Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Лізи Чайкіної 65, м. Запоріжжя, 69106
тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/969/23
Провадження №: 1-кп/332/175/23
09 березня 2023 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082030000099 від 03 лютого 2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який народився в м. Запоріжжя, одруженого, утриманців не має, має середню спеціальну освіту, працюючого різноробочим в КП «Запорожремсервіс», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, з угодою про визнання винуватості,
встановив:
Пунктами 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, та Інструкцією «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 (далі - Інструкція, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622), визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї, холодної зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.
ОСОБА_4 , маючи умисел на носіння іншої холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, 01 лютого 2023 року, у період часу з 11 години 00 хвилин по 13 годину 00 хвилин, незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого на землі за адресою: АДРЕСА_2 , біля приміщення котельні КП «Запорожремсервіс», предмет ззовні схожий на ніж, загальною довжиною, приблизно 37 см, рукоятка - 12,5 см, лезо - 24,5 см, з маркуванням на клинку у вигляді напису «TIGER SOLINGEN», який відповідно до висновку експерта від 14.02.2023 № 146-23 відноситься до багнетів 7,92 мм магазинної гвинтівки системи Маузера зразка 1898 року - варіант поза стройовий зразок 1933-1945 років, та є військовою бойовою короткоклинковою холодною зброєю колюче-ріжучої дії, та який у подальшому почав зберігати за адресою: АДРЕСА_2 .
Після цього, продовжуючи вказаний вище злочинний умисел, направлений на носіння іншої холодної зброї (багнету) без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, розуміючи протиправність свого діяння ОСОБА_4 03.02.2023, незаконно носив вказану вище холодну зброю (багнет) при собі, без передбаченого законом дозволу, до моменту його вилучення працівниками поліції під час проведення огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, біля будинку № 7, в період часу з 12 години 11 хвилин по 12 годину 21 хвилин.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.263 КК України, як носіння іншої холодної зброї (багнету) без передбаченого законом дозволу.
23 лютого 2023 року між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023082030000099, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2023 року, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з вказаною угодою ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.263 КК України, вчиненому ним за викладених вище обставин у повному обсязі.
При цьому, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його щире каяття, беззастережне визнання своєї винуватості, сторони узгодили щодо призначення обвинуваченому покарання за вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, за ч.2 ст.263 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. Також, сторони дійшли висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбуття покарання у вигляді обмеження волі та можливість звільнення ОСОБА_4 , на підставі ст.ст.75,76 КК України, від відбування зазначеного покарання з випробуванням.
Угодою встановлено наслідки її укладення та затвердження, та наслідки її невиконання.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Крім цього, обвинувачений та його захисник стверджували, що вищевказана угода про визнання винуватості укладена добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, та просив призначити йому узгоджену міру покарання.
Враховуючи те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченими, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Встановлено, що сторони кримінального провадження уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.
При цьому, судом перевірено, що ОСОБА_4 цілком розуміє роз'яснені йому права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, суть обвинувачення та вид покарання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та визначена в межах санкцій ч.2 ст.263 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, характеру і тяжкості обвинувачення та особі обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався і підстави для його обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373,374, 475 КПК України та главою 35 КПК України, суд,
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 лютого 2023 року в м.Запоріжжя між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ст.76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Після набрання вироком законної сили речовий доказ: багнет 7,92 мм магазинної гвинтівки системи Маузера зразка 1898 року, який зберігається камері схову ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (квитанція №611), - знищити.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1