79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.03.2023 Справа № 914/2135/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. та секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув заяву Фізичної особи-підприємця Музики Олега Володимировича, м. Тернопіль
про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Музики Олега Володимировича, м. Тернопіль
до відповідача Акціонерного Товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", м. Львів
про визнання недійсним та скасування рішення Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про задоволення Акта про порушення №000340 від 16.06.2022, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРМ №146/07 від 13.07.2022
та за зустрічним позовом Акціонерного Товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", м. Львів
до Фізичної особи-підприємця Музики Олега Володимировича, м. Тернопіль
про стягнення 645136,66 грн вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу
за участю представників:
від заявника (позивача за первісним позовом): Вовчак Р.Я.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Турчиняк Я.І.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 первісний позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про задоволення Акту про порушення № 000340 від 16.06.2022 року, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРМ № 146/07 від 13.07.2022; у задоволенні зустрічного позову відмовлено, стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ФОП Музики Олега Володимировича 2481 грн судового збору.
28.02.2023 на адресу суду надійшла заява (вх.№800/23) Фізичної особи-підприємця Музики Олега Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Представник заявника (позивача за первісним позовом) в судове засідання 07.03.2023 з'явився, просив задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу повністю, подав клопотання (вх.№5776/23 від 07.03.2023) про долучення доказів оплати судових витрат.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання 07.03.2023 з'явився, просив зменшити суму витрат на правничу допомогу з підстав, наведених у клопотанні (вх.№5542/23 від 06.03.2023). Зокрема, мотивував зменшення неспіврозмірністю розміру стягуваної суми обсягу наданих послуг.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Музики Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем за первісним позовом до заяви долучено копії Договору №436 про надання правової (правничої) допомоги від 08.08.2022 року, Акту виконаних робіт від 24.02.2023, рахунку від 06.09.2022 на суму 20000,00 грн, рахунку від 27.02.2023 на суму 20000,00 грн, платіжного доручення №4623 від 08.09.2022 на суму 20000,00 грн та платіжного доручення №4821 від 01.03.2023 на суму 20000,00 грн.
Відповідно до п.3.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги правова допомога, передбачена предметом цього Договору, оплачується Клієнтом Виконавцю у вигляді фіксованого гонорару у розмірі 40000 гривень, що охоплює роботу Виконавця на стадії розгляду справи судом першої інстанції, у тому числі участь адвоката у підготовчих та судових засіданнях. 20000 гривень сплачується під час розгляду справи судом першої інстанції, 20000 гривень сплачується після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до Акту виконаних робіт від 24.02.2023 Виконавцем в інтересах Клієнта згідно Договору виконано роботи на загальну суму 40000 гривень, Клієнт визнає та приймає виконану роботу Виконавця згідно договору.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 р. у справі №5023/5587/12).
Суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо доказів для підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн.
Разом з тим, 06.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача за первісним позовом вх.№5542/23 про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката. Дане клопотання обґрунтовується тим, що:
1. Адвокату добре відомі норми «газового законодавства», тому їй не потрібно витрачати багато часу та зусиль на підготовку процесуальних документів по справі;
2. При середній зарплаті у Львівській області в розмірі 12936 грнміс. для отримання 40000 грн працівнику слід відпрацювати 3 місяці робочого часу;
3. Сума 40000 грн є в 14,9 рази більшою ніж місячний прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 1 січня 2023 року, та в 5,97 рази вища ніж мінімальна заробітна плата, що не відповідає критерію розумності;
4. Заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Скориставшись своїм правом, наданим ГПК України, відповідач за первісним позовом заперечив проти заяви позивача за первісним позовом, які, серед іншого, мотивував неспіврозмірністю розміру стягуваної суми.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг згідно Акту виконаних робіт від 24.02.2023, суд дійшов висновку, що витрати Фізичної особи-підприємця Музики Олега Володимировича на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи підлягають зменшенню до 15000,00 грн.
Крім того, ухвалюючи рішення від 21.02.2023 судом не вирішено питання розподілу судових витрат за результатами розгляду зустрічного позову.
Так, позивачем за зустрічним при поданні зустрічної позовної заяви про стягнення 645136,66 грн вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу судовий збір не сплачено, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення рішення у справі.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, враховуючи предмет спору, за подання до суду зустрічної позовної заяви позивачу необхідно було сплатити 9677,05 грн.
Оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у задоволенні зустрічного позову відмовлено, судовий збір у розмірі 9677,05 грн слід покласти на позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).
Частинами 1 та 2 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до частин 2-4 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись статтями 86, 123, 129, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх.№800/23 від 28.02.2023) Фізичної особи-підприємця Музики Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (код ЄДРПОУ 03349039; 79039, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ЗОЛОТА, будинок 42) на користь ФОП Музики Олега Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну (правничу) допомогу.
3. Стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (код ЄДРПОУ 03349039; 79039, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ЗОЛОТА, будинок 42) в дохід Державного бюджету України 9677,05 грн (дев'ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 05 копійок) судового збору.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст виготовлено на підписано 08.03.2023.
Суддя Кидисюк Р.А.