вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" березня 2023 р. Справа№ 873/61/23
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Отрюх Б.В.
Секретар судового засідання: Гудько А.В.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 : Кірсік С.В. - за ордером серія АА № 1274818 від 03.02.2023;
від АТ «Райффайзен Банк: не з'явилися;
від ТОВ «Імбир»: не з'явилися.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир»
2) ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
09.12.2022 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу», у складі головуючого третейського судді Мамченко Ю.В. прийнято рішення у справі № 162/22, яким позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир», 2) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за Кредитним договором № 011/2080/00824884 від 26.02.2020 у сумі 168 386,40 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» третейський збір у сумі 2 083,86 грн, по 1 041,93 з кожного.
03.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 вищевказану заяву передано на розгляд судді Отрюху Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі №873/61/23, зокрема, розгляд заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22 призначено на 08.03.2023.
14.02.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання ухвали суду, у відповідності до якої заявниця повідомляє наступне:
- у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору;
- третейське застереження (угода) недійсним не визнавалось - щодо кредитного договору № 011/2080/00824884 від 26.02.2020, договір поруки № 011/2080/00824884П від 26.02.2020 - третейського застереження не містить;
- рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22 не скасовано;
- у провадженні інших судів заяви про оскарження чи скасування рішення № 162/22 немає.
17.02.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» надійшов супровідний лист № 304 від 17.02.2023 з додатками, а саме:
- матеріли третейської справи № 873/61/23 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир», 2) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - (оригінал) на 74 арк. відповідно до переліку внутрішнього опису документів справи (матеріали справи прошито, пронумеровано та скріплено печаткою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу»;
- рішення про державну реєстрацію Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу».
Також, у зазначеному вище супровідному листі Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» зазначає, що список третейських суддів Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу», положення про Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» та регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» опубліковані відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про третейські суди» та знаходиться у відкритому доступі на сайті Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» https://sud.aifb.org.ua/#documents у актуальному стані.
22.02.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшов відзив на заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22, у відповідності до якого позивач просить суд, поміж іншого, відмовити у задоволенні заяви щодо скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22 і залишити рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22 без змін.
06.03.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
08.03.2023 у судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 .
Представники Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир» у судове засідання 08.03.2023 не з'явилися; про причини нез'явлення не повідомив представник відповідача-1.
Нормами ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі №873/61/23 була надіслана судом на електрону адресу позивача та відповідача-2, що підтверджується роздруківкою електронного листування.
При цьому, суд виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з тим, суд робить акцент на тому, що відповідно до приписів ч.ч. 6, 7 ст. 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку».
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача та відповідача-2 про час, місце та дату судового засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22 за участю представника відповідача-2.
У судовому засіданні 08.03.2023 представник ОСОБА_1 підтримала заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22 та просила її задовольнити з підстав викладених у ній.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши доводи заяви та заслухавши пояснення представника відповідача-2, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні вичерпні підстави для скасування рішення третейського суду визначені частинами 2, 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди».
В силу Закону України «Про третейські суди»:
- до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 1);
- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ч. 1 ст. 5);
- третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) (ст. 6).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»).
Згідно з ч.ч. 5-9 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною; недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2022 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (позивач) звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир» (відповідач-1), ОСОБА_1 (відповідач-2/заявник) про стягнення заборгованості.
На обгрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» зазначає, що 26.02.2020 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імбир» укладено кредитний договір № 011/2080/00824884 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 150 000,00 грн, щомісячним погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом згідно з умовами договору, кінцевим терміном погашення кредиту - 26.02.2023.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.02.2020 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/2080/00824884/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором.
Позичальник скористався кредитними коштами, проте свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20.09.2022 складає 202 160,58 грн, відтак, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 202 160,58 грн та сплачений третейський збір, в рівних частинах з кожного.
Так, 26.02.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імбир» укладено кредитний договір № 011/2080/00824884.
В силу п. 1.1. кредитного договору, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 350 000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
У відповідності до п. 1.3. кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту - 26.02.2023, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або ст. 8 Договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
За змістом п. 2.1. кредитного договору, протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3. договору включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник скористався кредитними коштами у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку, яку долучено до матеріалів справи. Таким чином, зобов'язання позивачем виконано своєчасно та в повному обсязі.
10.07.2020 позивач уклав з позичальником додаткову угоду № 011/2080/00824884/001 до кредитного договору, якою тимчасово, на період з дати застосування змін до 25.10.2020 зменшили розмір ануїтетного платежу відповідно до зміненого графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів.
3 метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.02.2020 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/2080/00824884/П, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Згідно з п. 2.1. договору поруки передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
При цьому, приписами ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.
В силу п.п. 5.2., 5.3. кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 26 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі.
Так, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором щодо погашення заборгованості та сплати процентів за користування кредитом не виконав, що підтверджується розрахунками заборгованості.
У зв?язку з неналежним виконанням зобов?язань та наявністю простроченої заборгованості, позивач надіслав відповідачам рекомендованими листами вимоги про дострокове виконання грошових зобов?язань за кредитним договором, копії яких долучено до справи. Доказів погашення заборгованості Третейському суду не надано.
Разом з тим, Третейським судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 188 848,67 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 13 311,91 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 158 150,29 грн за кредитом та 10 236,11 грн за відсотками, що підтверджені наявними доказами, вбачається з наданого розрахунку заборгованості з урахуванням здійснених позичальником фактичних погашень кредиту та умов договору.
Відтак, неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 20.09.2022 складає 168 386,40 грн, у тому числі: - заборгованість за кредитом у розмірі 158 150,29 грн, - заборгованість за відсотками у сумі 10 236,11 грн, що підтверджено наданими розрахунками.
Слід зазначити, що між сторонами наявні угоди про передачу спору на розгляд третейського суду (третейське застереження), про що прямо зазначено в п. 11.4. кредитного договору № 011/2080/00824884 від 26.02.2020.
Таким чином, сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження у договорі, а отже, з моменту укладення цього договору між сторонами діють третейські застереження, що визначають певний порядок розгляду спорів, що витікають з договорів між сторонами.
Як зазначалось вище, за наслідками розгляду вищезазначеного позову, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі №162/22 позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир», 2) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за Кредитним договором № 011/2080/00824884 від 26.02.2020 у сумі 168 386,40 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імбир» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» третейський збір у сумі 2 083,86 грн, по 1 041,93 з кожного.
Рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, а також цим рішенням не вирішувались питання, які виходять за межі третейської угоди (п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 350 ГПК України); справа, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону (п. 1 ч. 2 ст. 350 ГПК України); склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону (п. 4 ч. 2 ст. 350 ГПК України); третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі (п. 5 ч. 2 ст. 350 ГПК України).
Звертаючись до господарського суду із заявою про скасування вказаного рішення третейського суду ОСОБА_1 посилається на те, що умови договору поруки не містять угоди сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, а отже справа № 162/22 в частині вимог до заявниці не підвідомча третейському суду.
Щодо вищевказаних доводів ОСОБА_1 , слід зазначити таке.
Статтею 4 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейський суд утворюється та діє на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; обов'язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; арбітрування; самоврядування третейських суддів; всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.
Приписами ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
В силу статті 124 Конституції України правосудля в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил підвідомчості та підсудності.
Система судів є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Так, у даному випадку, підставою для звернення до Третейського суду є п. 11.4 кредитного договору, яким передбачена між сторонами угода про передачу спору на розгляд третейського суду (третейське застереження) в одноособовому складі третейського судді, що відповідає ст.ст. 5, 12 Закону України «Про третейські суди».
Відповідно до абз 6 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Отже, з урахуванням характеру фінансової поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до умов даного договору поруки також відноситься п. 11.4. кредитного договору.
Разом з тим, для визначення юрисдикції пріоритетним є особа боржника, оскільки вимоги, що випливають з поруки є акцесорними, а відтак, мають розглядатися за правилами тієї юрисдикції, у якій розглядається чи підлягає розгляду спір з боржником за основним договором.
При цьому, судом також враховано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.03.2019 у справі № 200/15135/14-ц щодо підвідомчості спорів, які виникли на підставі солідарних зобов'язань за кредитним договором, зазначила про те, що Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов?язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання. Таке забезпечувальне зобов'язання має акцесорний, додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати саме по собі. Одним із видів акцесорного зобов'язання є порука.
В силу ч.ч. 1, 3 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.
Так, у даній справі позов заявлено позивачем до боржника та поручителя, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов'язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителя, відповідно до договорів поруки, збігається з обсягом відповідальності боржника.
Частиною 1 статті 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 Цивільного кодексу України, основним з яких є зазначений у ч. 1 цієї статті, а саме - у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.
Цивільний кодекс України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного та обґрунтованого рішення.
Вирішення за правилами третейського розгляду справи (судочинства) такого спору в частині позовних вимог до боржника, а поручителя за правилами цивільного судочинства, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справ, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
Також в постанові від 27.03.2019 у справі № 200/15135/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позовні вимоги мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Крім того, необхідно зазначити, що договір поруки є додатковим, акцесорним зобов'язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов'язання та виникає за умови існування основного зобов'язання та виникає і існує лише за умови існування основного.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 6-1401/12.
Поміж іншого, за змістом п. 3.1.5 договору поруки № 011/2080/00824884/П від 26.02.2020 поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків сторін за Договором.
Відтак, правовідносини у даному випадку є однорідними та нерозривно пов'язаними між собою, а отже, спір є підвідомчим третейському розгляду як щодо позичальника, так і поручителів.
Таким чином, доводи заявника не знайшли свого підтвердження при їх розгляді і дослідженні господарським судом, в установленому законом порядку, не доведені та будуються на припущеннях, що свідчить про відсутність законодавчо встановлених підстав для скасування рішення третейського суду з наведених у заяві мотивів.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання заяви покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 234, 346-351 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі № 162/22.
2. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 09.12.2022 у справі № 162/22 залишити без змін.
3. Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.
Ухвала, якщо вона не буде оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції (ч.ч. 4, 5 ст. 351 ГПК України).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції, до Верховного Суду на підставі ч. 3 ст. 351 та ч. 2 ст. 253 ГПК України у строк, передбачений ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано - 09.03.2023.
Суддя Б.В. Отрюх