іменем України
(заочне)
09 березня 2023 року
Справа №451/44/23
Провадження № 2/451/97/23
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Семенишин О.З.,
секретаря судового засідання Федорук І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові цивільну справу №451/44/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
установив:
10 січня 2023 року представник позивача, ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 , подав на розгляд суду в електронній формі позов до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видано 14 грудня 2022 року, Юрченко О.В. приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області. За життя батько позивача, ОСОБА_4 , склав заповіт, яким все своє майно заповів своєму сину ОСОБА_1 . Спадкодавець, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У будинку АДРЕСА_1 є зареєстрований відповідач, ОСОБА_2 . Позивач, як новий власник житлового будинку згоди на проживання в подальшому відповідачу не давав. Представник позивача зазначає, відповідач за адресою АДРЕСА_1 , не проживає з 2015р., в будинку позивача особистих речей не зберігає. Фактичне місце проживання позивача с. Павлів, Червоноградського району Львівської області. Добровільно відповідач знятись з реєстрації з даного будинку не бажає. Просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3-28).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.48).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про місце, час розгляду судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.40).
Згідно з ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечили позивач та її представник.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Частиною першою статті 156 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було інщої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Зміст ст.405 ЦК України передбачає, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 156 Житлового кодексу України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інщих осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було інщої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порущеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року).
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 Цивільного кодексу України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 Житлового кодексу України необхідно дійти до висновку що положення статей 383, 391 Цивільного кодексу України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 Цивільного кодексу України, статей 150, 156 Житлового кодексу України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709ЦСІ6).
Відповідно до положень ч. 1, 5 статті 403, ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд України у Постанові від 15 травня 2017 року у справі № 734/387/15-ц, зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім'ї власника будинку»; «право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України».
Крім того, згідно Постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №638/13030/13-ц, колегією суддів зроблено наступні висновки: «У справі, яка є предметом перегляду, врахувавши, що припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім'ї права користування житлом, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів. Право користування житлом для членів сім'ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім'ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло».
При цьому судом враховано Правову позицію Верховного Суду України, висловлену у Постанові від 16 листопада 2016 року у справа № 6-709цс16, відповідно до якої визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивачів права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Суд встановив, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №31771413, який видано 14.12.2022 приватним нотаріусом Червоноградського районну нотаріального округу Львівської області Юрченко О.В., Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №70916644 від 14.12.2022, Свідоцтва про право на спадщину НСЕ 889666 від 14.12.2022 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житлово цегляний будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.20-22).
В будинку зареєстрований: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-17).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п.9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
За положеннями ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
Статтею 154 СК України передбачено, що батьки мають право звернутися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Разом з тим, зі змісту позовних вимог видно, що позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, і діє не як законний представник дитини - інваліда щодо захисту її прав та інтересів, а тому дія п.9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» на ОСОБА_1 не поширюється.
Керуючись ст. 12, 13, 59, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 279, 280, 282, 354 ЦПК України, ст. 16, 383, 391, 405, 406 ЦК України, ст. 154 СК України, ст. 156 ЖК України, п.2 п.2 ч.2 ст.4, п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_3 в користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Радехівського районного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 9 березня 2023 року.