10.03.2023 Справа №607/4287/23
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О.Я., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності земельної ділянки,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності земельної ділянки.
Перевіривши заяву та додані до неї документи, суддя зазначає, що заява підлягає залишенню без руху, оскільки не повністю відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Так, згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим Цивільним процесуальним кодексом України, так і вимогам щодо її змісту.
Пунктом другим частини третьої ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Згідно ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Також відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відтак, у даній справі ОСОБА_1 є не позивачем, як про це зазначено у заяві, а заявником, а тому в цій частині заяви потрібно виправити процесуальний статус особи, яка звернулася із заявою.
Окрім цього, у порушення вимог ч. 3 ст. 43, ч. 4 ст. 294 ЦПК України у заяві про встановлення факту не зазначено такого учасника справ окремого провадження як заінтересована особа та її дані, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
За змістом ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684, 00 грн, а тому 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 536,80 грн.
Заявником приєднано до позовної заяви квитанцію № 63503146 від 25 жовтня 2022 року на суму 496,20 грн, а заяву подано 07 березня 2023 року.
Таким чином, заявнику слід доплатити судовий збір в розмірі 40,6 грн.
Окрім наведеного вище, у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою (п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України).
Зі змісту частин першої та другої статті 315 ЦПК України, а також роз'яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки та від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і їх встановлення в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Заявник вказує, що встановлення факту належності земельної ділянки площею 0,0565 га за адресою: АДРЕСА_1 , на яку 28 грудня 2001 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 642797 та на котрій розташована частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що перебуває у власності останнього йому необхідне з метою присвоєння кадастрового номеру та державної реєстрації.
Разом з тим, суддя звертає увагу, що законодавством чітко передбачений порядок виготовлення технічної документації для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру та проведення її державної реєстрації.
Частиною 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на житловий будинок) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Згідно із ч.1 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на житловий будинок) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних» положень закону «Про державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Відповідно до постанови КМ України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 №449 кадастровий номер як обов'язковий реквізит на державних актах на право власності на землю почав присвоюватися лише після 02 квітня 2022 року.
Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Статтею 791 ЗК України визначено порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відтак, заявник не позбавлений права звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є основою для отримання кадастрового номера, оскільки саме на підставі даної документації відбувається державна реєстрація земельної ділянки, яку здійснює державний кадастровий реєстратор шляхом формування Витягу із Державного земельного кадастру.
Су звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові № 173/1744/19 від 22 вересня 2021 року визнав помилковими висновки суду, що у разі переходу права на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на цій ділянці об'єкти. Адже, як зазначено, за правилами ст. 377 ЦК та ст. 120 ЗК до набувачів будівлі переходять права на ділянку, на якій вона розташована у тих обсягах, що були у попереднього власника. Відповідно, сам факт набуття права власності на будинок не може бути достатньою підставою для висновку про набуття особою у власність земельної ділянки.
Відтак, вищенаведені недоліки заяви є підставою для залишення її без руху.
Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, які полягають у зазначенні правильного процесуального статусу ОСОБА_1 , а також зазначенні таких учасників окремого провадження, як заінтересовані особи, доплаті судового збору у розмірі, який зазначено вище, та обґрунтуванні мети поданої заяви, оскільки із її змісту не вбачається, що заявник позбавлений можливості у встановлений законодавством спосіб присвоїти земельній ділянці кадастровий номер та провести її державну реєстрацію.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст.176, 177, 185, 260, 294, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності земельної ділянки - залишити без руху, надавши заявнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.
Якщо заявник, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О. Герчаківська