09.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1784/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року у справі № 904/1784/22
за позовом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій в сумі 7 227,00 грн. за договором про закупівлю продовольства від 31.05.2021 року № 348-21,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року у справі № 904/1784/22 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Стягнуто з Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 46, код ЄДРПОУ 14321481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (48081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 2, код ЄДРПОУ 33667686) 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Справа розглядалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позову.
Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу заявки на поставку товару від 08.09.2021 року, на підставі якої останній мав би згідно п.1.1 договору про закупівлю продовольства №348-21 від 31.05.2021 року поставити замовнику товар.
Відтак, суд вважав відсутніми підстави для висновку про порушення відповідачем умов договору та стягнення згідно п.6.3.3 договору пені за порушення строку поставки та штрафу.
Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що:
- відсутність заявки позивача не звільняло відповідача від обов'язку здійснити поставку продукції до 30.09.2021 року, як то передбачено п.10.2 договору;
- достатні правові підстави для стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу відсутні, оскільки відповідач в першій заяві по суті справи не надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Скаржник просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року у справі № 904/1784/22 скасувати, позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
Просить відмовити позивачу в задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року у справі № 904/1784/22 залишити без змін.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2022 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження, тому справа розглянута судом за відсутності сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом спору є питання покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені за порушення ним умов договору про закупівлю продовольства від 31.05.2021 року № 348-21.
Встановлено, що 31.05.2021 року між Національною академією Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (постачальник) укладено договір про закупівлю продовольства № 348-21 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується у 2021 році поставити замовнику, а замовник прийняти та оплатити такі товари:
- сік яблучний у кількості 3000 кг загальною вартістю 39 600 грн. 00 коп. з ПДВ;
- сік яблучно-виноградний у кількості 3000 кг загальною вартістю 39 600 грн. 00 коп. з ПДВ;
- сік мультифруктовий у кількості 3000 кг загальною вартістю 39 600 грн. 00 коп. з ПДВ;
- сік апельсиновий у кількості 6000 кг загальною вартістю 79 200 грн. 00 коп. з ПДВ;
- сік персиковий у кількості 3000 кг загальною вартістю 39 600 грн. 00 коп. з ПДВ.
Загальна вартість продукції, що підлягає поставці за цим договором становить 237 600. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 39 600 грн. 00 коп. (п. 4.2. договору).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що відвантаження продукції замовнику здійснюється в термін, зазначений в цьому договорі у відповідності до заявок замовника. Продукція постачається партіями протягом дії договору на підставі замовлення, наданого замовником постачальнику в термін не пізніше 2 календарних днів з дня надання замовлення замовником, згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт.
У п. 10.2 договору сторони погодили термін постачання - до 30.09.2021 року.
Відповідно до п. 6.3.3. договору при порушенні умов договору щодо строку поставки харчових продуктів згідно заявки, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості харчових продуктів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості та замовник має право на розірвання договору в односторонньому порядку з вказаних підстав.
За умовами п. 10.1. договору він набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2021 року.
Згідно п.10.3 договору дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному у 2021 році.
Позивач за змістом позову вказував, що 10.09.2021 року направив на адресу відповідача лист-заявку від 08.09.2021 року № 701/4653, в якому просив здійснити постачання соків фруктових у повному обсязі та асортименті, що вказаний у договорі від 31.05.2021 року № 348-21.
Оскільки вказана заявка замовника залишена постачальником без задоволення, позивач направив відповідачу претензію від 26.10.2021 року № 702/5395, в якій зазначив, що станом на 25.10.2021 року постачальником не виконані зобов'язання за договором щодо поставки соків фруктових в асортименті у кількості 7500 кг на суму 99 000 грн. 00 коп., у зв'язку із чим замовник на підставі п. 6.3.3. договору вимагає сплатити пеню у розмірі 2 475 грн 00 коп.
Позивач зазначав, що після звернення із вищевказаною претензією, в порушення визначених п. 10.2. договору строків поставки, відповідач поставив позивачу товар у кількості 4500 кг на суму 59 400 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-1391 від 28.10.2021 року.
02.11.2021 року позивач направив на адресу відповідача претензію від 02.11.2021 року № 701-5528-21, в якій вимагав виконати умови договору щодо поставки соків фруктових в асортименті у кількості 3000 кг на суму 39 600 грн. 00 коп.; на підставі п. 6.3.3. договору сплатити пеню у розмірі 2 772 грн. 00 коп., а також зазначив, що у разі не здійснення поставки товару у строк до 02.12.2021 року позивачем буде нарахований штраф у розмірі 2 772 грн. 00 коп. та у разі нездійснення поставки товару до 15.11.2021 року - договір буде розірвано в односторонньому порядку з 15.11.2021 року.
Позивач зазначав, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено поставку соків фруктових в асортименті у кількості 3000 кг на суму 39 600 грн. 00 коп. ні до 02.11.2021 року, ні до 15.11.2021 року, у зв'язку із чим спірний договір вважається розірваним в односторонньому порядку, а позивачем на підставі п. 6.3.3. договору нараховані до сплати відповідачу пеня 4 455 грн. 00 коп. за період з 01.10.2021 року по 15.11.2021 року у розмірі 0,1 % від вартості харчових продуктів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 2 772 грн. 00 коп., що становить 7% вартості вказаної поставки.
Всього позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача 7 227 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору 15.06.2021 року відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 138600 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 15.06.2021 року № РН-904 та товарно-транспортною накладною № ТТН904 (т.1, а.с. 121-123).
Колегія суддів звертає увагу, що сторони погодили в п. 10.2 договору термін постачання - до 30.09.2021 року. У вказаний термін відповідач поставив товар частково.
28.10.2021 року на виконання умов спірного договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 59 400 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 28.10.2021 року РН-1391 та товарно-транспортною накладною № ТТН1391 від 28.10.2021 року (т.1, а.с. 15, 124-126).
З огляду на асортимент та кількість поставленого товару за вищевказаними накладними, а також умови п. 1.1. договору, відповідачем не здійснено поставку персикового соку у кількості 3 000 кг на суму 39 600 грн. 00 коп. з ПДВ.
Відповідач не заперечує щодо недопоставки вказаного товару, однак спростовує доводи позивача щодо направлення йому заявок на поставку.
Як зазначено вище, умовами пункту 2.2. договору передбачено, що відвантаження продукції замовнику здійснюється в термін, зазначений в цьому договорі, у відповідності до заявок замовника.
Суд при вирішенні спору взяв до уваги положення пункту 2.2 договору та зазначив на відсутність в матеріалах даної справи належним чином оформлених заявок замовника на поставку товарів, що були здійснені постачальником за вищевказаними видатковими накладними та доказів їх направлення відповідачу, а також вважав недоведеним факт направлення відповідачу заявки на поставку товару на суму 39 000 грн.00 коп.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відповідальності постачальника та звертає увагу на наступні обставини:
Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що сторони у договорі не визначили порядок вручення замовником заявки (замовлення) постачальнику, а відповідач отримання таких заявок заперечував.
Однак, частково зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" виконано.
Як вказано вище, згідно видаткової накладної від 15.06.2021 року № РН-904 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 138 600 грн. 00 коп.
Колегія суддів звертає увагу, що сторони погодили в п. 10.2 договору термін постачання - до 30.09.2021 року.
Заперечуючи щодо отримання заявок (замовлення), відповідач поза строком, передбаченим п.10.2 договору, 28.10.2021 року поставив позивачу ще частину товару на загальну суму 59 400 грн 00 коп. Такі дії відбулися після направлення йому позивачем претензії від 26.10.2021 року.
Суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази, якими він підтверджував направлення відповідачу листа-заявки від 08.09.2021 року № 701/4653, в якому просив здійснити постачання соків фруктових у повному обсязі та асортименті, що вказаний у договорі від 31.05.2021 року № 348-21, дійшов висновку що надані позивачем поштові реєстри відправлень не є належними доказами направлення відповідачу заявки.
Однак, поза увагою суду залишилась та обставина, що всупереч своїй правовій позиції по даній справі, відповідач вчинив дії на часткове виконання своїх зобов'язань по договору, хоча факт отримання цієї заявки відповідач заперечував.
На думку суду апеляційної інстанції, при вирішенні даного спору слід керуватись, зокрема, доктриною римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч свой попередній поведінці).
Доктрина "venire contra factum proprium" базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України). Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину.
Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
На думку колегії суддів суд мав критично оцінити правову позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", врахувати, що станом на час звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов'язання сплив, факт часткової поставки відповідачем обумовленого договором товару підтверджено, хоча відповідач наголошував на невиконанні саме позивачем зобов'язання щодо направлення заявки (замовлення).
Крім того, частково поставка товару здійснена у строк після направлення позивачем претензії від 26.10.2021 року, про отримання якої відповідач також заперечував.
Приписи ст. ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За положеннями ч.6 цієї статті зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Обставини справи, а саме - поставка відповідачем частини товару за видатковою накладною від 28.10.2021 року РН-1391 та товарно-транспортною накладною № ТТН1391 від 28.10.2021 року свідчить, що відповідач, який вважав, що саме позивач неналежно виконує умови укладеного договору та не надає відповідну заявку на поставку партії товару, не відмовився від зобов'язання. Натомість, позивач, вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов договору, повідомив останнього про припинення договору.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Положення ст.ст.73,74 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.ст.78,79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд в оскаржуваному рішенні вірно вказав, що предметом доказування у даній справі є встановлення обставин порушення постачальником строків поставки товару.
На думку колегії суддів позивачем такий факт доведено.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.7.8 договору оплата здійснюється за рахунок коштів, що визначаються урядом України на забезпечення Державної прикордонної служби. Згідно змісту п.п.1.2 та 10 договору вбачається, що він укладений в результаті проведення процедури закупівлі.
Зміст договору свідчить, що відповідач погодився, що поставка певного обсягу товару на погоджену суму - 237 600 грн. 00 коп. має бути проведена ним у строк до 30.09.2021 року.
Колегія суддів додатково звертає увагу, що положення ст.663 Цивільного кодексу України передбачають, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відсутність доказів виконання належним чином умов договору з боку відповідача є підтвердженням факту порушення ним умов договору, а отже, покладення відповідальності, передбаченої п.6.3.3. договору.
За змістом заявлених вимог, позивач нарахував штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару. Оскільки встановлено, що вартість недопоставленого товару становить 39 600 грн. 00 коп., то 7% від вказаної суми становить 2 772 грн. 00 коп. Отже, заявлена сума штрафу вірно визначена позивачем та підлягає стягненню на його користь.
Також позивач нарахував пеню з 01.10.2021 року по 15.11.2021 року. Колегія суддів визнає проведений розрахунок вірним. Період для розрахунку позивач зазначив з наступного дня, який слідує за погодженим у п.10.2 строком поставки (30.09.2021 року). Дата закінчення терміну для нарахування пені - дата розірвання договору 15.11.2021 року.
Визначення вказаного періоду нарахування пені на думку колегії суддів вірне.
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вказано вище, суд має оцінити докази в сукупності.
Саме в сукупності докази по даній справі свідчать про те, що позивачем доведено наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, а відповідачем такі обставини не спростовано.
Отже, апеляційна скарга доведена, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. Позов слід задовольнити в повному обсязі.
Положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що у разі задоволення позову понесені витрати покладаються на відповідача. Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги підлягає відшкодуванню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс".
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року у справі № 904/1784/22 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (48081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 2, код ЄДРПОУ 33667686) на користь Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 46, код ЄДРПОУ 14321481) 4 455,00 грн - пені, 2 772,00 грн - штрафу, 2 481,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 3 721,50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков