Справа № 936/34/23
Провадження № 3/936/37/2023
09.03.2023 р. смт. Воловець
Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Пелих О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.01.2023 року на розгляд до суду надійшла справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП. Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 № 382-2022 від 29.12.2022 р., зазначено, що 28.12.2022 р. близько 19.20. год. стрілець 1 відділення 1 взводу 2 роти 2 батальйону охорони частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , знаходився у розташуванні підрозділу у с. Скотарське з ознаками алкогольного спяніння, був направлений до КНП «Воловецька ЦЛ Воловецької СР», для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння та відмовився від медичного огляду, дії були скоєні в умовах особливого стану, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в суді свою вину за вказаних у протоколі обставин не визнав та надав суду в якості доказу його невинуватості диск CD-R із відеозаписом, на якому зафіксована подія складання цього протоколу 05.01.2023 р. Зокрема, додав таке пояснення, що під час складання протоколу 05.01.2023 р він перебував на лікуванні у лікарні у м. Ужгороді. Таким чином, вважає, що відомості зазначені у протоколі є суперечними та містять значні розбіжності. Крім того, зазначив, що під час складання протоколу про військове адміністративне правопорушення відносно нього, не було роз'яснено його права і обов'язки, передбачені, внаслідок чого відбулося порушення його права на захист.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази у їх сукупності, приходжу до такого висновку.
Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в умовах особливого періоду.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається із змісту протоколу про військове адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 № 382-2022 від 29.12.2022 р., ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, за те що він 28.12.2022 р. близько 19.20 год. знаходився у розташуванні підрозділу у с. Скотарське з ознаками алкогольного спяніння, був направлений до КНП «Воловецька ЦЛ Воловецької СР», для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння та відмовився від медичного огляду, в умовах особливого стану.
Статтею 256 КУпАП визначені вимоги до змісту протоколу, у тому числі передбачено порядок його складання, зокрема ч.ч. 2, 3, 4 цієї статті передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 № 239 затверджено Інструкцію зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.12.2021 за № 1622/37244 з оформлення протоколів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено механізм складання та направлення органам, уповноваженим розглядати справи про адмінправопорушення, протоколів та доданих матеріалів за порушення передбачені главою 13-Б «Військові адміністративні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пп. 1 п.1 ІІ Інструкції передбачено, що протокол про військове адміністративне правопорушення за порушення, передбачені статтями 172-10-172-20 КУпАП, складається командиром (начальником) військової частини або уповноваженим ним командиром підрозділу (далі - уповноважена посадова особа військової частини) у разі виявлення ним безпосередньо факту вчинення підлеглим військовослужбовцем (військовозобов'язаним) військового адміністративного правопорушення або отримання інформації про вчинення такого правопорушення від інших осіб.
Також, відповідно до пп. 1 п.5 ІІ Інструкції, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, уповноваженою посадовою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюється її права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як встановлено під час розгляду справи, в порушення вищезазначених норм КУпАП та положень Інструкції особі, яка згідно протоколу притягується до адміністративної відповідальності взагалі не було роз'яснено прав передбачених положенням ст. 268 КУпАП, що порушило гарантоване право особи на захист. А саме, відповідно до протоколу серії НОМЕР_1 № 382-2022 у ньому зазначені вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з положеннями яких солдата ОСОБА_1 не було ознайомлено, що підтверджується відсутністю його особистого підпису або відмови його від підпису у графі протоколу щодо роз'яснення змісту ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду». Також у п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду».
Таким чином, встановлено, що при складенні протоколу щодо ОСОБА_1 не було роз'яснено його права і обов'язки, що в свою чергу свідчить на невиконання особою, яка склала такий протокол, вимог ч.4 ст.256 КУпАП, та має наслідком порушення права на захист.
Згідно правового змісту ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути зазначені, зокрема, місце і час вчинення адміністративного правопорушення, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Визначення місця вчинення адміністративного правопорушення та його зазначення у протоколі має значення не тільки для виконання вимог ст.256 КУпАП, але й для правильного визначення місця розгляду справи, бо законодавець, за загальним правилом (ч.1 ст. 276 КУпАП), пов'язує з місцем вчинення адмінправопорушення місце розгляду справи про адмінправопорушення.
Також, відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, що затверджена наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 № 239, уповноважена посадова особа складає протокол не пізніше 24 годин з моменту виявлення військовослужбовця (військовозобов'язаного), що вчинив військове адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається військовослужбовцю (військовозобов'язаному), який притягується до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з наявних матеріалів протоколу про військове адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 № 382-2022 відносно ОСОБА_1 датою вчинення правопорушення зазначено 28.12.2022 року, а датою складання протоколу зазначено 29.12.2022 р., місце складання протоколу вказано с. Скотарське.
Проте, досліджуючи відеоматеріал, наданий до суду у якості доказу, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, встановлено, що складання протоколу про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбулось 05.01.2023 року, а місце складанням протоколу було приміщення лікарні у м. Ужгороді, де на той час знаходився на лікуванні військовослужбовець ОСОБА_1 . Про причини складення протоколу не у строк, встановлений п. 1 розділу ІІ вищевказаної Інструкції сам протокол, приєднані до нього документи відомостей не містять.
Із огляду на наведене, зясовано, що протокол про військове адміністративне правопорушення містить значні розбіжності із датою та місцем його складання, всупереч ч.1 ст. 256 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом поза розумним сумнівом, зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. У справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З врахуванням положень ст.ст.251, 252 КУпАП, у зв'язку з вищевикладеним, протокол про військове адміністративне правопорушення та інші матеріали не є достатніми доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, ст.283, ст.284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Пелих О.О.