печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23425/21-ц
27 лютого 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
третьої особи-1: не з'явилась,
третьої особи-2: не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника (опікуна) ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в особі законного представника (опікуна) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича (далі - третя особа-1, Приватний нотаріус Швець Р.О.), Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - третя особа-2, Деснянський РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ), в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 29.09.2017 року Приватним нотаріусом Швецем Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 14460, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», заборгованості за кредитним договором від 27.06.2014 року в розмірі 16 378,90 грн. та 1 800 грн. витрат за вчинення виконавчого напису, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 29.09.2017 року Приватним нотаріусом Швецем Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14460, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 27.06.2014 року в розмірі 16 378,90 грн. та 1 800 грн. витрат за вчинення виконавчого напису.
16.11.2020 року державним виконавцем Деснянського РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ Благовісним В.М. відкрито виконавче провадження № 63590820 з виконання виконавчого напису, вчиненого 29.09.2017 року Приватним нотаріусом Швецем Р.О., зареєстрованого в реєстрі за № 14460.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме: виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору. Укладеного недієздатною особою; в момент виникнення відносин за кредитним договором не було досягнуто сторонами згоди щодо розміру процентів, штрафів, пені; сума заборгованості не є безспірною, проте нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача; виконавчий напис вчинено за відсутності доказів, що підтверджують факт безспірної заборгованості; з дня виникнення права вимоги за кредитним договором до моменту вчинення виконавчого напису нотаріусом минуло більше трьох років та перевищено річний строк давності за вимогами про стягнення неустойки; оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, однак нотаріус не врахував, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, проте нотаріально посвідчений кредитний договір відсутній; у позивача відсутній примірник кредитного договору, за яким стягується заборгованість з позивача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.05.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника (опікуна) ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Швеця Р.О., Деснянського РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.08.2021 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному судове засідання, призначене на 04.08.2021 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 01.10.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2021 року відкладено розгляд справи на 07.12.2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення доказів шляхом їх витребування у справі; забезпечено докази за заявою законного представника (опікуна) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» належним чином засвідчену копію заяви-анкети від 27.06.2014 року та інших документів, які складають кредитний договір, на підставі яких Приватним нотаріусом Швецем Р.О. вчинено виконавчий напис від 29.09.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 14460, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 27.06.2014 року в сумі 16 378,90 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 1800,00 грн.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2021 року відкладено розгляд справи на 15.03.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2022 року відкладено розгляд справи на 10.08.2022 року.
31.05.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову.
Відзив обґрунтований тим, що в порушення ст.ст. 526, 530, 610, 612, 638, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач не виконав зобов'язання за кредитним договором та не повернув у передбачений договором строк кредит та проценти за користування кредитом. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом з дотриманням вимог діючого законодавства. Позивач не заперечує факт наявності заборгованості перед банком, відтак, наявність безспірності заборгованості позивач в особі законного представника фактично визнав. Банк надав нотаріусу всі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, що підтверджують безспірність вимог до позивача. Відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за відповідний період, а нотаріус правомірно, в межах строків, встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вчинив виконавчий напис. З боку позивача не доведено факт погашення суми кредиту.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року відкладено розгляд справи на 10.11.2022 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2022 року задоволено заяву представника позивача про витребування доказів та витребувано у Приватного нотаріуса Швеця Р.О. належним чином завірені копії документів, що стали підставою для вчинення 29.09.2017 року виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 14460, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в загальному розмірі 18 178,90 грн.
У судове засідання 27.02.2023 року позивач, його законний представник та представник опікуна не з'явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник опікуна подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі позивача, його законного представника та представника опікуна, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; у відзиві просив розглянути справу без його участі.
Третя особа-1 в судове засідання не з'явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Третя особа-2 в судове засідання не з'явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.12.2008 року у справі № 2-О-373/08 визнано ОСОБА_1 , 1983 року народження, недієздатним.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.05.2009 року у справі № 2о-121 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_1
29.09.2017 року Приватним нотаріусом Швецем Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14460, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 27.06.2014 року в розмірі 16 378,90 грн. та 1 800 грн. витрат за вчинення виконавчого напису.
16.11.2020 року державним виконавцем Деснянського РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ Благовісним В.М. відкрито виконавче провадження № 63590820 з виконання виконавчого напису, вчиненого 29.09.2017 року Приватним нотаріусом Швецем Р.О., зареєстрованого в реєстрі за № 14460.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).
Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» до нотаріальних дій відноситься, у тому числі, вчинення виконавчих написів.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено умови вчинення виконавчих написів. За положеннями цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні за змістом умови вчинення виконавчих написів визначає Порядок: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду (пп. 1.1-1.3 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (пп. 3.1-3.5 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
При цьому, Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 та Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц.
Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Таку правову позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 року № 201/1662/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що Приватним нотаріусом Швецем Р.О. при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 27.06.2014 року в розмірі 16 378,90 грн.
Зазначена у виконавчому написі сума, що підлягає стягненню з боржника, та складається із заборгованості: за тілом кредиту; за відсотками; за пенею та комісією; за штрафами (фіксована частина); за штрафами (відсоток від суми заборгованості) визначена на підставі наданих стягувачем даних, розрахована відповідачем одноособово без урахування думки, позиції, заперечень позивача. Разом з тим, розрахунок заборгованості чи довідка банку з відображенням у них односторонніх розрахунків, зроблених банком, не може свідчити про безспірність заборгованості.
У постанові від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Разом з тим, відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення (вимоги) стягувача про усунення порушень за кредитним договором суду не надано.
Крім зазначеного, постановою Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014 року Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року в частині, у тому числі, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням ст. 87 цього Закону.
Згідно з п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15.04.2020 року у справі №158/2157/17.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 29.09.2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, в редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.
Однак, вчиняючи виконавчий напис, Приватний нотаріус Швець Р.О. не врахував зазначених вище вимог закону, зокрема, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
У матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений кредитний договір, на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис.
Позивач заперечує укладення нотаріально посвідченого кредитного договору з відповідачем.
Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2021 року у даній справі витребувано у АТ КБ «Приватбанк» належним чином засвідчену копію заяви-анкети від 27.06.2014 року та інших документів, які складають кредитний договір, на підставі яких Приватним нотаріусом Швецем Р.О. вчинено оскаржуваний виконавчий напис. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2022 року витребувано у Приватного нотаріуса Швеця Р.О. належним чином завірені копії документів, що стали підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Проте, вимоги зазначених ухвал суду відповідачем та третьою особою-1 не виконано та не надано кредитного договору, на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис.
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позивача, що сторонами не укладався нотаріально посвідчений кредитний договір.
Вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису на підставі кредитного договору, який укладено у простій письмовій формі, також є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на вищевказані вимоги закону та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Приватний нотаріус Швець Р.О. вчинив оспорюваний виконавчий напис з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. за подання позову до суду, що підтверджується квитанцією № 0.0.2095915849.1 від 19.04.2021 року.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 908,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Крім того, представником законного представника (опікуна) позивача подано до суду заяву від 27.02.2023 року, у якій він зазначає, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України має намір та цією заявою повідомляє, що ним буде подано заяву щодо компенсації судових витрат, пов'язаних з витратами на правничу допомогу, а також копії документів, що підтверджують понесені витрати.
Так, у ст. 141 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На час ухвалення судом рішення позивач не надав до суду документального підтвердження розміру здійснених ним витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на те, що представник законного представника (опікуна) позивача подав заяву, в якій зазначив, що докази понесених судових витрат позивачем на професійну правничу допомогу будуть надані суду на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу може бути розглянуто після надання позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він сплатив у зв'язку з розглядом справи.
Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в особі законного представника (опікуна) ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 29.09.2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 14460, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 27.06.2014 року в розмірі 16 378,90 грн. та 1 800 грн. витрат за вчинення виконавчого напису, на підставі якого 16.11.2020 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Благовісним Володимиром Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 63590820.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника (опікуна) ОСОБА_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Законний представник (опікун) позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д; ЄДРПОУ 14360570;
Третя особа-1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3, офіс 31;
Третя особа-2 - Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): 02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 64.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 06.03.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький