10 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 911/529/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
розглянув матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Київ)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023
у складі колегії суддів: Грека Б. М. (головуючого), Отрюха Б. В., Полякова Б. М.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ"
про банкрутство
На розгляді в Господарському суді Київської області перебуває справа № 911/529/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ", провадження у якій відкрито ухвалою від 15.06.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2022 зокрема задоволено заяву розпорядника майна боржника про сплату основної грошової винагороди; здійснено сплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Косякевичу Сергію Олексійовичу за виконання ним повноважень розпорядника майна; закрито провадження у справі № 911/529/22 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ" про банкрутство; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 911/529/22 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 про виправлення описки) частково задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ", ухвалу Господарського суду Київської області від 21.09.2022 скасовано, справу № 911/529/22 передано до Господарського суду Київської області для розгляду на стадію розпорядження майном боржника на етап підсумкового засідання господарського суду.
21.02.2023 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 911/529/22.
Одночасно, до касаційної скарги скаржником додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/529/22 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Оскаржена постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 16.01.2023 (повний текст складено18.01.2023), отже останній день строку, встановленого для оскарження судового рішення в касаційному порядку припадав на 07.02.2023.
Однак, касаційну скаргу подано 21.02.2023, тобто з порушенням строку на касаційне оскарження.
У поданій заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що подання касаційної скарги здійснено на виконання доручення Міністерства юстиції України від 10.02.2023 № 16111/21.2/32-23, однак, за твердженням скаржника копія повного тексту оскарженої постанови на адреси Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не направлялась.
На підтвердження вказаних обставин, до заяви скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження долучено лист Міністерства юстиції України від 10.02.2023 № 16111/21.2/32-23.
Зазначені обставини, на думку скаржника підтверджують наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Однак, колегія суддів зазначає, що лист Міністерства юстиції України від 10.02.2023 № 16111/21.2/32-23, яким доручено скаржнику оскаржити судове рішення в касаційному порядку не є належним підтвердженням наявності підстав для поновлення строку, позаяк зі змісту вказаного листа неможливо встановити дійсну дату отримання або встановити факт неотримання скаржником постанови суду апеляційної інстанції, що є предметом касаційного оскарження та встановити дату початку обчислення строку.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у заяві, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
На підтвердження істинності твердження скаржника щодо наявності підстав для поновлення строку не надано жодних належних і допустимих доказів, що свідчили б про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Верховний Суд відзначає, що матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов'язку встановлювати певні обставини.
Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на істинність твердження про те, що копія повного тексту оскарженої постанови на його адресу не направлялась.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява N 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності / неповажності причин пропуску строку.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
У даному випадку доказами, що підтверджують дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови, є, зокрема, копія конверта з трек-кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання, розписка про отримання копії судового рішення, довідка суду апеляційної інстанції тощо.
Саме по собі твердження скаржника про ненаправлення копії повного тексту оскарженої постанови не розцінюється судом як належний доказ наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Тому істинність твердження має бути підтверджена належними і допустимими доказами, а в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі частини першої статті 288 ГПК України.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Будь-яких належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв'язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 911/529/22 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.
Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 911/529/22.
Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
Відтак, за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 911/529/22, прийнятої за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Проте, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 911/529/22 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме:
- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку, зокрема доказів на підтвердження отримання/неотримання оскарженої постанови суду апеляційної інстанції (копія поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржувана постанова, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв'язку, довідка суду апеляційної інстанції про надсилання та вручення/невручення оскарженої постанови тощо);
- надання доказів сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Визнати неповажними підстави, наведені Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 911/529/22.
2. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від
16.01.2023 у справі № 911/529/22 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
4. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк