Справа № 320/7426/21
09 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Кучми А.Ю. та Бєлової Л.В., перевіривши апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.296 КАС України, оскільки апелянтом не подано документ про сплату судового збору.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету скаржника 06.02.2023 о 19:36 год., що підтверджується довідкою від 13.02.2023 про доставку електронного листа, отже, в силу ч.6 ст.251 КАС України, ухвала суду вважається врученою скаржнику 07.02.2023.
На виконання вимог ухвали суду, скаржником подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотивоване відсутністю коштів для сплати судового збору, на підтвердження чого надано довідку від 17.01.2023 №7.8-22/46, відповідно до якої за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні асигнування у 2023 році не надходили і станом на 16.01.2023 кошти на вказані цілі відсутні.
Однак, надана довідка не підтверджує відсутності у скаржника коштів на оплату судового збору як станом на момент подання апеляційної скарги (01.11.2022) та і станом на направлення відповідного клопотання (15.02.2023).
Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Наведені скаржником у клопотанні обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір у передбачений законодавством строк не підтверджені належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, вирішення питання про звільнення від сплати судових витрат є правом суду, а не обов'язком, оскільки належить до дискреційних повноважень суду та вирішення даного питання залежить від майнового стану сторони.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст.8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Наведені скаржником у клопотанні обставини щодо відсутності коштів на сплату судового збору не підтверджені жодними належними і допустимими доказами та не свідчать про наявність підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, передбачених ст.133 КАС України та ст.8 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, суд доходить висновку, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору в силу положень ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Суд звертає увагу, що внутрішня процедура погодження і сплати судового збору не є об'єктивними причинами, які унеможливлюють виконання вимог ухвали суду та процесуального законодавства в частині сплати судового збору, оскільки зазначені обставини залежать саме від волевиявлення скаржника.
Скаржником не надано жодних доказів того, що після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ним вчинялися відповідні належні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі суду, та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.
При цьому, ст.169, 298 КАС України чітко визначають, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тобто законодавець вважає даний строк достатнім.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком апеляційного оскарження, встановленим процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору у повному обсязі.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Пунктом 1 ч.5 ст.296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у п. 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Частиною 2 ст.298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 КАС України, застосовуються положення ст. 169 КАС України.
Згідно з п.1 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 21.02.2023.
Оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк та в період до 09.03.2023 усунуті не були, апеляційну скаргу слід повернути апелянту.
Згідно з ч.7 ст.298 КАС України копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.169, 298 КАС України, колегія суддів
В задоволенні клопотання Київської митниці про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді А.Ю.Кучма
Л.В.Бєлова