09 березня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/3593/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні із серпня 2020 року та із січня 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з серпня 2020 року та з 01.01.2021 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно.
1.2. Ухвалою суду від 21.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 11.11.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про залишення позовної заяви без розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог у поданій до суду позовній заяві представник позивач зазначає, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 25.06.2021 № 180-ОС позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та наказом начальника того ж загону від 25.06.2021 № 181-ОС виключено із 27.06.2021 із списків особового складу та всіх видів забезпечення; виплачено грошову компенсацію за 14 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби; премію в розмірі встановлених відсотків посадового окладу з 01.06.2021 по 27.06.2021.
2.2. Наголошує, що позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення з неї НОМЕР_2 прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата йому грошового забезпечення.
2.3. Зокрема, з довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що з серпня 2020 року, із січня 2021 року за займаною посадою позивачу військовою частиною НОМЕР_1 встановлено посадовий оклад та оклад за військовим званням, розраховані, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У свою чергу, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу із березня 2020 року та із січня 2021 року здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. (допомоги, компенсаційні виплати, надбавку за особливості проходження служби, премія).
2.4. Водночас, представник позивач вказує, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704) в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
2.5. А тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-ІХ та Закону № 1082-ІХ) із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
2.6. Саме такі правові висновки сформував Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах
2.7. Таким чином, на час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 із серпня 2020 року, січня 2021 року відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Позиція відповідача
2.8. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.9. Так, представник відповідача зазначає, що Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-УШ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
2.10. При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-ІІІ, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
2.11. Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови КМУ №704, у редакції до внесення змін Постановою КМУ №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідач переконаний, що відсутні будь-які правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
2.12. Існування у даному випадку правової колізії між нормами пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, вирішується на користь положень Закону, як акта права вищої юридичної сили.
2.13. Наголошує, що у постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі №520/5794/2020 було зазначено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Тому вимоги позивача стосовно виплати йому грошового забезпечення, яке визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на відповідний тарифний коефіцієнт, є безпідставними.
2.14. Також вказує, що питання про невідповідність положень пункту Постанови КМУ №704 в редакції Постанови КМУ №103 рішенню Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/6453/18 про скасування даної редакції, та питання чинності чи не чинності Постанови КМУ №704 в редакції на момент її прийняття, не є компетенцією відповідача під час розрахунку грошового забезпечення позивача.
2.15. Досліджуючи, зокрема, чинну Постанову КМУ №704, то там міститься пункт 4 в редакції Постанови КМУ №103, який законодавець досі не змінив. Маючи право лише виконувати вимоги законодавства, а не його змінювати чи виходити за його рамки, відповідач правомірно застосував положення пункту 4 пункт 4 в редакції Постанови КМУ №103. З огляду на вказане, протиправна складова саме у діях відповідача відсутня взагалі.
2.16. Зазначає, що саме положення Закону України №1774-VIII вказують на те, що при обчисленні грошового забезпечення не застосовується мінімальна заробітна плата (чи її частина), на підставі чого позивачеві слід відмовити, та повинно бути відмовлено в усіх подібних випадках, що також відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права в таких випадках.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. З матеріалів справи та з аргументів сторін судом встановлено, що Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.08.2020 року № 255-ОС ОСОБА_1 зарахований у списки особового складу загону та на всі види забезпечення.
3.2. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.06.2021 року № 180-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.06.2021 № 181-ОС ОСОБА_1 виключено із 27.06.2021 року із списків особового складу та всіх видів забезпечення; визначено виплатити грошову компенсацію за 14 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік; визначено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби; визначено виплатити премію в розмірі встановлених відсотків посадового окладу з 01.06.2021 року по 27.06.2021 року.
3.3. Дослідженням наявних у матеріалах справи довідки розрахунку звільненого з військової служби військовослужбовця запасу ОСОБА_1 №443 від 12.08.2021 року та довідки про грошове забезпечення та інші доходи нараховані та виплачені при звільненні ОСОБА_1 №493 від 27.08.2021 року, що видані НОМЕР_2 прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, судом визначено, що позивачу здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (допомоги, компенсаційні виплати, надбавку за особливості проходження служби, премія).
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Предметом цього позову є дії відповідача щодо застосуванні із серпня 2020 року та із січня 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. А тому, суд має надати таким діям відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
4.2. Так, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
4.3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
4.4. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
4.5. Крім того зазначеною постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5); надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6); надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення (підпунктом 2 пункту 5).
4.6. Підпунктами 1-6 пункту 2 Розділу ІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, визначено, що розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до Постанови № 704 (підпункт 1).
Особам офіцерського складу, призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також прийнятим у встановленому порядку на військову службу за контрактом до Держприкордонслужби з інших військових формувань та правоохоронних органів, з дня зарахування до списків особового складу органу Держприкордонслужби і до дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадами, виплачується посадовий оклад, визначений за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до Постанови № 704 (підпункт 2).
Особам рядового, сержантського і старшинського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, з дня зарахування до списків особового складу органу Держприкордонслужби і до дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадами, виплачується посадовий оклад, визначений за 1 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до Постанови № 704 (підпункт 3).
У разі призначення осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, з одних посад на інші посадові оклади за цими посадами виплачуються з дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадою, але не раніше дня видання наказу про призначення (підпункт 4).
Особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, з дня присвоєння офіцерського звання, крім окладів за військовими званнями офіцерського складу, виплачуються: тим, які на день присвоєння офіцерського звання займають посади офіцерського складу, - оклади, установлені за цими посадами для осіб офіцерського складу; тим, які на день присвоєння офіцерського звання займають посади осіб рядового, сержантського та старшинського складу, що проходять військову службу за контрактом, - посадовий оклад, визначений за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до Постанови № 704, а з дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадою офіцерського складу, але не раніше дня видання наказу про призначення - оклад за цією посадою (підпункт 5).
Особам рядового, сержантського та старшинського складу, направленим для проходження строкової військової служби у зв'язку з розірванням контракту, із дня розірвання контракту виплачуються посадові оклади військовослужбовців строкової військової служби за займаними посадами та припиняється виплата грошового забезпечення, установленого для осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (підпункт 6).
4.7. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) перерахунку підлягають пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
4.8. У свою чергу, пунктом 4 Постанови КМУ № 704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
4.9. Однак, пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) внесено зміни до пункт 4 Постанови №704 та викладеного його такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14“.
4.10. Суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.
4.11. Беручи до уваги викладене, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
4.12. Тобто, з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою і військовим званням - мінімальний розмір заробітної плати.
4.13. Проте, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, з огляду на наступне.
4.14. Так, суд звертає увагу на те, що пунктом 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
4.15. При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п.3 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
4.16. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
4.17. Такий висновок також відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справах № 240/11952/19; № 200/3774/20-а; № 200/3757/20-а, від 14.04.2021 у справі №240/12309/20, від 27.05.2021 у справі №520/5794/2020.
4.18. Натомість, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
4.19. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
4.20. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
4.21. При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
4.22. Суд зазначає, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
4.23. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
4.24. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
4.25. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
4.26. Відтак, суд вважає, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
4.27. Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
4.28. При цьому, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
4.29. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон від 15.12.2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021 роки, відповідно, не містять.
4.30. Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
4.31. У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
4.32. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
4.33. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
4.34. Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
4.35. Суд зазначає, що у справі, яка розглядається право позивача на перерахунок грошового забезпечення, розрахованого відповідно до Постанови №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно додатками Постанови №704, обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
4.36. Суд враховує, що прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік");
- станом на 01 січня 2019 року встановлений в розмірі 1921 грн. (стаття 7 Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік»);
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік");
- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»);
4.37. Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року.
4.38. За таких обставин, суд зазначає, що право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року (у спірному випадку станом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року) є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, зміною грошового забезпечення на підставі пункту 4 Постанови №704.
4.39. Вирішуючи цей спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у схожих правовідносинах, що викладені у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, де Верховним Судом досліджувалося питання оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії, призначених згідно Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
4.40. Як було зазначено вище, 30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
4.41. Таким чином, суд наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для обчислення грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
4.42. При цьому, суд повторно звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що здійснюючи ОСОБА_1 обчислення грошового забезпечення з серпня 2020 року та з 01.01.2021 року, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.3. А тому, суд вважає за необхідним у цій справі з метою відновлення порушених прав позивача зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з серпня 2020 року та з 01.01.2021 року грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно.
5.4. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо здійснення ОСОБА_1 обчислення грошового забезпечення з серпня 2020 року та з 01.01.2021 року, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з серпня 2020 року та з 01.01.2021 року грошового забезпечення, а також обчислення грошового забезпечення з серпня 2020 року та з 01.01.2021 року, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - НОМЕР_2 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321682).
Суддя О.В. Анісімов