовим доказом (знаряддя вчинення злочину); протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків, а також актом № 393 від 30.03.2021 року, згідно якому смерть ОСОБА_7 настала від гострої крововтрати, відкритої рани передньої стінки грудної клітки.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у даному кримінальному провадженні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 .
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
При прийнятті рішення, щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею враховується, як обґрунтованість підозри, так і вік та стан здоров'я підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, як позбавлення волі на строк до 15 років, те, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за вчинений злочин переховувався до 01.03.2023р., після чого його місце знаходження було встановлено та затримано працівниками поліції
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (після скоєння кримінального правопорушення за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за вчинений злочин почав переховуватися до 01.03.2023р. після чого його місце знаходження було встановлено та затримано працівниками поліції. Тобто останній розуміє тяжкість вчиненого злочину та наслідки за дане правопорушення, що є ризиком ухилення від досудового розслідування та подальшого судового розгляду, та перебуваючи на свободі може продовжити переховуватися від органів слідства, суду).
Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання останнього винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні,а саме до п'ятнадцяти років позбавлення волі, останній перебуваючи під загрозою застосування вказаного покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
-незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (так як підозрюваний особисто знайомий зі свідками по справі тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 може намагатися зустрітися зі свідками по справі з метою впливу на них чи змусити змінити свої показання або відмовитися від них);
-вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 , у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Щодо посилання підозрюваного на необґрунтованість підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинено із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати в межах кримінального провадження № 12021041160000095 від 30.03.2021 року до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» без визначення розміру застави на строк до 28 квітня 2023 року включно.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1