вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.03.2023м. ДніпроСправа № 904/69/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 3% річних у розмірі 22115,94 грн. за період з 15.05.2021 по 25.01.2022 та інфляційні збитки у розмірі 61829,79 грн. за період з травня 2021 по січень 2022 року за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором про закупівлю товару №152/13/37Е від 24.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору про закупівлю товару №152/13/37Е від 24.02.2020. Позивач зазначає, що Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 у справі №904/5043/21 стягнуто з відповідача заборгованість за вказаним договором у розмірі 1339600,00 грн., 3% річних у розмірі 42176,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 120010,50 грн. Проте, відповідачем стягнуті рішенням суми сплачено 24.11.2021 та 25.01.2022, тому відповідач нарахував 3% річних та інфляційні збитки на суму боргу до повного виконання рішення.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі, в якій запропоновано відповідачеві подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю фінансування направлено відповідачу на його електронну адресу.
Згідно з ч.5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи, що копію ухвали суду від 09.01.2023 направлено відповідачу на офіційну електронну адресу та в цей же день доставлена до електронної скриньки, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, то 15-ти денний строк на подання відзиву сплив 24.01.2023.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 02.11.2022 у справі №910/14088/21 належним повідомленням сторони в електронній формі вважається направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистеми ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Крім того, суд звертає увагу, що до позовної заяви додані докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, що також свідчить про належне повідомлення відповідача (обізнаність відповідача про подання позивачем позову до суду) (правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №910/1384/21).
Додатково суд повідомляв відповідача про перебування справи на розгляді телефонограмою, яку отримано юрисконсультом ДП "Східний ГЗК" Авраменко Т.М.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у визначені законом строки відзиву на позов не подало.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин продовження порушення відповідачем умов договору про закупівлю товару в частині оплати заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 у справі №904/5043/21.
Так, судом встановлено, що 24.02.2022 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" (далі - позивач, постачальник) було укладено договір про закупівлю товару №152/13/37Е, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Постачальник зобов'язується поставити врубовані та тунелепрохідні, бурильні чи прохідницькі машини для добування вугілля чи гірських порід, код 4312 (буровий верстат) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві новий, не бувший у використанні товар, якість якого відповідає умовам діючих стандартів, ТУ, тощо та підтверджується письмовим документом, який надає підприємство - виготовлювач або правомочний орган.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що сума (ціна) договору, відповідно до специфікації № 1 становить 1408000,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 281600,00 грн. Загальна сума становить 1689600,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
За умовами п. 4.1 договору товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.
У відповідності з п.4.2 договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару, по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.
Поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках. Термін поставки кожної партії товару протягом 45-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів (п. 5.1 договору).
У пункті 5.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.
Згідно з п. 5.4 договору датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця.
Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1 договору).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 у справі №904/5043/21 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" основний борг у розмірі 1339600,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 120010,50 грн., 3% річних у розмірі 42176,05 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 22526,80 грн.
20.08.2021 вказане рішення набрало законної сили.
У вказаному рішенні судом встановлено, що за специфікацією № 1 позивач зобов'язався поставити відповідачеві "Буровий верстат НКР-100-МПА" у кількості 4 одиниць загальною вартістю 1689600,00 грн. з ПДВ. 27.02.2020 за вих. № 13-07/755 відповідач направив позивачу листа, у якому просив поставити продукцію, згідно умов договору № 152/13/37Е від 24.02.2020 та специфікації № 1, протягом 45-ти робочих днів. Продукцію відповідач прийняв 16.03.2020 без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 29 від 16.03.2020 та ТТН № 29 від 16.03.2020. Відповідно до платіжних доручень № 11158 від 07.07.2020, № 12238 від 24.07.2020, № 15221 від 07.09.2020, № 16920 від 08.10.2020 відповідач частково оплатив поставлену йому позивачем продукцію на суму 350 000,00 грн. Заборгованість відповідача становить 1339600,00 грн. Судом зазначено що борг відповідача підтверджується: договором, листом-заявкою відповідача № 13-07/755 від 27.02.2020, видатковою накладною № 29 від 16.03.2020, ТТН № 29 від 16.03.2020, податковою накладною від 16.03.2020, рахунком на оплату № 25 від 16.03.2020, платіжними дорученнями позивача, претензією, відзивом відповідача на позов. Відтак, судом стягнуто з відповідача на користь позивача 1339600,00 грн. - основного боргу, 42176,05 грн. - 3% річних, 120010,50 грн. - інфляційних збитків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 судом роз'яснено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 у справі № 904/5043/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості по оплаті за договором про закупівлю товару № 152/13/37Е від 24.02.2020 в розмірі 1501786,55 грн., вказавши періоди нарахування 3% річних та індексу інфляції, за які стягнуто вказаним рішенням, зокрема, на суму 1689600,00 грн. за період з 16.05.2020 по 06.07.2020 - 7201,57 грн.; на суму 1589600,00 грн. за період з 08.07.2020 по 23.07.2020 - 2084,72 грн.; на суму 1489600,00 грн. за період з 27.07.2020 по 06.09.2020 - 5372,33 грн.; на суму 1439600,00 грн. за період з 08.09.2020 по 07.10.2020 - 3540,00 грн.; на суму 1339600,00 грн. за період з 09.10.2020 по 14.05.2021 - 23977,44 грн.; індекс інфляції: на суму 1689600,00 грн. за червень 2020 року - 3379,20 грн.; на суму 1439600,00 грн. за вересень 2020 року - 7198,00 грн.; на суму 1339600,00 грн. за жовтень 2020 - квітень 2021 року - 109433,30 грн.
Посилаючись на ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку із тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2215,94 грн. за період з 15.05.2021 по 24.01.2022 та інфляційні збитки у розмірі 61829,79 грн. за травень 2021 року - січень 2022 року за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Позивач зазначає, що відповідач нараховані 3% річних та інфляційні втрати не оплатив, що і стало причиною виникнення спору.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).
Встановлено, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 у справі №904/5043/21 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" основний борг у розмірі 1339600,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 120010,50 грн., 3% річних у розмірі 42176,05 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 22526,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 судом роз'яснено вказане рішення суду, вказавши періоди нарахування 3% річних та індексу інфляції, за які стягнуто даним рішенням, зокрема, на суму 1689600,00 грн. за період з 16.05.2020 по 06.07.2020 - 7201,57 грн.; на суму 1589600,00 грн. за період з 08.07.2020 по 23.07.2020 - 2084,72 грн.; на суму 1489600,00 грн. за період з 27.07.2020 по 06.09.2020 - 5372,33 грн.; на суму 1439600,00 грн. за період з 08.09.2020 по 07.10.2020 - 3540,00 грн.; на суму 1339600,00 грн. за період з 09.10.2020 по 14.05.2021 - 23977,44 грн.; індекс інфляції: на суму 1689600,00 грн. за червень 2020 року - 3379,20 грн.; на суму 1439600,00 грн. за вересень 2020 року - 7198,00 грн.; на суму 1339600,00 грн. за жовтень 2020 - квітень 2021 року - 109433,30 грн.
Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2215,94 грн. за період з 15.05.2021 по 24.01.2022 та інфляційні збитки у розмірі 61829,79 грн. за травень 2021 року - січень 2022 року.
Відповідно до наявних у справі платіжних доручень №6679 від 24.11.2021 на суму 1351616,79 грн. та №7445 від 25.01.2022 на суму 172696,56 грн. (а.с.19,20) позивач повністю погасив заборгованість, стягнуту рішенням суду, перед відповідачем.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою правильності нарахування 3% та інфляційних збитків помилок не виявлено, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2481,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачу, позивачем надано витяг з договору № 03/05 про надання правової (правничої) допомоги від 03.05.2021 та додаткові угоди до нього від 30.12.2021 та 21.02.2022.
Відповідно до п. 1.1 витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш") доручає, а бюро (Адвокатське бюро Тимофієва Євгенія) приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його виконання, але не довше ніж до 31 грудня 2022 року, незалежно від обсягу та стадії виконання будь-якого конкретного доручення клієнта за цим договором (п.7.1 договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2021).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 21.02.2022 бюро зобов'язується виконати роботу та надати таку правову (правничу) допомогу клієнту: ознайомлення з документами, пов'язаними з договором про закупівлю товару №152/13/37Е від 24.02.2020; надання консультацій; складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою), пояснення (за потребою); складання заяв клопотань та інших процесуальних документів (за потребою); представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь у судових засіданнях.
У пункті 3 додаткової угоди від 21.02.2022 сторони погодили фіксований розмір гонорару в сумі 20000,00 грн. за надану правову (правничу) допомогу клієнту.
Розглянувши додані до справи витяг з договору № 03/05 про надання правової (правничої) допомоги від 03.05.2021 та додаткові угоди до нього від 30.12.2021 та 21.02.2022, суд звертає увагу на те, що, як вбачається з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 №904/5043/21 цей же адвокат (Тимофієв Є.Л.) представляв інтереси позивача у справі про стягнення основного боргу та нарахувань (за попередні періоди), а отже адвокат є ознайомленим із змістом договору та виниклими правовідносинами між сторонами. У зв'язку із неподанням відповідачем відзиву на позов, у позивача була відсутня необхідність подати відповідь на відзив, пояснення клопотання тощо. Також розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження, а отже, у адвоката позивача була відсутня необхідність представляти інтереси позивача у суді та брати участь у судових засіданнях.
Фактична правова допомога, надана адвокатом позивачу у даній справі зводиться до складання позовної заяви.
Так, суд звертає увагу, що адвокат Тимофієв Є.Л. був представником позивача у справі №904/5043/21, предметом якої було стягнення основного боргу та нарахувань за попередні періоди за цим же договором. Додатковим рішенням суду у справі №904/5043/21 уже стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Суд звертає увагу, що у справі, що розглядається, правова допомога полягала у здійсненні розрахунків 3% річних та індексу інфляції лише за наступний період, ніж у справі №904/5043/21.
На думку суду, розмір витрат на правничу допомогу, зазначена позивачем, не може бути покладений у повному обсязі на відповідача.
Суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на 1 поставці, за якою судом вже встановлені обставини, позовна заява не міститься складних розрахунків. Надання даної правничої допомоги також не є складним і у зв'язку з тим, що представник позивача певним чином спеціалізується на наданні правничої допомоги позивачам у спорах з Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (як цьому ж позивачеві - справа № 904/5043/21, так і іншим позивачам, зокрема, у справах №904/5912/21, №904/9807/21, №904/1198/22, №904/1440/22, №904/1196/22, №904/1194/22, 904/1090/22, 904/2339/22, 904/1649/22, 904/2028/22, 904/2026/22, 904/5912/21, 904/1083/22). З аналогічного питання щодо системності подання ідентичних позовів та заяв, у яких зазвичай змінюються лише дати, суми тощо, Верховним Судом викладено правову позицію у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, у якій зменшено розмір витрат на правову допомогу на 90%.
На підставі викладеного, враховуючи що позовні вимоги задоволено, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача 5000,00 грн. Суд вважає за необхідне скористатися правом суду і не розподіляти витрати на правову допомогу в іншій частині на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 14А, оф. 904, ідентифікаційний код 42089510) 3% річних у розмірі 22115,94 грн. (двадцять дві тисячі сто п'ятнадцять грн. 94 коп.) грн., інфляційні збитки у розмірі 61829,79 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять грн. 79 коп.), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.)
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.03.2023
Суддя О.М. Крижний