Справа №592/10536/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/124/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
06 березня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2022 року, якою відмовлено у клопотанні слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021202510000088, внесеному до ЄРДР 06.07.2021 року за ч. 2 ст. 364 КК України, -
Цією ухвалою слідчого судді відмовлено у клопотанні слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021202510000088, внесеному до ЄРДР 06.07.2021 року за ч. 2 ст. 364 КК України.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 42021202510000088 від 06.07.2021, скасувати та постановити нову ухвалу про накладення арешту на все зазначене в клопотанні майно, вилучене під час проведення обшуку приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор вказував, що не ґрунтується на нормах діючого процесуального законодавства посилання слідчого судді на необхідність подачі такого клопотання виключно прокурором, оскільки порядок подачі клопотань прямо врегульовано в ст. 171 КПК України, будь-яких додаткових застережень дана норма не має.
Зазначав прокурор, що ст.64-2 КПК України є нормою-дефініцією, яка визначає лише права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та її завданням не є встановлення диференційованого порядку звернення з клопотанням про накладення арешту на майно в порівнянні з приписами названої вище ч.1 ст.171 КПК України.
Наголошував, що ст. 64-2 КПК не є тією нормою, яка визначає належного суб'єкта на звернення із клопотанням про арешт майна, оскільки дане питання урегульовано, ст. ст. 171, 172 КПК.
Вказував, що стаття 64-2 КПК, незаконно використана в даному випадку слідчим суддею, як підстава відмови в задоволенні клопотання слідчого, взагалі знаходиться в розділі 4 глави 3, яка носить назву «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження», тобто норми даного розділу визначаються склад учасників кримінального провадження та їх права та обов'язки, а не регулюють порядок звернення до суду з клопотанням про накладення арешту.
Зазначав, що фактично, розпочавши та провівши судових розгляд з розгляду клопотання, слідчий суддя констатував, що клопотання слідчого у повній мірі відповідає вимогам ст. 171 КПК України та може бути розглянуто слідчим суддею.
На думку прокурора, слідчий суддя вирішив, що вилучене майно не є речовин доказом, фактично обмеживши орган досудового розслідування у перевірці обставин кримінального провадження, зазначених в ст. 91 КПК України.
До початку апеляційного розгляду від прокурора ОСОБА_6 надійшла заява, в якій він просив провести судовий розгляд без його участі. Від ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутність.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора у відсутність учасників судового розгляду та без фіксування судового засідання технічними засобами, що узгоджується з вимогами ч.4 ст.405 КПК України.
Тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42021202510000088 від 06 липня 2021 року, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом придбання службовими особами управління охорони здоров'я Сумської ОДА кисневих концентратів у кількості 513 штук за завищеними цінами.
Досудовим розслідуванням встановлено, що за наявною змовою між ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_10 та ТОВ «ТСМ АСІСТАНС», останніми упродовж періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021 проведено операцій з постачання в адресу управління охорони здоров'я Сумської ОДА концентраторів кисневих «БІОМЕД» 1АУ-10 (з подвійним потоком, з цифровим датчиком 02) у кількості 513 шт, в результаті чого мають місце ознаки заволодіння бюджетними коштами в сумі 2 616 300,00 грн.
Відповідно до специфікації, що є Додатком №1 до Договору №5 від 26.05.2021, кількість вищезазначеної продукції, ДК 021:2015:33150000-6 «Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії» концентратор кисневий «БІОМЕД» JAY-10 (з подвійним потоком, з цифровим датчиком О2) складає 513 штук з ціною 37 000, 00 грн. за одиницю. Загальна вартість Договору: 18 981 000, 00 без ПДВ. Поставка товару здійснюється до 01.06.2021.
Відповідно до висновку спеціаліста управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області від 25.01.2022 різниця ціни аналогічного кисневого концетратора станом на 26.05.2021 на вказане обладнання складає 5 100,00 грн. за одиницю. Сума різниці ціни та фактичної кількості закупівлі вказаного медичного обладнання складає 2 616 300,00 грн.
Відповідно до висновку експертів від 12.50.2022 за №2925/7532 за результатами проведення комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи підтверджується розрахунок наведений у висновку від 25.01.2022 спеціаліста управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області щодо розміру витрат активів Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації внаслідок закупівлі виробу медичної техніки - концентратора кисневого ТМ «Біомед» моделі JAY-10 та складає 2 616 300,00 грн.
За результатами дослідження фінансово-господарської діяльності відділу запобігання фінансовим операціям, пов'язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Сумській області встановлено, що за наявною змовою між ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_10 та ТОВ «ТСМ АСІСТАНС», останніми упродовж періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021 вчинялися операції з постачання в адресу Управління охорони здоров'я Сумської ОДА концентраторів кисневих «БІОМЕД» JAY-10 (з подвійним потоком, з цифровим датчиком О2) у кількості 513 шт. за завищеною ціною, в результаті чого мають місце ознаки заволодіння бюджетними коштами в сумі 2 616 300,00 гривень.
В ході проведення тимчасового доступу до документів ТОВ «ТСМ АСІСТАНС», відповідно до ухвали слідчого судді було вилучено лише частину витребуваних матеріалів, а саме не було вилучено оригінали укладених договорів з усіма додатками та специфікаціями, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, документи, що підтверджують факт придбання продукції, тощо у повному обсязі по договору поставки №5 від 26.05.2021. Для виконання тимчасового доступу відповідно до довіреності від 17.01.2022 ТОВ «ТСМ АСІТСАНС» було залучено ОСОБА_11 , у котрої було вилучено документи на території Сумського РУП. В ході телефонних розмов представники ТОВ «ТСМ АСІСТАНС» всіляко ухилялись від безпосереднього вилучення документів за місцем розташування ТОВ «ТСМ АСІСТАНС».
Враховуючи, що ТОВ «ТСМ АСІСТАНС» не надано повного переліку витребуваних документів, приховування факту співпраці з ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_10 , не вказування місця придбання товару та його транспортування отримано ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми про дозвіл на проведення обшуку.
Так, 05.12.2022 отримано ухвалу про обшук №592/9492/22 за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком дії до 26.12.2022.
23.12.2022 з 9:20 до 11:32 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Oppo» корпус якого має колір «сірий металік» в напівпрозорому чохлі коричневого кольору.
Проаналізувавши, отримані в ході досудового розслідування відомості щодо придбання службовими особами управління охорони здоров'я Сумської ОДА кисневих концентраторів у кількості 513 штук є розумні підозри вважати, що на вказаному мобільному телефоні наявні відомості щодо листування, спілкування по виконанню договору поставки № 5 товарів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби «COVID-19» від 26.05.2021 між ТОВ «ТСМ АСІСТАНС» та управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, слідчий просив накласти арешт, звернувшись до слідчого судді з відповідним клопотанням, необхідність якого обґрунтовував тим, що в подальшому вказане майно може використовуватись як доказ у даному кримінальному провадженні.
Так, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що розглянувши вказане клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з посиланням на те, що матеріали кримінального провадження не містять належного обґрунтування необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_7 , оскільки жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, також відсутні докази наявності цивільного позову та слідчим не наведено достатніх доказів того, що майно, на яке накладається арешт, підлягатиме конфіскації у особи чи застосовуватиметься для забезпечення цивільного позову.
Крім того, слідчим суддею було встановлено, що на час розгляду клопотання слідчого, ОСОБА_7 мав статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, і враховуючи положення ст. 64-2 КПК України, якою визначено процесуальну особу, яка наділена правом на звернення до суду з таким клопотанням, а саме, прокурора, а не слідчого, і з цих підстав відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора апеляційний суд вважає їх слушними, та не погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на таке.
Дійсно, ч. ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Разом з тим, питання щодо того, хто має право на звернення із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, регулюється ст. 171 КПК України, якою передбачено, що із клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися, в тому числі, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що висновок слідчого судді про необхідність подачі клопотання про накладення арешту на майно у даному провадженні виключно прокурором, не узгоджується з вищезазначеною нормою закону, та враховуючи правову позицію Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладену у рішенні від 15 грудня 2022 року у справі №991/5936/22, вважає, що звернення слідчого до суду з клопотанням про арешт майна, яке було погоджене прокурором, жодним чином не звузило права третьої особи, не змінило момент виникнення таких прав та не спричинило жодних негативних наслідків для ОСОБА_7 , а обраний прокурором спосіб звернення до суду з клопотанням через погодження дій слідчого не суперечить ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого з тих підстав, що його мав подавати виключно прокурор, слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до п.3 ч. 1.ст. 409 КПК України, є підставою для його скасування, та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, постановлення колегією суддів нової ухвали.
При постановленні нової ухвали, перевіряючи обґрунтованість доводів клопотання про арешт майна, колегія суддів вбачає підстави для його задоволення, з врахуванням наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, зі змісту поданого клопотання про арешт майна та доданих до нього матеріалів вбачається, що до ЄРДР були внесені дані за фактом придбання службовими особами управління охорони здоров'я Сумської ОДА кисневих концентратів у кількості 513 штук за завищеними цінами.
Кримінальне провадження №42021202510000088 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, розпочато 06 липня 2021 року і предметом розгляду у даному провадженні є Договір поставки №5 товарів від 26 травня 2021 року, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби (СОVID-19) укладений ТОВ «ТСМ АСІСТАНС», в особі директора ОСОБА_12 з однієї сторони та Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, в особі начальника ОСОБА_13 з іншої сторони.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ТОВ «ТСМ АСІСТАНС» діяло зі змовою з ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_10 .
В ході проведення тимчасового доступу до документів ТОВ «ТСМ АСІСТАНС», відповідно до ухвали слідчого судді було вилучено лише частину витребуваних матеріалів, а саме не було вилучено оригінали укладених договорів з усіма додатками та специфікаціями, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, документи, що підтверджують факт придбання продукції, тощо у повному обсязі по договору поставки №5 від 26.05.2021. Для виконання тимчасового доступу відповідно до довіреності від 17.01.2022 ТОВ «ТСМ АСІТСАНС» було залучено ОСОБА_11 , у котрої було вилучено документи на території Сумського РУП. В ході телефонних розмов представники ТОВ «ТСМ АСІСТАНС» всіляко ухилялись від безпосереднього вилучення документів за місцем розташування ТОВ «ТСМ АСІСТАНС».
Враховуючи, що ТОВ «ТСМ АСІСТАНС» не надано повного переліку витребуваних документів, приховування факту співпраці з ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_10 , не вказування місця придбання товару та його транспортування отримано ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми про дозвіл на проведення обшуку.
Так, 05.12.2022 отримано ухвалу про обшук №592/9492/22 за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком дії до 26.12.2022.
23.12.2022 з 9:20 до 11:32 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Oppo» корпус якого має колір «сірий металік» в напівпрозорому чохлі коричневого кольору, на який слідчий просив накласти арешт.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту наданого слідчим протоколу обшуку та ухвали, а також з обсягу внесених до ЄРДР відомостей вбачається, що наведене майно, відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, оскільки воно безпосередньо стосується предмета розслідування кримінального провадження, може містити на собі сліди, необхідну слідству інформацію, за його допомогою можливо встановити обставини події та причетних осіб, а не накладення арешту на вказане майно може призвести до подальшого його приховання, знищення чи втрати інформації, що в свою чергу вплине на повноту проведення досудового розслідування та не дасть змоги провести необхідні дослідження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчим доведено, що в даному випадку існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; що потреби органів досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та що може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, накладення арешту на майно не пов'язано з безумовним оголошенням підозри власнику такого майна, при цьому колегія суддів погоджується з доводами висловленими в клопотання, що як зазначені документи, так і мобільний телефон мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому їх було вилучено та приєднано до матеріалів кримінального провадження. Оскільки для повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження необхідно провести аналіз інформації, викладеної в документах та інформації збереженої на мобільному телефоні, у тому числі такої, яка могла бути видалена, то клопотання про накладення арешту на мобільний телефон підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що відповідно до положень ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2022 року, якою відмовлено у клопотанні слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021202510000088, внесеному до ЄРДР 06.07.2021 року за ч. 2 ст. 364 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_14 і накласти арешт на мобільний телефон марки «Oppo», корпус якого має колір «сірий металік» в напівпрозорому чохлі коричневого кольору, вилучений під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4