Справа № 308/2997/23
1-кс/308/952/23
09 березня 2023 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023071030000388, відомості про яке 24.02.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали означеного клопотання про накладення арешту на майно.
Внесене клопотання обґрунтоване таким.
Органом досудового розслідування встановлено, що 24 лютого 2023 року близько 19 год. 20 хв. перебуваючи по АДРЕСА_1 , невідома особа зайшла до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та підійшла до стелажу, де розміщені аксесуари для мобільних телефонів, повербанки та флеш-накопичувані.
Реалізуючи свій протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення ОСОБА_4 24 лютого 2023 року близько 19 год. 20 хв., скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, дістав зі стелажу: два повербанки вартістю по 499 гривень та три флеш-накопичувані «АРACER» ємністю 32 Гб вартістю по 159 гривень, та поставив перелічені товари у кишеню своєї кофти.
24.02.2023 в ході проведення особистого обшуку громадянина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено та вилучено:
- флеш-накопичувачі марки «АРACER» ємністю 32 Гб у кількості 3 (три) одиниці;
- повербанк чорного кольору ємністю 10000 mAh у коробці вишневого
кольору;
- повербанк чорного кольору ємністю 20000 mAh в білій коробці;
- мобільний телефон марки «МІ А2 lite» imei: НОМЕР_1 .
Вказані предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, так як вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, були знаряддям вчинення злочину і з ними в подальшому будуть проводитись слідчі дії.
Означені обставини, на переконання сторони обвинувачення, свідчать про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 майно, а саме - на повербанк чорного кольору ємністю 20000 mAh в білій коробці; мобільний телефон марки «МІ А2 lite» imei: НОМЕР_1 .
Прокурор у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання, однак подав заяву в якій клопотання підтримав та просив розглянути у його відсутності.
У судове засідання власники майна не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подала.
З огляду на скорочені терміни розгляду клопотань даної категорії та відсутність перешкод розгляду клопотання у відсутності власника, слідчий суддя розглядає таке у відсутності сторін.
Вирішуючи подане клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя виходив із такого.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абзац перший частини 3 статті 170 КПК України).
Таким чином, накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів допускається без повідомлення певній особі про підозру та може накладатися на майно будь-якої фізичної.
Згідно з частиною 1 статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
За правилами частини 2 цитованої норми у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
На переконання слідчого судді, клопотання слідчого наведеним вимогам процесуального закону відповідає.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За приписами ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що перелік обставин, персоніфікованих статтею 91 КПК України, підлягає встановленню в межах досудового розслідування безвідносно до обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення, що забезпечує дотримання принципу законності, передбаченого ст.9 КПК України та який покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого обов'язок всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставини кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1)підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3)є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4)одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За правилами ч.1 ст.168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, тоді як вказане у клопотанні майно, а саме - повербанк чорного кольору ємністю 20000 mAh має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні.
Із урахуванням наведеного слідчий суддя констатує, що частина тимчасово вилученого майна в ході особистого обшуку ОСОБА_4 від 24.02.2023, зокрема, повербанк чорного кольору ємністю 20000 mAh - відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки зазначений пристрій був предметом незаконного посягання.
Накладення арешту є необхідним для збереження речового доказу, відтак задоволення клопотання у відповідній частині призведе до досягнення мети арешту.
За обставин цього клопотання стороною обвинувачення на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Вказане обумовлює висновок про те, що при задоволенні цього клопотання може бути досягнуте завдання арешту майна.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом із цим, на переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведено необхідність накладення арешту на мобільний телефон марки «МІ А2 lite» imei: НОМЕР_1 , оскільки, як убачається з матеріалів клопотання, вказаний мобільний телефон не був предметом кримінального правопорушення. При цьому будь-якого обґрунтування відношення зазначеного пристрою до кримінального провадження за ч.4 ст.185 КК України стороною обвинувачення на наведено.
Таким чином, в аналізованій частині клопотання є безпідставним.
Підсумовуючи викладене у сукупності, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність часткового задоволення внесеного клопотання.
Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя
клопотання про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході особистого обшуку громадянина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме - на повербанк чорного кольору ємністю 20000 mAh в білій коробці.
У задоволенні решти клопотання відмовити повністю.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1