Справа № 304/160/23 Провадження № 2/304/138/2023
09 березня 2023 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу№ 304/160/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому також просить залишити малолітніх доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на подальше проживання виховання та утримання разом з ним.
Позовні вимоги мотивує тим, що він з відповідачкою зареєстрували шлюбу 18 липня 2009 року. Від цього шлюбу в них народилися дві доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що з початку пандемії коронавірусу стосунки між ними погіршилися, вони почали щодня сваритися, між ними зникло будь яке порозуміння. Позивач зазначає, що на теперішній час між ним і відповідачкою повністю втрачено почуття любові та поваги один до одного, тому сім'я фактично припинила своє існування. Також вважає, що надання строку для примирення не виправить ситуації, оскільки спроби примирення не приносять жодного результату. Позивач також вказує, що він з відповідачкою проживають окремо, відповідно не ведуть спільного господарства. Доньки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишилися проживати разом з позивачем за адресою його місця проживання, з приводу чого відповідачка не заперечує. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд шлюб розірвати, а також після розірвання шлюбу залишити доньок ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на подальше проживання, виховання та утримання разом з ним.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити. При цьому просить питання розподілу судових витрат не вирішувати.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення таких.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, суд відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми в своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.
Так, у судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Також встановлено, що сторони в справі мають дві доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , таОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
За приписами ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною другою статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з частиною 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом з'ясовано, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер, тому його збереження неможливе та недоцільне, оскільки буде суперечити їхнім інтересам та інтересам їхніх спільних дітей, у зв'язку з чим суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Вирішуючи питання про місце проживання дітей після розірвання шлюбу, то суд дійшов такого висновку.
Так, згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна (ч. 3 ст. 29 ЦК України).
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).
Вказані норми кореспондуються із нормами СК України, викладеними в ч. 1, 2 ст. 160 цього Кодексу, з яких вбачається, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідачкою ОСОБА_2 подано до суду заяву, в якій вона зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення таких, що суд розцінює як її згоду щодо проживання дітей разом з батьком.
За наведених обставин, суд вважає, що доньок - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після розірвання шлюбу між сторонами слід залишити на проживання, виховання та утримання саме з батьком - ОСОБА_1 .
Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанцій № 9295-2508-5511-2792 від 31 січня 2023 року позивачем ОСОБА_7 сплачено по 1 073, 60 грн судового збору.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як вбачається з поданої позивачем заяви, такий просить не вирішувати питання понесених ним судових витрат, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує прав відповідачки, тому може бути задоволене судом.
З огляду на наведене та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 12, 24, 105, 110, 112, 160, 161 СК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 259, 263-265, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 липня 2009 року Виконкомом Зняцівською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 20.
Дітей, а саме доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживання, виховання та утримання разом з батьком - ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуюча: Гевці В. М.