79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.03.2023 Справа № 914/3160/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Полтавської обласної державної адміністрації (на час воєнного стану-Полтавська обласна військова адміністрація), м. Полтава
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест-Газ-Плюс”, м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Полтавської обласної ради, м. Полтава
про стягнення заборгованості в розмірі 176 528,65 грн.
Представники сторін:
від позивача: Хилевич Т.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: Дема Н.І. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1538 від 15.07.2009 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1180024 від 11.01.2023 р.
від третьої особи: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Полтавської обласної державної адміністрації (на час воєнного стану-Полтавська обласна військова адміністрація) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест-Газ-Плюс” про стягнення заборгованості в розмірі 176 528,65 грн., з яких: 112 880,00 грн.- основний борг, 6 243,18 грн. - 3 % річних, 57 405,47 грн. втрат від інфляції. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2022 р., справу № 914/3160/22 розподілено судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Залучити до участі у справі № 914/3160/22 Полтавську обласну раду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Розгляд справи по суті призначено на 16.01.2023 р.
26.12.2022 р. від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання за вх. № 26665/22, в якій позивач просить суд забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 16.01.2023 року на 11:40 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Крім того, представник позивача у поданому клопотанні просить суд призначити розгляд справи № 914/3160/22 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.12.2022 р., клопотання представника Полтавської обласної державної адміністрації (на час воєнного стану-Полтавська обласна військова адміністрація) за вх. № 26665/22 від 26.12.2022 р. про проведення судового засідання 16.01.2023 року та усіх наступних засідань у справі № 914/3160/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судом постановлено судове засідання 16.01.2023 року та усі наступні засідання у справі № 914/3160/22 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
13.01.2023 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 875/23, відповідно до якого, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 15.02.2023 р.
07.02.2023 р. від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, надійшли письмові пояснення на позовну заяву з додатками за вх. № 3041/23, відповідно до яких, третя особа просить суд позовні вимоги Полтавської обласної державної адміністрації (на час воєнного стану-Полтавська обласна військова адміністрація) задоволити повністю та проводити судові засідання без участі повноважного представника Полтавської обласної ради.
07.02.2023 р. позивачем подано на адресу суду клопотання про зменшення позовних вимог за вх. № 509/23, в якому зазначається про те, що відповідачем 05 грудня 2022 року сплачено 112 880,00 грн. основної заборгованості, відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 243,18 грн. - 3 % річних, 57 405,47 грн. втрат від інфляції та судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Крім того, 07.02.2023 р. представником позивача подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 3117/23.
14.02.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» письмові заперечення (у порядку ст. 167 ГПК України) з додатками за вх. № 3862/23, відповідно до яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданих письмових запереченнях.
Протокольною ухвалою суду від 15.02.2023 р., прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 509/23 від 07.02.2023 р., яку суд розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та постановлено подальший розгляд справи № 914/3160/22 здійснювати із врахуванням поданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 01.03.2023 р.
01.03.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи за вх. № 5171/23.
01.03.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві із врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 509/23 від 07.02.2023 р., відповіді на відзив за вх. № 3117/23 07.02.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 6 243,18 грн. - 3 % річних, 57 405,47 грн. втрат від інфляції та судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
01.03.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 875/23 від 13.01.2023 р., запереченні за вх. № 3862/23 від 14.02.2023 р., клопотанні за вх. № 5171/23 від 01.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
01.03.2023 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
У поданих письмових поясненнях за вх. № 3041/23 від 07.02.2023 р. третя особа просить суд позовні вимоги Полтавської обласної державної адміністрації (на час воєнного стану-Полтавська обласна військова адміністрація) задоволити повністю та проводити судові засідання без участі повноважного представника Полтавської обласної ради.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3160/22.
В судовому засіданні 01.03.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що між Полтавською обласною державною адміністрацією (на час воєнного стану - Полтавська обласна військова адміністрація) (далі - Позивач), Полтавською обласною радою (далі - Третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» (далі - Відповідач) 26.09.2018 року укладено Угоду № 17 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області (далі - Угода № 17).
Позивач зазначає, що на виконання умов укладеної Угоди № 17, Рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради від 19.10.2018 № 894 «Про звернення Державної служби геології та надр України щодо погодження надання без проведення аукціону ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ- ПЛЮС» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно- промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, конденсату, супутніх корисних компонентів Прирічного газоконденсатного родовища на території Чорнухинського та Лохвицького районів Полтавської області», вирішено погодити Державній службі геології та надр України надання без проведення аукціону ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно- промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, конденсату, супутніх корисних компонентів Прирічного газоконденсатного родовища на території Чорнухинського та Лохвицького районів Полтавської області.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3.1 Угоди № 17, після отримання спеціального дозволу на користування надрами, відповідач зобов'язаний щорічно до 1 березня, перерахувати до Цільового Фонду обласного бюджету Полтавської області суму коштів 312 880,00 грн.
Проте, 25.10.2022 відповідачем здійснено перерахування у сумі 200 000,00 грн. У зв'язку з цим, позивач зазначає, що ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» несвоєчасно та не в повному обсязі виконало зобов'язання, визначене пунктом 3.1 Угоди № 17 - перерахувати кошти у розмірі 312 880,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно виконав обов'язки, встановлені Угодою № 17, чим порушив права і законні інтереси Позивача та Третьої особи, які правомірно розраховували на належне виконання договору відповідачем. Як наслідок, обласний бюджет недоотримав фінансування і Позивач та Третя особа не можуть реалізувати напрями, які планувалося профінансувати. Сума основної заборгованості за невиконання договірного зобов'язання, становила 112 880,00 грн. Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України до стягнення з відповідача, нараховано 6 243,18 грн. - 3 % річних за період з 02.03.2022 р. до 24.10.2022 р. - 3 895,89 грн. та з 02.03.2022 р. до 09.11.2022 р. на суму 2 347,29 грн., а також 57 405,47 грн. втрат від інфляції за період з березня 2022 року до вересня 2022 року.
07.02.2023 р. позивачем подано на адресу суду клопотання про зменшення позовних вимог за вх. № 509/23, в якому зазначається про те, що відповідачем 05 грудня 2022 року сплачено 112 880,00 грн. основної заборгованості, а відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 243,18 грн. - 3 % річних, 57 405,47 грн. втрат від інфляції згідно приведених розрахунків та судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 15.02.2023 р., прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 509/23 від 07.02.2023 р., яку суд розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та постановлено подальший розгляд справи № 914/3160/22 здійснювати із врахуванням поданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Позиція відповідача.
У поданому відзиві на позовну заяву за вх. № 875/23 13.01.2023 р., відповідач посилається на те, що на виконання п.3.1. Угоди Відповідачем перераховано: 24.10.2018р. грошові кошти у розмірі 312 880,00 грн., 13.08.2021р. - у розмірі 312 880,00 грн., 20.09.2021р. - у розмірі 312 880,00 грн., 12.10.2021 року - у розмірі 312 880,00 грн. Тобто у період з 2018 року по 2021 рік (включно), відповідач перерахував до Цільового Фонду обласного бюджету в рамках виконання Угоди - 1 251 520,00 грн. Відповідач обгрунтовує свої заперечення проти позову тим, що в порушення п. 3.2., ні позивач, ні третя особа не надали відповідачу звіту щодо порядку використання сплачених коштів, при тому, що їх цільове використання закріплено у предметі договору та є його (договору ) істотною умовою, так як за умовами Угоди, на кожну із сторін покладено ряд обов'язків, а тому відповідач стверджує, що в частині її (Угоди) виконання зобов'язання передбачені нею є зустрічними, а отже виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Оскільки ні Полтавська обласна рада, ні Полтавська обласна державна адміністрація не виконали зустрічного зобов'язання, а саме не подали звітів про використання отриманих коштів, в силу вимог ч. 3ст.538 ЦК України, на думку відповідача, ТзОВ "ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС" отримало право призупинити виконання взятого на себе обов'язку зі сплати чергового платежу. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.4. Угоди, з моменту зарахування коштів, передбачених Угодою до Фонду, Сторона 1 (відповідач) передає право володіння, користування та розпорядження вказаними коштами відповідно до їх цільового призначення. Ці кошти стають власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської області. На думку відповідача, моментом виникнення права власності на грошові кошти, що підлягають перерахуванню відповідачем до бюджету Полтавської області, а відповідно і можливість захисту такого права шляхом заявлення вимоги про стягнення 3% річних та відшкодування інфляційних втрат, переходять до розпорядників такими коштами - Полтавської обласної ради та Полтавської обласної державної адміністрації тільки в момент зарахуванням таких на відповідний бюджетний рахунок. На думку відповідача, наведене твердження черговий раз спростовує доводи позивача про наявність обгрунтованого права на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач зазначає, що вимоги позивача - Полтавської обласної державної адміністрації в частині стягнення 3% річних у розмірі 6 243,18 гри, та інфляційних втрат у розмірі 57 405,47 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
26.09.2018 року між Полтавською обласною державною адміністрацією (на час воєнного стану - Полтавська обласна військова адміністрація) (за Угодою -Сторона 3), Полтавською обласною радою (за Угодою -Сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» (за Угодою -Сторона 1) укладено Угоду № 17 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області (надалі - Угода № 17).
Пунктом 4.1 Угоди № 17 визначено, що вона набуває чинності з дня її підписання, а пунктом 4.2 Угоди № 17 передбачено, що її дія триває до закінчення терміну дії спеціального дозволу, отриманого Стороною 1 на користування надрами Прирічного газоконденсатного родовища.
Відповідно до пункту 1.1 Угоди № 17, її предметом є врегулювання взаємних прав та обов'язків, основних умов та партнерства Сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвідки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об'єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.
Відповідно до п. 3.1 Угоди № 17, при здійсненні співробітництва відповідно до цієї Угоди, ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» зобов'язалось: враховуючи площу 39,11 км. кв. перерахувати до Фонду кошти у сумі 312,88 тис. грн. протягом 5 днів з дня внесення на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно- енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання Прирічного газоконденсатного родовища спеціального дозволу на користування надрами цього родовища; після отримання спеціального дозволу на користування надрами Прирічного газоконденсатного родовища: щорічно, до 1 березня, перерахувати до Фонду суму коштів визначену підпунктом 2 пункту 3.1 цієї Угоди; використовувати транспортну інфраструктуру на території населених пунктів Полтавської області лише за призначенням та у відповідності до вимог діючого законодавства України; протягом 10 днів після виконання фінансових зобов'язань за цією Угодою інформувати Полтавську обласну раду щодо виділених у рамках цієї Угоди коштів.
Позивач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, виконали свої зобов'язання, виходячи з наступного:
Протоколом засідання постійної комісії обласної ради з питань паливно- енергетичного комплексу та використання надр Державній службі від 17.10.2018 № 26 вирішено: «погодити Державній службі геології та надр України надання без проведення аукціону ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, конденсату, супутніх корисних компонентів Прирічного газоконденсатного родовища на території Чорнухинського та Лохвицького районів Полтавської області; рекомендувати ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» виконати зобов'язання за угодою про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 26.09.2018; виконавчому апарату обласної ради підготувати відповідний проект рішення обласної ради; внести проект рішення на розгляд сесії обласної ради; рекомендувати обласній раді підтримати проект рішення» Копія витягу з протоколу засідання постійної комісії обласної ради з питань паливно- енергетичного комплексу та використання надр Державній службі від 17.10.2018 № 26 долучена позивачем до матеріалів справи.
На порядок денний двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання винесено питання під № 27 про звернення Державної служби геології та надр України, щодо погодження надання без проведення аукціону ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, конденсату супутніх корисних компонентів Прирічного газоконденсатного родовища на териотрії Чорнухинського та Лохвицького районів Полтавської області.
Рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради від 19.10.2018 № 894 «Про звернення Державної служби геології та надр України щодо погодження надання без проведення аукціону ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ- ПЛЮС» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно- промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, конденсату, супутніх корисних компонентів Прирічного газоконденсатного родовища на території Чорнухинського та Лохвицького районів Полтавської області», вирішено погодити Державній службі геології та надр України надання без проведення аукціону ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно- промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, конденсату, супутніх корисних компонентів Прирічного газоконденсатного родовища на території Чорнухинського та Лохвицького районів Полтавської області.
Відповідачем, 24.10.2018 року перераховано кошти у сумі 312 880,00 грн. до обласного бюджету Полтавської області на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3.1 Угоди № 17, після отримання спеціального дозволу на користування надрами, відповідач зобов'язаний щорічно до 1 березня, перерахувати до Цільового Фонду обласного бюджету Полтавської області суму коштів 312 880,00 грн.
За інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», спеціальний дозвіл № 4948 від 19.12.2018 року, виданий відповідачеві щодо Прирічного родовища; вид користування надрами: геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), є дійсним 20 років. Копія вказаного спеціального дозволу № 4948 від 19.12.2018 р. долучено позивачем до матеріалів справи.
Відповідно, свою чинність зберігає і Угода № 17 від 26.09.2018 р., укладена між сторонами.
У вказаному спеціальному дозволі, в графі «Відомості про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами», зазначене рішення Полтавської обласної ради від 19.10.2018 року № 894.
Назва родовища, вид користування надрами, що зазначені у спеціальному дозволі, співпадають з відомостями з рішенням Полтавської обласної ради від 19.10.2018 року № 894.
Таким чином, Полтавська обласна рада та Полтавська обласна державна адміністрація свої зобов'язання перед відповідачем виконали повністю, в результаті чого відповідач одержав спеціальний дозвіл на користування надрами та здійснює господарську діяльність на відповідній території.
З урахуванням виконання взятих зобов'язань ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС», Угодою № 17 передбачено обов'язок відповідача до 1 березня кожного року перераховувати кошти у розмірі 312 880,00 грн. до Фонду, про що протягом 10 днів інформувати Полтавську обласну раду щодо виділених у рамках цієї Угоди коштів (пункт 3.1 Угоди № 17).
Відповідно до інформації про надходження по цільовому фонду Полтавської обласної ради до обласного бюджету Полтавської області від ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС», що надано листом Департаменту фінансів Полтавської обласної військової адміністрації від 10.11.2022 № 04.3-10/3081/3082, на виконання цього зобов'язання відповідачем 24.10.2018 р. перераховано 312 880,00 грн., а також 13.08.2021, 20.09.2021, 12.10.2021 перераховано кошти у загальній сумі 938 640,00 грн. на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області за 2019, 2020 та 2021 роки.
25.10.2022 року відповідачем здійснено часткове перерахування коштів у сумі 200 000,00 грн. за 2022 рік. У зв'язку з цим, ТОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» несвоєчасно та не в повному обсязі виконало зобов'язання, визначене пунктом 3.1 Угоди № 17 - перерахувати кошти у розмірі 312 880,00 грн. На час звернення з позовом до суду основна сума заборгованості по сплаті станом за 2022 рік становила 112 880,00 грн
Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2023 р. позивачем подано на адресу суду клопотання про зменшення позовних вимог за вх. № 509/23, в якому зазначається про те, що відповідачем 05 грудня 2022 року сплачено 112 880,00 грн. основної заборгованості, відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 6 243,18 грн. - 3 % річних, 57 405,47 грн. втрат від інфляції та судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву за вх. № 875/23 від 13.01.2023 р. долучено платіжну інструкцію № 594 від 05.12.2022 р. на суму 112 880,00 грн. про сплату відповідачем на користь позивача 112 880,00 грн. оплати на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області за 2022 рік згідно з Угодою від 26.09.2018 р.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи поштового конверту, позивачем направлено на адресу суду позовну заяву з додатками 01.12.2022 року. Оплату відповідач здійснив 05.12.2022 року.
Протокольною ухвалою суду від 15.02.2023 р., прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 509/23 від 07.02.2023 р., яку суд розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та постановлено подальший розгляд справи № 914/3160/22 здійснювати із врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, так як позивач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно статті 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання зі сплати грошових коштів у сумі 112 880,00 грн. в строк, передбачений Угодою № 17 від 26.09.2018 р., то позивачем було заявлено до суду вимогу про стягнення з відповідача на його користь, із врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 509/23 від 07.02.2023 р., 6 243,18 грн. - 3 % річних та 57 405,47 грн. втрат від інфляції, згідно приведених позивачем розрахунків.
Стосовно нарахованих позивачем 6 243,18 грн. - 3 % річних за період з 02.03.2022 р. до 24.10.2022 р. - 3 895,89 грн. та з 02.03.2022 р. до 09.11.2022 р. на суму 2 347,29 грн. та 57 405,47 грн. втрат від інфляції за період з березня 2022 року до вересня 2022 року, суд зазначає наступне.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням умов угоди № 17 від 26.09.2018 р., прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 6 243,18 грн. 3 % річних та 57 405,47 грн. втрат від інфляції відповідно за визначений позивачем період.
Обгрунтування відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 875/23 від 13.01.2023 р. та у клопотанні за вх. № 5171/23 від 01.03.2023 р, спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що обов'язок сплати відповідача по Угоді № 17 від 26.09.2018 р. відтерміновується, у зв'язку з невиконанням чи несвоєчасним невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань згідно даної Угоди.
Адже в розділі 3 Угоди № 17 від 26.09.2018 р. визначено права та обов'язки сторін Угоди, що не позбавляє права Сторін на звернення за захистом порушеного права, якщо має місце її невиконання іншою Стороною.
Угода № 17 від 26.09.2018 р., на час ухвалення судом рішення є діючою, не визнавалась судом недійсною.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу 3% річних та втрат від інфляції, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем суду не надано.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і відповідно до стягнення з відповідача на користь позивача 6 243,18 грн. 3 % річних та 57 405,47 грн. втрат від інфляції.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 647,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 14.11.2022 р.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 954,73 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест-Газ-Плюс” (79057, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 102, корпус В; код ЄДРПОУ № 40025000) до обласного бюджету Полтавської області (отримувач ГУК у Полтавській області, код ЄДРПОУ № 37959255, Банк отримувача - Казначейство України, номер рахунку IBAN UA 408999980314131931000016001, призначення платежу: кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області згідно з Угодою № 17 від 26.09.2018 року, без ПДВ) 6 243,18 грн. 3 % річних, 57 405,47 грн. втрат від інфляції та 954,73 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 08.03.2023 р.
Суддя Долінська О.З.