Справа № 620/6518/22
09 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року позов задоволено частково.
ГУ ПФ України в Чернігівській області, не погодившись з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету скаржника 01.02.2023 о 19:34 год., що підтверджується довідкою від 03.02.2023 про доставку електронного листа, отже, в силу ч.6 ст.251 КАС України, ухвала суду вважається врученою скаржнику 02.02.2023.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване повномасштабним військовим вторгненням в Україну, введенням воєнного стану, належністю території Чернігівської області до зони активних бойових дій, де дотепер зберігається загроза ракетних та авіаційних ударів, артилерійських обстрілів і застосування бойових БПЛА, внаслідок чого працівники змушені переривати свою роботу через оголошення повітряної тривоги, а також відбувається відключення електроенергії, що викликало об'єктивну неможливість підготовки та направлення апеляційної скарги у більш ранній строк, крім того, відповідно до рекомендацій щодо роботи суддів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Також скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції надійшло до нього лише 22.11.2022.
На виконання вимог узвали суду скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване аналогічними обставинами та тим, що в системі документообігу ГУ ПФ України в Чернігівській області рішення суду першої інстанції зареєстровано 22.11.2022, тому наявні підстави стверджувати що оскаржуване рішення отримано апелянтом саме цієї дати.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 6 рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою Суддів України 02.03.2022, визначено виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Тобто, наведені рекомендації Ради Суддів України щодо продовження строків стосуються строків, які встановлюються судом. Натомість, строки подання апеляційної скарги встановлюються не судом, а визначаються нормами КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов'язку подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.
Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17, від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, від 23 липня 2020 року у справі №560/3519/18 та від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19 який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі №400/2226/19.
При цьому, з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не вбачається наявності обставин, зумовленими впровадженням в Україні воєнного стану, що вплинули на можливість своєчасного подання відповідачем апеляційної скарги і унеможливили її подання у встановлений законодавством строк.
Колегія суддів враховує обставини щодо введення в Україні воєнного стану та наявності загрози ракетних ударів чи іншої небезпеки, пов'язаної з військовою агресією, необхідність реагування на повітряні тривоги тощо, однак неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та періоду, протягом якого вони діяли) та підтверджена відповідними доказами, які скаржником надані не були.
Крім того, рішення суду першої інстанції отримано скаржником 18.11.2022 о 16:24 (відповідно до ч.6 ст.251 КАС України вважається врученим 18.11.2022), тобто строк на апеляційне оскарження завершився 20.12.2022, в той час, як апеляційну скаргу подано лише 27.12.2022 (відповідно до штампу ВПЗ на конверті) та скаржником не зазначено жодних конкретних причин, які перешкоджали поданню апеляційної скарги протягом двох з половиною місяців.
Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Повний текст оскаржуваного рішення складено 18.11.2022 та його копію отримано відповідачем 18.11.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника 18.11.2022 16:24 (а.с.36), в той же час, апеляційну скаргу апелянтом подано до суду 27.12.2022, що підтверджується штампом ВПЗ на конверті, отже апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення строків, установлених ст.295 КАС України.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на здійснення реєстрації рішення суду першої інстанції 22.11.2022, оскільки внутрішня дія служби діловодства державного органу щодо реєстрації вхідного документу не є тотожним отриманню судового рішення, належним доказом чого (в разі направлення судового рішення на офіційну електронну адресу) є саме довідка про доставку документа до електронного кабінету, а тому твердження скаржника щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими.
Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 14.02.2023.
У встановлений судом строк та в період до 09.03.2023 вимоги ухвали суду в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням належних підстав для такого поновлення скаржником виконано не було, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв'язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі відмови у відкритті апеляційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст.169, 299 КАС України, колегія суддів
В задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма