10.03.2023 Справа№914/1339/18(914/732/23)
Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець», м. Трускавець, Львівська область
про: скасування державної реєстрації та визнання права власності
у межах справи про банкрутство № 914/1339/18
за заявою: ОСОБА_1 , м. Дрогобич, Львівська область
про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» (вул. Бориславська, 47, м. Трускавець, Львівська область, 82200, ідентифікаційний код 32404113)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 7774,7 кв. м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, будинок 47.
Разом із поданням позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» подано заяву про забезпечення позову від 01.03.2023 (вх. № 851/23 від 02.03.2023).
Ухвалою суду від 06.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавець Естейт" про забезпечення позову від 01.03.2023 (вх. № 851/23 від 02.03.2023).
08.03.2023 на розгляд суду надійшла заява ТзОВ «Трускавець Естейт» від 07.03.2023 про забезпечення позову (вх. № 921/23 від 08.03.2023), у якій просить накласти арешт на нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 7774,7 кв. м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, будинок 47 , та зупинити аукціон з продажу майна боржника ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець», код ЄДРПОУ 32404113, нежитлової будівлі - палац культури «Мир», загальною площею 7774,7 кв. м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, будинок 47, розміщений в електронній торговій системі «Prozorro.Продажі», № лоту: 32404113-1.
Розглянувши заяву ТзОВ «Трускавець Естейт» від 07.03.2023 про забезпечення позову, проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У заяві про забезпечення позову ТзОВ «Трускавець Естейт» стверджує, що в установленому законом порядку ним набуто право власності на нерухоме майно 18.12.2019 року. Вказує, що із вимогами щодо оспорювання правочину на підставі якого право власності перейшло до позивача жодна особа не зверталась, відповідні реєстраційні дії не оскаржувались.
Крім того, ТзОВ «Трускавець Естейт» зазначає, що у справі № 914/1339/18 (914/2552/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» в особі ліквідатора Гальченка Є.А. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» про витребування майна з чужого незаконного володіння судом було задоволено заяву про забезпечення позову та заборонено державним реєстраторам (суб'єктам уповноваженим на вчинення реєстраційних дій) вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності щодо нежитлової будівлі загальною площею 7774,7 кв.м., реєстраційний номер майна 7377043, що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, будинок 47 .
Ухвалою від 18.11.2020 у справі №914/1339/18 (914/2552/20) Господарським судом Львівської області позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» в особі ліквідатора Гальченка Є.А. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» про витребування майна з чужого незаконного володіння була повернута без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову. Таким чином, заявник стверджує, що відповідач - ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» був достеменно поінформований, як про факт, так і про підстави набуття позивачем ТзОВ «Трускавець Естейт» права власності на будівлю.
ТзОВ «Трускавець Естейт» стверджує, що, незважаючи на дію заборони вчинення будь-яких дій, спрямованих на реєстрацію права власності щодо спірної нежитлової будівлі 16.11.2020 року за заявою ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» та внаслідок неправомірних дій державного реєстратора право власності на нерухоме майно, що належить ТОВ «Трускавець Естейт» було безпідставно та протиправно зареєстровано за ТОВ КМЦ «Трускавець» і, в зв'язку із наявністю такого запису у державному реєстрі, позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав.
Як стверджує заявник, відповідач, користуючись наявністю у державному реєстрі запису про реєстрацію за ним права власності на спірне нерухоме майно, вводячи в оману третіх осіб та діючи, як власник майна, вживає заходів щодо відчуження такого майна, розмістивши 21.02.2023 року на веб-порталі «Prozorro. Продажі» оголошення про проведення аукціону з його продажу і проведення такого аукціону призначене на 12:10 09.03.2023 року.
Заявник стверджує, що характер зазначених неправомірних дій від моменту їх вчинення був спрямований на подальше відчуження зазначеного об'єкту на користь третіх осіб шляхом введення їх в оману щодо належності ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» права власності за даними державного реєстру. Як зазначалось, внесення недостовірних відомостей про належність відповідачу права власності на нерухоме майно проводилось реєстратором із посиланням на наказ Міністерства юстиції України 1406/5 від 25.04.2017 року (тобто, із посиланням на скасування рішення про реєстрацію прав від 26.01.2017 року за індекс.№33584716). Заявник також вказує, що при внесенні недостовірних відомостей про належність відповідачу права власності на спірне нерухоме майно державним ресторатором не було внесено до державного реєстру відомості про обтяження (іпотеки) зазначеного нерухомого майна, які існували до прийняття рішення від 26.01.2017 р. за індекс. №33584716.
Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що усвідомлено недобросовісний характер дій відповідача, спрямований на неправомірну реєстрацію за ним права власності, вчинення ним дій (незважаючи на скасування судом підстав реєстрації), які безпосередньо спрямовані на термінове відчуження спірного об'єкту нерухомого майна. ТзОВ «Трускавець Естейт» також стверджує, що намагання відповідача відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності, а також перебування відповідача на стадії ліквідації в процедурі банкрутства, унеможливить відновлення прав позивача (а також третіх осіб, які можливо будуть брати участь у аукціоні) у будь-який інший спосіб. Тому, на переконання заявника, очевидно, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити і унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник зазначає, що аукціон не відноситься до конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру, а відтак на нього не поширюються обмеження, встановлені частиною 12 статті 137 ГПК України.
При цьому, заявник вважає, що обрані ним способи забезпечення позову не можуть призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки, відповідно до даних реєстру до вирішення спору по суті майно залишиться фактично зареєстрованим за ним і у випадку відмови у задоволенні позову, таке майно може бути реалізовано в подальшому.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову, вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи.
Слід зазначити, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, слід брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та з'ясувати чи застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом спору у цій справі є скасування державної реєстрації за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю Палацу культури "Мир", загальною площею 7774,7 кв.м, розташовану за адресою Львівська обл., м. Трускавець, вул. Бориславська, буд. 47 (реєстр. номер 1156596346115), проведену 16.11.2020 року державним реєстратором Бориславської міської ради Львівської області Раєвою Я.Є. (номер запису про право власності 39207972) та визнання за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» права власності на вказане нерухоме майно.
Суд зазначає, що постановою від 09.10.2019 ТзОВ "Культурно-мистецький центр "Трускавець" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гальченка Є.А.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 р. Кодексом України з процедур банкрутства).
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд вважає за необхідне зазначити, що після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник набуває особливий правовий статус. Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство. У різні періоди свого розвитку законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом в регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність є комплексним, воно об'єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети - найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки по завершенню ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів в ході провадження у справі про банкрутство.
Отже, відносно боржника норми Кодексу України про процедури банкрутства мають пріоритет у застосуванні в порівнянні з іншими нормативно-правовими актами.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
У заяві про забезпечення позову ТзОВ «Трускавець Естейт» просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 7774,7 кв. м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, будинок 47 , та зупинити аукціон з продажу майна боржника ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець», код ЄДРПОУ 32404113, нежитлової будівлі - палац культури «Мир», загальною площею 7774,7 кв. м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, будинок 47 , розміщений в електронній торговій системі «Prozorro.Продажі», № лоту: 32404113-1.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Суд зазначає, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Отже, з огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, беручи до уваги імперативні приписи ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно банкрута та зупинення аукціону з продажу майна банкрута, задоволенню не підлягають, оскільки обмежують розпорядження майном банкрута.
У заяві про забезпечення позову від 07.03.2023 заявник щодо застосування положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства відносно скасування арешту з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника, а також не допущення накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13 лютого 2020 року у справі № 50/790-43/173. Зокрема, заявник стверджує, що у вказаній постанові сформульовано правову позицію щодо застосування положень абзацу 8 частини 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка є аналогічною до сформульованого зазначеною нормою правового регулювання, конструкції та визначених правових наслідків законодавцем, у нормі статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявник вказує, що положеннями частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначались правові наслідки визнання боржника банкрутом, які наставали з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, в тому числі, абзацом восьмим було визначено, що скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
ТзОВ «Трускавець Естейт» у заяві про забезпечення позову покликається на правову позицію Верховного Суду, викладену у пунктах 40-41 зазначеної постанови: « 40. Колегія суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначає, що при розгляді заяв (клопотань) учасників справи про вжиття заходів забезпечення у справі про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури господарським судам необхідно враховувати, що при оцінці обґрунтованості вимог заявника слід надати оцінку доцільності, адекватності та співмірності відповідних заходів забезпечення, виходячи із фактичних обставин справи, спору, що розглядається, а також добросовісності дій (поведінки) учасників справи, керуючись принципами законності, диспозитивності, пропорційності та справедливого балансу інтересів кредиторів та боржника; при обранні конкретних заходів забезпечення суди повинні керуватися як нормами спеціального закону (стаття 38 Закону про банкрутство), так і приписами процесуального закону (статті 2, 14, 15, 73, 86, 136, 137, 140 ГПК України). 41. Встановлена абзацом 8 частини 1 статті 38 Закону про банкрутство заборона на накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, визнаного банкрутом, за колом осіб поширюється на суб'єктів, яким законодавством надано повноваження на накладення арештів (інших обмежень) на майно фізичних та юридичних осіб, зокрема, органи державної виконавчої служби, реєструючі та правоохоронні органи та їх посадових осіб (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження", частина 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 43, 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 171-173 Кримінального процесуального кодексу України)».
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що функцію забезпечення єдності судової практики Верховний Суд здійснює шляхом формування правових висновків (позицій) внаслідок казуального тлумачення (офіційне роз'яснення змісту норми права, яке дається судовим або іншим компетентним органом у зв'язку і з приводу розгляду конкретної справи і формально є обов'язковим лише у її розгляді) норм права при розгляді конкретних справ.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що правові висновки, які є обов'язковими для врахування судами нижчих інстанцій - це висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені судом касаційної інстанції у своїх рішеннях. При цьому, інститут обов'язковості судових рішень не є прецедентом у його класичному значенні. Згідно з процесуальним законодавством України пріоритетними є норми закону. А висновки, викладені у судових рішеннях найвищої судової інстанції, належить кваліфікувати як застосування норм закону, що має обов'язків характер, а не створення нових норм права як обов'язкових правил поведінки.
Таким чином, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: 1) чи є правовідносини подібними; 2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
Отже, для того, аби правильно надати відповідь на обидва питання, необхідно розглядати правовий висновок «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Суд вважає з необхідне звернути увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, на яку покликається заявник у заяві про забезпечення позову, Верховний Суд застосовував норму права (ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») щодо правових наслідків визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з приводу необхідності вжиття заходів забезпечення позову у контексті правовідносин ліквідатора та забезпеченого кредитора.
Суд зауважує, що у п. 30 вказаної постанови Верховного Суду зазначено: « 30. Як вбачається з матеріалів справи №50/790-43/173, ухвалою від 23.09.2019 суд апеляційної інстанції за клопотанням забезпеченого кредитора ПАТ "Укркомунбанк" вжив заходів забезпечення шляхом накладення заборони на відчуження майна ЗАТ "Планета-Буд", що перебуває в заставі (іпотеці) банку, на стадії апеляційного перегляду в цілому ухвали місцевого суду від 03.04.2018 про розгляд скарг кредиторів, в тому числі ПАТ "Укркомунбанк", на дії попереднього ліквідатора Звєздічева М.О., дострокове припинення його повноважень та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Гусара І.О.».
Більше того, суд звертає увагу на те, що у п. 41 вказаної постанови Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, на який, зокрема, також посилається заявник, Верховним Судом вказано: «Отже, господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, зокрема на стадії апеляційного розгляду справи, не позбавлений процесуального права за клопотанням кредитора вжити заходів забезпечення його вимог у справі про банкрутство шляхом накладення заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі, виходячи із доводів кредитора та фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство».
З огляду на матеріали справи № 914/1339/18 за заявою кредитора ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Трускавець" (вул. Бориславська, 47, м. Трускавець, Львівська область, 82200, ідентифікаційний код 32404113), заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» не є кредитором у вказаній справі, у тому числі забезпеченим кредитором (у матеріалах справи відсутні докази протилежного). Відповідно, правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин, які були предметом касаційного перегляду у справі № 50/790-43/173. Тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 не є релевантними до правовідносин, які є предметом спору у цій справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» про скасування державної реєстрації та визнання права власності у межах справи № 914/1339/18 про банкрутство «Культурно-мистецький центр «Трускавець» (ідентифікаційний код 32404113).
Згідно із ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява ТзОВ «Трускавець Естейт» про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 59 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавець Естейт» про забезпечення позову від 07.03.2023 (вх. № 921/23 від 08.03.2023) відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Суддя Артимович В.М.