Справа № 761/7774/20
Провадження № 2/761/160/2023
07 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати припиненою заставу належного позивачу автомобіля, зареєстровану на підставі договору «Автопакет» № 100/П/23/2008-840 від 13.03.2008 та додаткових угод до нього та зобов'язати відповідача протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили подати заяву про реєстрацію змін обтяження рухомого майна для вилучення з ДРОРМ запису про заставу рухомого майна - транспортного засобу Chevrolet, модель EPICA LA69L, державний номерний знак НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 13.03.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту «Автопакет» №100/П/23/2008-840, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 26332,67 доларів США строком до 13.03.2015.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у справі № 759/8228/16 в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової О.І. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості було відмовлено.
На думку позивача, у нього відсутній обов'язок погашення заборгованості за договором кредиту «Автопакет», а відповідач не має (втратив) право вимоги по відношенню до нього за вказаним договором та додатковими угодами до нього.
Ухвалою від 07.07.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
13.03.2008 ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100/П/23/2008-840 згідно з яким ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредит в доларах США з метою придбання транспортного засобу в розмірі 26332,67 доларів США з розрахунку 14,8 % на рік строком з 13.03.2008 по 13.03.2015.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-145цс14, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Кредитний договір №100/П/23/2008-840 укладено між сторонами 13.03.2008, однак станом на час укладання даного одговору ПАТ КБ «Надра» не надано вказаної ліцензії як і індивідуальної ліцензії, таким чином у суду немає підстав вважати, що вказаний кредит правомірно наданий банком в іноземній валюті.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року у справі № 759/8228/16 в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової О.І. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості було відмовлено.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки вказане вище рішення суду є чиним, відповідачем не оскаржувалося і має по цій справі преюдиційне значення, вказані обставини стосовно кредитного договору №100/П/23/2008-840 укладено між сторонами 13.03.2008, відповідно до вказаної норми ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають повторному доведенню.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
13.03.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» № 100/П/23/2008-840, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 26332,67 доларів США зі сплатою 14,8 % річних строком до 13.03.2015.
Між тим, як вбачається із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 57109602 від 03.10.2018, на автомобіль марки Chevrolet, модель EPICA LA69L, державний номерний знак НОМЕР_1 , 19.03.2008 зареєстровано обтяження у вигляді застави рухомого майна на підставі Договору «Автопакет», № 100/П/23/2008-840, 13.03.2008, філія ВАТ КБ «Надра» КРУ, де боржниками є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
ОСОБА_1 звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з вимогою внести зміни до запису про обтяження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про відправлення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на лист та відповіді не надав.
П. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та п. 1 ст. 28 Закону України «Про заставу» передбачена можливість припинення права застави у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14 викладена наступним чином: «Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором».
Згідно п. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830, державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство, що належить до сфери управління Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі; реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав.
Відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Відтак, вказаний запис про припинення обтяження може бути внесений в даному випадку лише за заявою обтяжувача або на підставі рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується позивачем у позовній заяві, договір застави між ним та відповідачем не укладався. Застава належного позивачу автомобіля зареєстрована на підставі Договору «Автопакет» №100/П/23/2008-840 та Додаткових угод до нього.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів визнання недійсним договору кредиту «Автопакет» №100/П/23/2008-840 від 13.03.2008 та Додаткових угод до нього, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 як позичальником і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як поручителями, тобто позивачем вказаний договір, на підставі якого зареєстрована застава на автомобіль, не оскаржувався та є чиним, а тому відсутні правові підстави визнавати прнипиненою заставу належного позивачу автомобіля.
Разом з тим, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню вимога позивача визнати припиненою заставу рухомого майна - спірного автомобіля, що належить на праві власності позивачу, оскільки у відповідності до вимог ст. 44 Закону, обтяження вважається припиненим з моменту реєстрації обтяження Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. При цьому, вказані відомості вносяться державним реєстратором, а в разі відмови державного реєстратора вчинити зазначені дії, вони можуть бути оскаржені в передбаченому Законом порядку.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги у вказаній частині.
Відтак, зазначене свідчить, що вказана вимога є передчасною, оскільки момент припинення обтяження пов'язаний з моментом його державної реєстрації Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.
Водночас, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, оскільки кредитний договір, на підставі якого оспорене майно передане в заставу, позивачем не оскаржувався та є дійсним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позов є безпідставним та не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про заставу», ст. ст. 16, 317, 391, 546, 593, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 07.03.2023.
Суддя: