Іменем України
06 березня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/882/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи за адміністративним позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
02 лютого 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, представник позивача) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач ІІ), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач ІІ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.10.2021 б/н про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 18.08.2021 з урахуванням усього наявного пільгового стажу роботи за Списком 1, у тому числі періодів: з 23.10.1989 по 02.11.1989, з 10.11.1989 по 15.03.1992, з 07.09.1992 по 27.10.1992, з 05.04.1993 по 07.09.1993, з 22.07.1996 по 31.03.2002.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.08.2021 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації внутрішньо переміщеної особи (відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) м. Рубіжне) з заявою про призначення пенсії, надавши усі необхідні документи. При цьому працівником органу ПФУ в усній формі було відмовлено у долученні до заяви довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що видана Другим воєнізованим гірничорятувальним загоном від 05.01.2015 № 58к з копіями наказів та відповідей щодо результатів проведення атестації робочих місць. Відповідач призначив виплату пенсії позивачу.
У жовтні 2021 року через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою від 12.10.2021 про перерахунок пенсії, надавши копії документів.
В подальшому ОСОБА_1 отримав листа ГУ ПФУ в Луганській області (відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр)) від 20.10.2021 № 1200-0210-8/44709 “Щодо надання відмови в перерахунку пенсії”, до якого додане рішення про відмову в перерахунку пенсії від 19.10.2021 б/н Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Представником позивача зазначено, що органами ПФУ не враховано до стажу роботи позивача за Списком 1 періоди його роботи, а саме:
23.10.1989 - 02.11.1989 - електрослюсар 3 розряду на шахті “Анненская” в/о по видобутку вугілля “Стахановвугілля”, що складає 0 років 0 місяців 11 днів;
10.11.1989 - 15.03.1992 - служба в рядах Радянської армії, що складає 2 роки 4 місяці 5 днів;
07.09.1992 - 27.10.1992 - електрослюсар 4 розряду на шахті “Анненская” в/о по видобутку вугілля “Стахановвугілля”, що складає 0 років 1 місяць 20 днів;
05.04.1993 - 07.09.1993 - респіраторник в 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні, що складає 0 років 5 місяців 2 дні;
22.07.1996 - 31.03.2002 - респіраторник в 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні, що складає 5 років 8 місяців 10 днів.
Отже, на думку сторони позивача, органами ПФУ при призначенні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 не враховано пільговий стаж за Списком 1, який складає 8 років 7 місяців 18 днів. Загалом згідно відомостей трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 пільговий стаж ОСОБА_1 складає 8 років 7 місяців 18 днів (трудова книжка) + 12 років 9 місяців 5 днів (відомості ОК-5) - 21 рік 4 місяці 23 дні.
Отже, на підставі викладеного, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 23 червня 2022 року витребувано від відповідачів письмові докази щодо обставин справи.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/882/22 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.
Враховуючи дистанційний режим роботи суду в період воєнного стану та відсутність клопотань сторін про призначення справи до розгляду в судовому засіданні, з метою дотримання безпеки учасників процесу та працівників апарату суд розглядає справу в порядку письмового провадження за матеріалами справи в електронній формі за відсутності учасників справи та відсутності необхідності допиту свідків та експертів.
13.09.2022 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з таких підстав.
За заявою позивача від 30.08.2021 прийнято рішення про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За заявою позивача від 12.10.2021 про перерахунок пенсії Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Відповідачем ІІ зазначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує (із зазначенням часу їх створення) атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу, тобто сервісний центр, який прийняв заяву, та додані до неї документи, завантажує відповідні сканкопії до «ІКІС ПФУ підсистеми «Звернення», після чого завантажений пакет документів розподіляється (направляється) до структурного підрозділу ПФУ іншої адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста) для подальшого його опрацювання. Отже формування електронної пенсійної справи проводиться автоматично за принципом екстериторіальності. З урахуванням зазначених нормативів Порядку №22-1 органом, що приймав рішення за заявою позивача про відмову в призначенні перерахунку пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернигівській області, яким за наслідками розгляду заяви позивача від 12.10.2021 прийнято рішення про відмову в призначенні перерахунку пенсії позивачу. Отже Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як орган Пенсійного фонду України розташований за місцем проживання особи лише здійснює вже призначені виплати у відповідності до п. 4.10 Порядку №22-1, за даними електронної пенсійної справи, яка передана засобами програмного забезпечення.
Відповідачем ІІ також зазначено, що саме Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області було наділено правом прийняття рішення щодо перерахунку пенсії позивачу, на відміну від Головного управління в Луганській області. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не є належним відповідачем за позовною заявою по справі 360/ 882/22.
На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 та карткою фізичної особи - платника податків, має статус внутрішньо переміщеної особи згідно з довідкою від 30.08.2021 № 917-5000390045, фактичне місце проживання на момент звернення до пенсійних органів - АДРЕСА_2 .
30.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви були надані такі документи: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, військовий квиток, довідка з ДПІ про облік як суб'єкта підприємницької діяльності, довідка із СПОВ про заробітну плату, довідка ВПО, трудова книжка, довідка про відкритий рахунок в банку.
Сторони визнають ту обставину, що за заявою позивача від 30.08.2021 пенсійним органом прийняте рішення про призначення позивачу пенсії з 18.08.2021 (наступного дня після досягнення ним 50 років).
12.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою встановленої форми про здійснення перерахунку пенсії з дати призначення у зв'язку з наданням додаткових документів. Скріншотом з порталу УПФУ в Троїцькому районі Луганської області підтверджено, що до вказаної заяви позивачем були надані також довідка суб'єкта підприємницької діяльності про розмір заробітної плати позивача з 01.07.2000 року по дату звернення, а також довідки на підтвердження наявності в позивача пільгового підземного стажу за Списком №1.
Копії заяви та скріншоту є в додатках до позову.
Відповідачем ІІ надано до суду копію електронної пенсійної справи позивача, матеріалами якою також підтверджені зазначені вище обставини.
Листом від 20.10.2021 №2500-0305-9/53173 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області направило Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області рішення від 19.10.2021, прийняте за результатом розгляду заяви №63 від 12.10.2021 про перерахунок пенсії.
Листом від 20.10.2021 №1200-0210-8/44709 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено позивачу рішення про відмову в перерахунку пенсії від 19.10.2021, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
В рішенні від 19.10.2021 про відмову в перерахунку пенсії зазначено, що довідка про спеціальний стаж від 05.01.2015 №58К, що видана «Державною воєнізованою гірничорятувальною службою у вугільній промисловості 2-й воєнізований гірничорятувальний загін» м. Стаханова, свідчить про зайнятість ОСОБА_1 на підземних роботах з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 05.01.2015, які за шкідливими умовами праці віднесено до робіт за списком №1.
Оскільки м. Стаханов Луганської області віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, ці довідки пенсійний орган не взяв до уваги.
Відповідно до ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії: рішенням 124150003442 від 23.10.2021 позивачу призначена пенсія з 18.08.2021. Визначений Рубіжанським ОУПФУ страховий стаж позивача - 34 років 6 місяць 12 днів, з них робота за Списком №1 - 12 років 9 місяців 5 днів.
У витязі з електронної пенсійної справи, що надана відповідачем, зазначено, що зарахований страховий стаж позивача - 35 років 6 місяць 12 днів, з них робота за Списком №1 - 13 років 0 місяців 5 днів.
На адвокатське звернення від 15.12.2021 ГУПФУ в Луганській області надана відповідь від 20.12.2021 №1200-0202-8/59418, в якій зазначено, що до пільгового стажу позивача зараховано період за даними спеціального стажу, наявний в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.04.2002 по 05.01.2015, що складає - 12 років 09 місяців 5 днів. Неможливо зарахувати до пільгового стажу наступні періоди роботи: з 23.10.1989 по 02.11.1989, з 07.09.1992 по 27.10.1992 електрослюсарем 3, 4 розряду на ш. «Анненская» ВО «Стахановвугілля», з 05.04.1993 по 07.09.1993, з 22.07.1996 по 31.03.2002 - респіраторником у 2-му воєнізірованому гірничорятувальному загоні у вугільній промисловості «Державна воєнізірована гірничорятувальна служба» м. Стаханова. Період проходження строкової військової служби зараховано до загального стажу, оскільки стаж, який передує періоду проходження строкової військової служби (з 23.10.1989 по 02.11.1989 в якості електрослюсара 3 розряду на ш. «Анненская» ВО «Стахановвугілля») неможливо зарахувати до пільгового. Врахувати для перерахунку пенсії довідку від 05.01.2015 N58К, яка створена органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території України, відсутні законні підстави.
На адвокатське звернення від 15.12.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області надана відповідь від 04.01.2022 №2500-0202-8/296, в якій, зокрема, зазначено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особі ОСОБА_1 спеціальний стаж зазначено лише з січня 2002 року та зараховано до страхового стажу для розрахунку пенсії». Період роботи з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 31.03.2002, коли позивач працював респіраторником в 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні за даними трудової книжки; зарахований до загального трудового стажу.
Відомості трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 22.11.1988 містять такі записи щодо спірного стажу:
15.02.1989 по 29.07.1989 - СПТУ №18 м. Брянка за спеціальністю електрослюсар підземний з відривом від виробництва (диплом НОМЕР_4 );
Шахта «Анненська» в/о по видобутку вугілля «Стахановвугілля»:
23.10.1989 підземний електрослюсар 3 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №418/к від 26.10.1989);
02.11.1989 звільнений з шахти ст. 36 п.3 з призовом до армії (наказ №430/к від 02.11.1989);
Шахта «Анненська» в/о по видобутку вугілля «Стахановвугілля»:
07.09.1992 прийнятий підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №337/к від 01.09.1992);
27.10.1992 звільнений з шахти за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №386/к від 12.10.1992);
2-й воєнізований гірничорятувальний загін:
05.04.1993 прийнятий на посаду респіраторника 1 взводу (наказ №41к від 02.04.1993);
07.09.1993 звільнено за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №132к від 09.09.1993);
2-й воєнізований гірничорятувальний загін:
22.07.1996 прийнятий на посаду респіраторника 3 взводу (наказ №99к від 18.07.1996);
01.07.1999 - 3 взвод перейменований на 1 взвод (наказ №88к від 01.07.1999);
01.06.2001 переведений респіраторником оперативного взводу (наказ №97к від 28.05.2001);
09.06.2000 - за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за списком №1 (наказ №86 від 09.06.2000);
01.11.2002 укладений контракт (наказ №196к від 29.11.2002);
03.06.2005 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за списком №1 (наказ №71 від 03.06.2005);
03.06.2010 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за списком №1 (наказ №122 від 03.06.2010);
05.01.2015 звільнено за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №58к від 05.01.2015).
Зазначені записи щодо прийняття та звільнення з роботи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, мають відомості про документи, на підставі яких зроблені відповідні записи, а також наявні записи того, що позивач працював на підземних роботах з повним робочим днем під землею в спірний період, а також записи щодо атестації робочих місць.
Відповідно до військового квітка НОМЕР_5 з 10.11.1989 по 15.03.1992 позивач проходив службу в Радянській Армії.
В пенсійні справі відсутня копія диплома НОМЕР_4 про закінчення позивачем СПТУ №18 м. Брянка за спеціальністю електрослюсар підземний з відривом від виробництва в період з 15.02.1989 по 29.07.1989 (згідно з записами в трудовій книжці), тому цей період (5 місяців 14 днів) не зараховано до пільгового підземного стажу за списком №1, хоча позивач працевлаштувався за отриманою спеціальністю протягом наступних 3х місяців - з 23.10.1989.
Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, сформовані станом на 30.08.2021 містять відмітки про наявність в позивача спеціального підземного стажу ЗП3014А1 на підприємстві Другий воєнізований гірничорятувальний загін за кодом 00159367 у період з 01.04.2002 по 05.01.2015, а також інформацію про нараховану за цей період заробітну плату та повністю сплачені страхові внески за цей період.
Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчить про те, що Другий воєнізований гірничорятувальний загін за (код 00159367) станом з 2015 року зареєстровано на підконтрольній ( в тому числі станом на дату звернення позивача до пенсійного органу) українській владі території за адресою: АДРЕСА_3 .
На підтвердження спірного періоду роботи позивачем 12.10.2021 разом з заявою за встановленою формою про призначення пенсії на підставі додаткових документів пенсійному органу надані копії архівних довідок, а саме: №58к від 05.01.2015, №№434, 1396 від 21.08.2019, накази про підсумкову атестацію робочих місць, перелік робочих місць, професій щодо підтвердження права на пільги та компенсації, передбачені законодавством за списком №1.
Копії зазначеної заяви та документів додані до позовної заяви.
Отже, спірними питаннями цієї справи є саме наявність підстав для зарахування до пільгового стажу за списком №1 на підставі наданих пенсійному органу документів до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи позивача: 23.10.1989 по 02.11.1989, з 07.09.1992 по 27.10.1992, з 05.04.1993 по 07.09.1993, з 22.07.1996 по 05.01.2015, а також періоду строкової військової служби з 10.11.1989 по 15.03.1992, а також правильність призначення пенсії позивачу без урахування вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року № 1058-IV (Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року (Закон №1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року.
Згідно з ч. 1 статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до статті 45 Закону України № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 Закону № 1788.
Згідно зі статтею 100 Закону № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.
При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірні періоди роботи, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-яких інших підтверджень.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція), у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що відповідні записи про роботу за підземною спеціальністю - електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею внесені шахтою «Анненська» в/о по видобутку вугілля «Стахановвугілля», тобто безпосередньо підприємством, на якому позивач працював з 23.10.1989 по 02.11.1989, з 07.09.1992 по 27.10.1992.
Щодо відсутності записів про атестацію робочого місця позивача за вказаний період суд дійшов такого висновку.
Зі Списків № 1 і № 2, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, що були чинними на період роботи позивача, вбачається, що професія гірника, електрослюсаря підземного (Список №1) та відносяться до професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.
З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.
Тобто за період роботи позивача з 23.10.1989 по 02.11.1989 для підтвердження пільгового стажу роботи достатньо записів його трудової книжки про те, що він працював на шахті «Аненська» в/о по видобутку вугілля «Стахановвугілля» повний робочий день на підземних роботах електрослюсарем підземним - за підземними професіями, що віднесені до списку №1. Записів про атестацію робочого місця за цей період трудова книжка і не мала містити, оскільки вимоги щодо її проведення набули чинності пізніше.
Тому суд дійшов висновку, що пенсійний орган протиправно не врахував до пільгового стажу позивача за списком №1 стаж його роботи за підземною професією з 23.10.1989 по 02.11.1989, які повністю підтверджені записами його трудової книжки.
Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Таким чином, атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі 348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі 345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Отже, на працівника не має бути покладено тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, якщо саме роботодавцем не виконано обов'язку внесення відповідних записів про атестацію до трудової книжки або не проведено атестацію відповідних робочих місць.
Суд, дослідивши трудову книжку позивача зазначає, що записи щодо періодів роботи позивача виконано відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону зазначені, записи містять необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи та посилання на відповідні накази, на підставі яких такі записи були внесені, а також записи завірені печатками підприємств, будь-яких виправлень в цих записах судом не виявлено.
Тому, з урахуванням зазначеної правової позиції Верховного Суду до пільгового стажу роботи за списком 1 слід зарахувати повністю період його роботи на шахті «Аненська» в/о по видобутку вугілля «Стахановвугілля» електрослюсарем підземним з 07.09.1992 по 27.10.1992 на підставі відомостей його трудової книжки.
Також в трудовій книжці позивача є записи, що підтверджують ту обставину, що позивача було звільнено з роботи за підземною професією, яка надає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії з 02.11.1989.
Згідно з військовим квитком НОМЕР_5 позивач з 10.11.1989 по 15.03.1992 проходив дійсну військову службу в лавах Радянської Армії.
Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вимог статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Тому до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.
На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Згідно з трудовою книжкою позивача, що долучена до матеріалів, позивач до проходження військової служби з 23.10.1989 по 02.11.1989 і після її проходження з 07.09.1992 по 27.10.1992 працював у шахті «Анненська» в/о по видобутку вугілля «Стахановвугілля» за підземною професією за списком №1.
Оскільки судом визнано право позивача на зарахування періодів роботи з 23.10.1989 по 02.11.1989 та з 07.09.1992 по 27.10.1992 до пільгового підземного стажу за списком №1, то період служби позивача в Радянській армії з 10.11.1989 по 15.03.1992 також слід зараховувати до пільгового підземного стажу позивача за списком №1 відповідно до військового квитка позивача, який був наданий разом з заявою про призначення пенсії від 30.08.2021, що визнає відповідач та підтверджують матеріали справи.
Суд зауважує, що навіть без уточнюючих довідок, з урахуванням зарахованого пенсійним органом стажу позивача за період з 01.04.2002 по 05.01.2015 на підставі відомостей про застраховану особу форми ОК-5 (12 років 09 місяців 5 днів) та пільгового підземного стажу за списком №1 за періоди роботи електрослюсарем підземним у шахті «Анненська» в/о з видобутки вугілля «Стахановвугілля» з 23.10.1989 по 02.11.1989 та з 07.09.1992 по 27.10.1992, а також служби позивача в Радянській армії з 10.11.1989 по 15.03.1992, які повністю підтверджені відомостями його трудової книжки, зазначений пільговий підземний стаж за списком №1 разом складає понад 15 років.
Статтею 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” визначено що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Тому суд дійшов висновку, що позивач мав право на призначення пільгової пенсії за списком №1 з 18.08.2021 у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу)з урахуванням вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, оскільки для підтвердження такого право позивач надав всі необхідні документи разом з заявою про призначення пенсії від 30.08.2021. Відповідач порушив право позивача, призначивши йому пенсію в меншому за належне розмірі.
Щодо періодів роботи позивача з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 05.01.2015 на посаді респіраторника взводу воєнізованого гірничорятувального загону, суд зазначає, що згідно зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, розділ 1 "Гірничі роботи" підрозділ 1 "Підземні роботи" передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв'язку і т. д.).
Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, що діяв до 11.03.1994, а саме розділ 1, підрозділ 5 позиція а) передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають гірничорятувальні частини (станції) 1010600а а) робітники 1010600а-18029 респіраторники. Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, що діяв до 16.01.2003, а саме розділ 1, підрозділ 5 позиція а) передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають гірничорятувальні частини (станції) 1010600а а) робітники 1010600а-18029 респіраторники.
Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, що діяв до 03.08.2016, а саме розділ 1, підрозділ 5 позиція 1.5а) передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають аварійно-рятувальні частини (станції) 1.5а а) робітники 1.5а респіраторники. Отже, професії та посади, на яких працював позивач у спірні періоди передбачені Списками 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим відповідачами протиправно не враховано пільговий стаж позивачу у вищезазначені періоди при обчисленні пенсії.
Отже, у період з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 05.01.2015 позивач працював на посаді респіраторника, яка передбачена Списками 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а отже зазначені періоди позивача повинні враховуватися до пільгового підземного стажу при обчисленні пенсії.
Крім того, у період роботи позивача з 22.07.1996 по 05.01.2015 в трудовій кнжці наявні записи щодо атестації робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пенсію по списком №1, а саме:
09.06.2000 - за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за списком №1 (наказ №86 від 09.06.2000);
03.06.2005 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за списком №1 (наказ №71 від 03.06.2005);
03.06.2010 за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за списком №1 (наказ №122 від 03.06.2010).
Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, сформовані станом на 30.08.2021 містять відмітки про наявність в позивача спеціального підземного стажу ЗП3014А1 на підприємстві Другий воєнізований гірничорятувальний загін за кодом 00159367 у період з 01.04.2002 по 05.01.2015, а також інформацію про нараховану за цей період заробітну плату та повністю сплачені страхові внески за цей період.
Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», № 22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3014А1 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці:
- код ЗП3014А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже стаж позивача на посаді респіраторника воєнізованого гірничорятувального загону з 01.04.2002 обліковується як стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і зарахований позивачу для призначення пенсії.
На підтвердження спірного стажу позивач також надав разом з заявою про призначення пенсії копії архівних довідок, а саме: №58к від 05.01.2015, №№434, 1396 від 21.08.2019, копії наказів про підсумкову атестацію робочих місць, а саме: №72 від 10.07.1995, №86 від 09.06.2000, №71 від 03.06.2005, наказ №122 від 03.06.2010, згідно з якими підтверджено право позивача на пільги та компенсації, що передбачені законодавством за списком №1 за періоди роботи на посаді респіраторника воєнізованого гірничорятувального загону, яких достатньо для підтвердження такого права за спірні періоди, не зараховані пенсійними органами, а саме: з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 31.03.2002.
Щодо можливості врахування наданих позивачем до суду довідок, суд дійшов таких висновків. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької та Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.
Надані позивачем довідки та копії наказів про атестацію робочих місць підтверджують відомості про роботу позивача, що містять його трудова книжка та індивідуальні відомості про застраховану особу, які підтверджують наявність в позивача права на зарахування спірних періодів роботи респіраторником воєнізованого гірничорятувального загону до спеціального підземного стажу за списком №1.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи. Зазначені документи були надані позивачем протягом трьох місяців з дати призначення пенсії, тому пенсійний орган мав здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням наданих документів - з моменту призначення з 18.08.2021.
Отже, з урахуванням періодів: строкової військової служби в армії з 10.11.1989 по 15.03.1992, роботи позивача з 23.10.1989 по 02.11.1989, з 07.09.1992 по 27.10.1992, з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 05.01.2015, що повністю підтверджені записами його трудової книжки та військовим квитком, підземний пільговий стаж позивача за списком №1 складає понад 15 років такого стажу, а тому норми ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” мали бути застосовані пенсійним органом під час призначення позивачу пенсії з 18.08.2021, оскільки позивач надав всі необхідні документи для підтвердження такого стажу разом з заявою від 12.10.2021.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо перерахунку пенсії передбачені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у перерахунку пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен здійснити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Враховуючи вищевикладене, суд, дійшовши висновку про необхідність задоволення позову та поновлення порушених прав позивача, однак, як встановлено судом, порушення таких прав відбулось саме під час призначення пенсії позивачу, оскільки всі необхідні документи для підтвердження наявності в позивача пільгового підземного стажу за списком №1 за спірний період позивач надав разом з заявою про призначення пенсії від 30.08.2021, а саме : трудову книжку та військовий квиток.
Разом з тим, відповідач проігнорував вище зазначені вимоги законодавства для належного розгляду документів та безпідставно призначив пенсію позивачу своїм рішенням в меншому за належне розмірі без урахування всього наявного в позивача пільгового стажу та без застосування вимог норми ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02.09.2008 року за № 3455-IV. Оскільки саме рішенням пенсійного органу про призначення пенсії в меншому за належне розмірі порушені права позивача, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним зазначеного рішення в такій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вимог ст. 77 КАС України стосовно обов'язку доказування правомірності своїх дій суб'єктом владних повноважень суд не приймає доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту порушення його права на отримання пенсійних виплат в більшому розмірі, оскільки саме відповідач не довів тих обставин, що призначив пенсію позивачу в належному розмірі, з урахуванням всього наявного в позивача пільгового підземного стажу за списком №1 на підставі наданих позивачем документів, а саме: трудової книжки та військового квитка, з урахуванням вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог з метою захисту порушених прав позивача на підставі вимог ч. 2 ст.9 КАС України та обрати інший спосіб захисту його порушеного права, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним) згідно з вимогами п.10 ч.2 ст.245 КАС України, а саме:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.10.2021 про відмову в перерахунку пенсії позивачу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити позивачу перерахунок пенсії з 18.08.2021, з зарахуванням до пільгового підземного стажу роботи за списком №1 періоду строкової військової служби в армії з 10.11.1989 по 15.03.1992, періодів роботи позивача з 23.10.1989 по 02.11.1989, з 07.09.1992 по 27.10.1992, з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 05.01.2015 з урахуванням вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02.09.2008 року за № 3455-IV, нарахувати та виплатити заборгованість за минулий час з 18.08.2021.
При цьому обов'язок щодо поновлення порушених прав позивача суд покладає саме на відповідача ІІ, оскільки саме до нього позивач звертався з заявою про призначення пенсії і в нього перебувають на даний час матеріали електронної пенсійної справи, які йому були повернуті відповідачем І після прийняття оскарженого рішення, що визнають відповідачі і не оспорює позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов'язку доказування правомірності своїх дій суб'єктом владних повноважень судне приймає доводи відповідача щодо недоведеності позивачем порушення його права на отримання пенсійних виплат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.
При зверненні до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн відповідно до квитанції № 56 від 02.02.2022, копія якої надана разом з позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають задоволенню лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 496,20 грн з кожного.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.10.2021 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.08.2021, з зарахуванням до пільгового підземного стажу роботи за списком №1 періоду строкової військової служби в армії з 10.11.1989 по 15.03.1992, періодів роботи позивача з 23.10.1989 по 02.11.1989, з 07.09.1992 по 27.10.1992, з 05.04.1993 по 07.09.1993 та з 22.07.1996 по 05.01.2015 та з урахуванням вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02.09.2008 року за № 3455-IV, нарахувати та виплатити заборгованість за минулий час з 18.08.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Шембелян