Справа № 308/15102/21
1-кп/308/1247/21
09 березня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021071170000271, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.05.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України,
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021071170000271 від 14.05.2021 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2021 року постановлено призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.
Власником майна до суду подано клопотання про скасування арешту майна, яке мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 від 16.08.2021 було накладено арешт на майно, а саме: на автомобіль марки Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль було вилучено у його сина ОСОБА_4 під час затримання. Зауважує, що автомобіль марки Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 належить йому, та який він надав синові для поїздки в м. Ужгород. Зазначає, що арешт на автомобіль було накладено без його участі.
Власник майна, вказує, що вилучений транспортний засіб не належить ОСОБА_4 та не може бути конфіскований в результаті судового рішення. Окрім того, вищевказаний транспортний засіб тривалий час утримується на арештмайданчику в неналежних умовах, що може призвести до погіршення його стану та його пошкодження, та вплине в подальшому на його собівартість. На підставі наведеного, просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 від 16.08.2021 на автомобіль марки Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 .
Власник майна у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд без його участі, просив задовольнити таке, а також скасувати арешт, накладений на свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_2 .
Прокурор ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд клопотання без його участі, заперечив щодо задоволення клопотання.
Дослідивши клопотанням про скасування арешту майна, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 від 16.08.2021 накладено арешт на тимчасово вилучене в ході проведення огляду місця події від 14.08.2021 від 14.08.2021 майно, а саме: транспортний засіб марки «Фольцваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , яким фактично користувався ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_2 ».
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_2 » транспортний засіб марки «Фольцваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 .
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р, для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Судом встановлено, що на даний час необхідність в арешті майна, а саме: на користування та розпорядження транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 - відпала.
Виходячи із вищезазначеного, враховуючи зміст клопотання та додані до нього матеріали, суд вважає клопотання про скасування арешту майна обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в частині скасування арешту майна в частині заборони користування та розпорядження вказаним транспортним засобом, на свідоцтво про реєстрцію транспортного засобу.
Між тим наведені транспортний засіб залишається речовим доказом у рамках даного кримінального провадженні, а отже арешт має бути залишений без змін в частині заборони відчуження.
Відповідно до ч.1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: зокрема у разі скасування арешту.
Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, суд,
Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021071170000271, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.05.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.08.2021 року (справа №308/7936/21) на транспортний засіб марки «Фольцваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , яким фактично користувався ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у частині заборони користування та розпорядження вказаним транспортним засобом, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
В задоволені решти вимог клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1