Справа №760/598/22
Провадження №4-с/760/73/23
31 січня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії Солом'янського РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) щодо незняття арешту на нерухоме майно (стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», боржник - ОСОБА_2 ),
ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить
- визнати неправомірними дії Солом'янського РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №27936237 (постанова від 04 серпня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11475624) та
- скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві, код 35008087 у виконавчому провадженні ВП №27936237 (постанова від 04 серпня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11475624).
В обґрунтування заявлений вимог зазначила, що на виконанні у Солом'янському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №27936237 з примусового виконання виконавчого листа №2-3434/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в розмірі 62104,20 грн. 17 лютого 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №27936237 із одночасним накладенням арешту на все майно ОСОБА_1 . 24 жовтня 2013 року державним виконавцем, керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення. 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського РВ ДВС України у м. Києві про зняття арешту майна, який накладено постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві №27936237 від 04.08.2011 року. 28 грудня 2021 року головним державним виконавцем Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Євгеном Черкасовим ОСОБА_1. було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту, оскільки законом не передбачено механізму та порядку зняття арешту у виконавчих провадженнях, які знищені. Заявник вважає таку відмову у знятті арешту з майна неправомірною. Крім того заявник просить скасувати накладений виконавцем арешт на майно, оскільки існування такого арешту порушує її конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, закріплене у ст.41 Конституції України.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 13січня 2022 року для розгляду скарги визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року вказану скаргу було залишено без руху, а скаржниці надано строк для усунення недоліків.
21 лютого 2022 року ОСОБА_1 направила до суду клопотання на виконання ухвали суду разом з новою редакцією скарги.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 року скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 31 січня 2023 року, учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Заявник ОСОБА_1 подала заяву про розгляд скарги за її відсутності, в якій вимоги скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Боржник ОСОБА_2 також подав суду заяву, в якій просив розглянути скаргу без його участі, не заперечував проти її задоволення.
На підставі ч.2 ст.450 ЦПК України суд прийшов до висновку про можливість розгляду скарги у відсутності учасників справи.
З'ясувавши доводи та аргументи заявника, викладені в її скарзі, обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у цивільній справі №2-3434/10 задоволено частково позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в розмірі 62104,20 грн, який складається із заборгованості за кредитом в розмірі 37592,67 грн, заборгованість за відсотками в розмір 5470,55 грн., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 14973,94 грн, пені за прострочення сплати відсотків в розмірі 4067,04 грн. Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, 2005 року випуску, що має шасі (кузов рама коляска) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - легковий седан, реєстраційний № НОМЕР_2 , зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 04 березня 2006 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по оплаті судового збору в розмірі 621,04 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120,00 грн., а всього 741,04 грн.
На виконанні у Солом'янському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №27936237 з примусового виконання виконавчого листа №2-3434/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в розмірі 62104,20 грн.
17 лютого 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №27936237 із одночасним накладенням арешту на все майно ОСОБА_1 .
24 жовтня 2013 року державним виконавцем, керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.
20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського РВ ДВС України у м. Києві про зняття арешту майна, який накладено постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві №27936237 від 04.08.2011 року.
28 грудня 2021 року головним державним виконавцем Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Євгеном Черкасовим ОСОБА_1. було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту, оскільки законом не передбачено механізму та порядку зняття арешту у виконавчих провадженнях, які знищені.
Вважаючи таку відмову у знятті арешту з майна неправомірною, заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом № 1404-VIII.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як відомо з матеріалів справи виконавче провадження №27936237 відкрите державним виконавцем під час дії Закону № 606-XIV.
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ст.25 наведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
За змістом ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
За змістом п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч.5 ст.47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Згідно ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч.1 цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено такий випадок, якщо виконавчий лист повернуто у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Тобто у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим.
Таким чином, при поверненні виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника законодавством не було передбачено право державного виконавця на зняття арешту з цих підстав, адже стягувач мав право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, боржником за яким є саме заявник у цій справі.
На момент звернення ОСОБА_1 до Солом'янського РВ ДВС України у м. Києві про зняття арешту майна (20.10.2021 року) порядок зняття виконавцем арешту з майна божника був визначений Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.
Відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Частиною 5 цієї статті визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, законом не передбачено підстав для зняття виконавцем арешту майна у виконавчому провадженні, яке знищено за термінами зберігання.
Відтак, відмовивши ОСОБА_1 у знятті арешту майна, головний державний виконавець Солом'янського РВ ДВС України у м. Києві Черкашин Євген діяв правомірно.
Крім того заявник ОСОБА_1 просить скасувати накладений виконавцем арешт на майно, оскільки існування такого арешту порушує її конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, закріплене у ст.41 Конституції України.
Виходячи зі змісту п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам роз'яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28.10.2020 (справа №204/2494/20), в якій зазначено, що повернення державним виконавцем своєю постановою виконавчого документу стягувану не змінює характеру правовідносин та вимоги боржника про скасування арешту майна не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статтей 42, 48, 175, 447 ЦПК України.
Боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18).
Згідно статті 129 Конституції України виконання судового рішення є обов'язковим.
При цьому матеріали справи не містять доказів виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у цивільній справі №2-3434/10, на виконання якого був виданий виконавчий лист та відповідно відкрито виконавче провадження №27936237 з примусового виконання виконавчого листа №2-3434/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в розмірі 62104,20 грн.
Як вже було зазначено судом 24 жовтня 2013 року державним виконавцем, керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.
За змістом п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч.5 ст.47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Частиною першою ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 23 указаного закону встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;
2) частковим виконанням рішення боржником;
3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Отже після повернення виконавчого документа стягувачу 24 жовтня 2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV строк на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання сплинув. Відомостей про поновлення стягувачу пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання судом не встановлено.
Згідно даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження відкриті виконавчі провадження, в тому числі ВП №27936237, щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 коштів за виконавчим листом №2-3434, виданого 28.03.2011 року, відсутні.
Як зазначено у відповіді державного виконавця від 28 грудня 2021 року виконавче провадження №27936237 знищено.
Проте згідно інформаційної довідки від 06.01 2022 року сформовано за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» встановлено, що 08.08.2011 року зареєстрований арешт нерухомого майна (реєстраційний номер 11475624) на все майно ОСОБА_1 , серія і номер документа 27936237, виданий 04.08.2011 року Відділом ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відтак, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
А тому суд прийшов до висновку, що необхідно скасувати арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою Відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві від 04 серпня 2011 року у виконавчому провадженні №27936237 (реєстраційний номер обтяження 11475624).
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259-261, 268, 352, 354, 355, 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії Солом'янського ВДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) щодо незняття арешту на нерухоме майно (стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», заінтересована особа - ОСОБА_2 ), - задовольнити частково.
Скасувати арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою Відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві від 04 серпня 2011 року у виконавчому провадженні №27936237 (реєстраційний номер обтяження 11475624).
У задоволені скарги в іншій частині - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відомості про учасників справи:
- заявник (боржник) - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;
- боржник - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;
- стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; код ЄДРПОУ 14305909;
- орган ДВС - Солом'янський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 76 Б; код ЄДРПОУ 35008087.
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова