Справа № 308/15574/22
09 березня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження № 308/15574/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071030001328 від 01.10.2022 р. , про обвинувачення,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 ,
судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.10.2016, за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 70 КК України до 4 -х років позбавлення волі, 02.11.2018 звільнений з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям строку покарання
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення :
прокурора - ОСОБА_4
сторона захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3
ОСОБА_3 , в період воєнного стану, 22.09.2022 близько 13:00 год., перебуваючи за адресою м. Ужгород вул. Джамбула, в період часу з 13:00 год. по 15:20 год. 22.09.2022, до нього підійшла не встановлена в ході досудового розслідування особа, яка повідомила, що знайшла банківську карту № НОМЕР_1 видану «АТ Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_5 та намагався знайти власника. В цей час ОСОБА_3 з корисливих мотивів, з метою подальшого розрахунку нею за товари, повідомив невстановленій досудовим розслідування особі, що самостійно знайде власника цієї банківської картки, яка являється офіційним документом.
В подальшому, ОСОБА_3 шляхом використання привласненої банківської карти виданої АТ Комерційний банк «Приватбанк» за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 незаконно заволодів грошовими коштами останньої на загальну суму 4102,00 грн. , які знаходились на банківській картці та користуючись грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 , які знаходились на попередньо незаконно привласненій банківській картці № НОМЕР_1 виданої «АТ Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я потерпілої, шляхом розрахунку за товари в магазинах здійснив крадіжку грошових коштів, а саме в АБЦ «Грінленд», який розташований в м. Ужгород, по вул. Станційна, 2, на суму 63 гривні о 13 годині 41 хвилині та на суму 58 гривні о 13 годині 42 хвилині; АБЦ «Лечо», який розташований за адресою м. Ужгород вул. Минайська, 18Г на суму 235 гривень, о 14 годині 16 хвилині; магазин «ЕЛЬДОРАДО», який розташований за адресою м. Ужгород вул. Минайська 16, на суму 449 гривень, о 14 годині 23 хвилині; магазин «Все від 2 гривень», який розташований в м. Ужгород вул. Минайська 18Г, на суму 418 гривень о 14 годині 28 хвилині та на суму 418 гривень о 14 годині 29 хвилині; АБЦ «Горішок», який розташований в м. Ужгород, вул. Минайська 28, на суму 229 гривень о 14 годині 33 хвилині та на суму 395 гривень о 14 годині 34 хвилині; магазин «Простор» вул. Минайська 34, на суму 465 гривень о 14 годині 49 хвилині; магазин «Мобі жук» (Побутова техніка), який розташований за адресою м. Ужгород вул. Грушевського 67, на суму 499 гривень о 14 годині 47 хвилині; магазин «Тиса», який розташований за адресою м. Ужгород вул. Грушевського 78А, на суму 420 гривень о 14 годині 55 хвилині; магазин «Цифрової техніки Prema Service», який розташований за адресою м. Ужгород вул. Заньковецька 45, на суму 450 гривень о 15 годині 19 хвилині, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 4102,00 гривні.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились : у привласненні офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 357 КК України та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся. Зазначив, що в один із днів вересня 2022 року він сидів на лавочці в м. Ужгород по вул. Джамбула у денний час доби , до нього підійшов підліток та повідомив, що знайшов банківську карту «АТ Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_5 та намагається знайти власника. У нього раптово зявилась ідея привласнити банківську карту і він повідомив , що самостійно знайде власника цієї банківської картки. В подальшому він , заволодівши картою та користуючись грошовими коштами, які були на даній банківській картці, розраховувався даною карткою за придбані ним товари в різних магазинах на загальну суму 4102,00 гривні. Щиро кається у вчиненому.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не зявилась. В матеріалах справи наявна заява потерпілої ОСОБА_5 , відповідно до якої просить суд провести судовий розгляд без її участі, претензій не має.
Враховуючи, що потерпіла не була свідком вказаної події, суд, керуючись ст.325 КПК України, ухвалив рішення про проведення судового розгляду за її відсутності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім цього, 12.08.2022 Указом Президента України № 573/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення кримінального покарання”, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відповідно до статті 67 КК України відносить рецидив злочину.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 357 КК України яке є кримінальним проступком, а кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином, вчинені умисно, з корисливих мотивів, та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, не працює та суспільно-корисною працею не займається, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкцій ч.1 ст. 357 КК України та позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.
Разом з тим, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів суд визначає його по правилам ч.1 ст. 70 КК України застосовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень .
Запобіжний захід
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.11.2022 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 10.01.2023 року, який в подальшому не був продовжений.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про існування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу будь якого виду.
Клопотань у порядку, передбаченому ст.331 та главою 18 КПК України, про застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, від сторони обвинувачення не надходило.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати
Процесуальні витрати по справі відсутні
Речові докази і арешт майна
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:
за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі строком 2 ( два) роки,
за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (пять) років
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді пять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням на засудженого ОСОБА_3 обов'язків передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.
Речові докази по справі:
-Оптичний диск My Media, який приєднано до матеріалів справи, після набрання вироку законної сили, залишити зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1