вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" березня 2023 р. Справа№ 910/7738/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023
у справі № 910/7738/22 (суддя - Мудрий С.М.)
за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»
до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»
про стягнення 2 263 537,36 грн.,-
Відповідно до ч. 20 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, передбачено п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, тобто апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/7738/22 підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 271 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про стягнення 2 263 537,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 2 141 041,86 грн., інфляційні втрати в розмірі 106 756,81 грн. та 15 738,69 грн. 3% річних.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 справу №910/7738/22 за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про стягнення 2 263 537,36 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвала Господарського суду міста Києва обґрунтована тим, що позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за угодою про визнання порядку та розміру сервітутних платежів від 17.05.2018. Зазначена угода була укладена для встановлення розміру та порядку оплати сервітутів на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Миколаїв, м. Дніпро, м. Запоріжжя, м. Дніпрорудне та м. Нікополь та судом встановлено, що найвища вартість об'єктів нерухомого майна знаходиться в м. Дніпро. А тому суд першої інстанції дійшов висновку про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області в порядку ст. 30 ГПК України.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з вказаною ухвалою, Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» 27.01.2023 (через електронну пошту) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 та направити справу до продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що оскаржувана ухвала отримана стороною 18.01.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 справу №910/7738/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про передачу справи для розгляду до іншого суду з огляду на таке.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що сторони перебувають у правовідносинах, які виникли на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі №910/13850/13, яким відповідачу встановлено сервітут щодо об'єктів нерухомого майна державної форми власності. Угода від 17.05.2018 визначає лише порядок та розмір сервітутних платежів, розмір яких заявлений до стягнення, натомість обов'язок щодо плати за сервітут виник у відповідача саме з вищенаведеного рішення суду.
Позивач вважає, що суд першої інстанції, під час застосування правового висновку Верховного Суду, помилково ототожнив рішення суду про встановлення сервітуту щодо нерухомого майна з договором користуванням нерухомим майном та, як наслідок, помилково застосував правила виключної підсудності, встановлені ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно долучено подані відповідачем докази та не надано належної оцінки порушенням ч. 3, 4 ст. 80, п. 1 ч.1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим залишено поза увагою заперечення позивача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
15.02.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнятий в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у поданому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, оскільки суд першої інстанції з урахуванням предмету позовних вимог та правових висновків Верховного Суду дійшов вірного рішення про передачу справи на розгляд за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
27.02.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає про необґрунтованість доводів відзиву та просить апеляційну скаргу у даній справі задовольнити.
07.03.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях відповідач зазначає про правомірність застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18. А тому просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в розумний строк в розумінні ст. 6 Конвенції з урахуванням подання сторонами відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, а також, зокрема, заперечення на відповідь на відзив лише 07.03.2023, запровадженого воєнного стану в України, оголошенням сигналу «повітряна тривога» та перебоями з енергопостачанням.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Згідно п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За загальним правилом згідно з положеннями частини першої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Водночас, частиною третьою статті 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ, що виникають зі спорів щодо нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, предметом спору є стягнення заборгованості 2 263 537,36 грн. за угодою про визнання порядку та розміру сервітутних платежів від 17.05.2018. Зазначена угода була укладена для встановлення розміру та порядку оплати сервітутів на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Миколаїв, м. Дніпро, м. Запоріжжя, м. Дніпрорудне та м. Нікополь. Встановлені зазначені обставини не спростовуються доводами апеляційної скарги та підтверджуються матеріалами позовної заяви.
Оскільки, ч. 3 ст. 30 ГПК України визначає розширений перелік спорів, до яких застосовуються правила виключної підсудності, суд першої інстанції правомірно застосував цю норму процесуального права.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 №911/2390/18 зроблено висновки, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі №910/10647/18. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому посилання на апелянта, що справа має розглядатись без прив'язки до місцезнаходження нерухомого майна є помилковим.
Частиною 3 ст. 30 ГПК України передбачено, якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою є місто Дніпро.
Таким чином, враховуючи заявлені у цій справі позовні вимоги, правильно встановлені обставини, а також вказані вище висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що спір у даній справі має вирішуватись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто справа №910/7738/22 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Дніпропетровської області. Тому доводи скаржника про неправильне застосування правових висновків Верховного Суду відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дана справа належить до виключної підсудності Господарського суду Дніпропетровської області.
Доводи апеляційної скарги про те, що спір між сторонами виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу договірних зобов'язань колегія суддів також відхиляє, та зазначає, що вказані твердження спростовуються вищевстановленим.
Посилання апелянта, що судом першої інстанції не надано належної оцінки порушенням ч. 3, 4 ст. 80, п. 1 ч.1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України в частині задоволення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та необхідність повернення на стадію підготовчого провадження не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування ухвали суду від 17.01.2023, оскільки такі доводи сторони будуть розглянуті судом при наданні оцінки доказам та ухваленні рішення у даній справі. Тоді як вказане не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про передачу справи за територіальною підсудністю.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області та правильності постановленої ухвали.
Таким чином, на підставі ст. 2, 30, 236, 269, 270, 271 п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
8. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 справу №910/7738/22- залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 справу №910/7738/22- залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/7738/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім