Справа № 640/25873/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
09 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, 4888,83 грн та величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідно до вимог ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2020 перерахунок і виплату пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, 4888,83 гривень та величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що величина оцінки страхового стажу позивача на рівні 1,35% була визначена позивачу п.4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і така величина є сталою і не підлягає зміні при перерахунку пенсії, натомість норми постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 суперечать вказаному пункту і не можуть змінювати визначення такої величини без внесення змін у вказаний Закон.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що визначення величини оцінки одного року страхового стажу при обчисленні розміру пенсії слід обраховувати з норм законодавства, які діють на час проведення індексації та перерахунку пенсії, та визначений ст.25 положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на рівні 1%.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В силу п.3 ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на пенсійному обліку та з 08.10.2017 йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням №893441 від 12.12.2017 (а.с.10).
21.08.2020 позивач звернувся до ГУ ПФ України в м.Києві із заявою, в якій просив провести з 01.05.2020 перерахунок та виплату пенсії за віком у відповідності до вимог ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 4888,89 грн (а.с.11).
Листом від 02.10.2020 №22461-23271/С-02/8-2600/20 позивача повідомлено, що оскільки пенсію позивачу призначено з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 року у розмірі 3764,40 грн та величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, тому проводити перерахунок пенсії з 01 травня 2020 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 4 888,83 гривень та величини оцінки одного року страхового стажу 1% недоцільно (а.с.12).
Вважаючи, що відповідач безпідставно вважає за необхідне здійснювати розрахунок пенсії позивача при перерахунку із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%, замість 1,35% позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у разі проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача, ним буде правомірно застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки вказаний показник визначається на дату проведення перерахунку, а не на дату призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом 4-3 р.XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148- VIІІ (тобто до 11 жовтня 2017 року), з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Згідно з п.4-4 р.XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Прядок №124), відповідно до п.6 якого під час перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону №1058 за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Так, оскільки позивачу призначено пенсію в період з 01.10.2017 по 31.12.2017, а саме 08.10.2017, то при її обчисленні було застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, що було прямо передбачено п.4-4 р.XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.
Разом з тим, норми Закону №1058 не містять положень, що величина оцінки одного року страхового стажу, яка була застосована при призначенні пенсії, є незмінною при подальших перерахунках пенсії.
Натомість, постанова Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 врегульовує механізм здійснення перерахунку пенсій на підставі ч.2 ст.42 Закону №1058, пунктом 6 якої прямо визначено, що при здійсненні такого перерахунку, у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону №1058 на дату проведення перерахунку, яка на момент спірних правовідносин становила 1%.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача, що положення п.6 Порядку №124 суперечать нормам Закону №1058 оскільки п.4-4 р.XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 встановлює розмір величини оцінки одного року страхового стажу саме на момент призначення пенсії, в той час, як п.6 Порядку №124 встановлює розмір вказаної величини саме на момент перерахунку пенсії.
Таким чином, відмова у застосуванні відповідачем при перерахунку пенсії позивача з 01.05.2020 величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% зі збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого відсутні підстави для зобов'язання ГУ ПФ України в м.Києві здійснити позивачу з 01.05.2020 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, які враховуються при обчисленні пенсії, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 по справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови складено 09 лютого 2023 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
В.О.Аліменко