Справа № 461/4309/20
Провадження № 1-кс/461/1194/23
10.03.2023 року місто Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , його захисника - ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 звернувся із заявою про відвід судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 від участі у розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020140050001248 від 01.04.2020 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
В обґрунтування заявленого відводу, вказує на те, що при розгляді головуючим суддею ОСОБА_7 клопотання про продовження дії запобіжного заходу під час судового провадження, суддя поставився упереджено, допустив, на думку заявника, порушення норм КПК та не забезпечив реалізацію процесуальних прав обвинуваченого. На думку заявника, мотиви наведені суддею у процесуальних рішеннях у даному провадженні свідчать про його упереджене ставлення до обвинуваченого. ОСОБА_3 вказує, що його не було належним чином повідомлено про підготовче засідання у справі, яке проводилося у режимі відеоконференції, незважаючи на його заперечення. При цьому, внаслідок неналежної якості відеозв'язку, він не чув і не розумів, що розглядається клопотання про продовження дії запобіжного заходу. Також, вказує, що йому не було надано можливості конфіденційного спілкування із захисником.
З огляду на наявність у ОСОБА_3 сумнівів щодо об'єктивного розгляду обвинувального акту саме цим складом суду, на підставі доводів наведених у заяві про відвід та п.4 ч.1 ст.75, ч. 2 ст. 80 КПК України, ОСОБА_3 заявляє про відвід судді ОСОБА_6 і просить його задовольнити.
Заявник та його захисник в судовому засіданні заяву підтримали з мотивів наведених у ній та додатку до заяви.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву ОСОБА_3 заперечив, оскільки вважає її безпідставною.
Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема судом були вжиті заходи передбачені ст. 135 КПК України.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень параграфу 6 глави 3 розділу 1 КПК України, неявка учасників процесу на розгляд заяви про відвід не є перешкодою для розгляду заяви про відвід.
З урахуванням наведених положень вважаю, за можливе провести розгляд заяви за відсутності інших учасників провадження, які не з'явились у судове засідання.
Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до положень ч.5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.
Дослідивши подану заяву, приходжу до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
В ході розгляду заяви про відвід встановлено, що доводи заявника щодо упередженого ставлення судді ґрунтуються виключно на суб'єктивній думці самого заявника, яка фактично пов'язана з його припущеннями та непогодженнями з процесуальними рішеннями та діями суду, зокрема з рішеннями про проведення судового розгляду в режимі відеоконференцзв'язку, етапування обвинуваченого та застосування по відношенню до нього запобіжного заходу. Однак, такі доводи не можуть бути беззаперечною підставою для усунення судді від участі у розгляді справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного.
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
У висновку № 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виходячи з вищенаведеного, для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Отже, відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Непогодження заявника з процесуальними рішеннями ухваленими суддею, з точки зору закону, не може вважатися законною підставою для відведення судді від участі у провадженні (справі).
До поданої заяви не долучено жодного належного та допустимого доказу на його обґрунтування.
Фактично доводи заявника, який є обвинуваченим у кримінальному провадженні, ґрунтуються на його непогодженнями з рішеннями та діями суду, а також на його особистому тлумаченні процесуальних рішень суду.
Аналіз поданої заяви свідчить про те, що наведені мотиви не являються законною підставою для відведення судді від участі у справі, а можуть бути предметом оцінки під час розгляду відповідної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, у тому числі і за результатами розгляду обвинувального акту, у разі непогодження учасників процесу з остаточним рішенням ухваленим у справі судом першої інстанції.
Разом з тим, суддя уповноважений на розгляд заяви про відвід не наділений повноваженнями переглядати та навіть оцінювати відповідні рішення суду, тим більше у випадку коли процесуальним законодавством передбачено процедуру оскарження таких рішень.
Водночас, неможливо не відзначити, що відповідно до наявної у матеріалах справи ухвали суду від 02.01.2023 року, рішення суду про проведення судового засідання в режимі відеоконфренц зв'язку, мотивовано, серед іншого, необхідністю забезпечення присутності саме обвинуваченого у судовому засіданні. Крім того, на час проведення першого засідання у справі після надходження справи до суду першої інстанції з касаційного суду, обвинувачений перебував в установі виконання покарань розташованій у іншому населеному пункті (ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40»), що очевидно вказує на об'єктивні складнощі в етапуванні обвинуваченого до приміщення суду.
Фактично, за відсутності належних та допустимих доказів, заявник на власний розсуд надає оцінку процесуальним рішенням суду, хоча не являється особою яка уповноважена переглядати судові рішення.
Виходячи з вищенаведеного, приходу до висновку, що доводи заявника наведені у заяві про відвід ґрунтуються виключно на його суб'єктивній думці, яка фактично ґрунтується на непогодженні з процесуальними рішенням судді, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а факти які встановлюють упередженість судді в ході розгляду заяви не знайшли свого підтвердження. Таким чином, такі доводи не можуть бути законною підставою для усунення судді від участі у розгляді справи.
Виходячи з вищенаведених доводів та мотивів, приходжу до висновку, що в обґрунтування відводу заявник не наводить відповідних аргументів та не подає належних, достовірних, достатніх і допустимих доказів, які підтверджують наявність законних підстав для відводу судді. Наведене вказує на відсутність законних підстав для усунення судді від участі у розгляді справи.
Отже, обставин, які передбачені ст. 75 КПК України та які б унеможливлювали участь судді у розгляді обвинувального акту, в ході розгляду заяви не встановлено.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 75, 80, 81 КПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1