про залишення позовної заяви без руху
08 березня 2023 року справа № 320/4796/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної гвардії України, в якому просить суд визнати дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А) щодо відмови виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 протиправними, зобов'язавши Головне управління Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 905937,45 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративно судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений місячний строк для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Позивач, оскаржуючи дії відповідача щодо відмови виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , мотивує свої вимоги посиланням на статтю 117 Кодексу законів про працю України.
У позовні заяві позивач зазначає, що наказом Командувача Національної Гвардії України від 05.04.2019 №72 останню звільнено з військової служби з посади старшого офіцера служби аудиту ефективності відділу внутрішнього аудиту Головного управління Національної гвардії України. При звільненні з військової служби, у порушення вимог ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачу виплачено не було. Цю належну позивачу при звільненні грошову компенсацію виплачено лише 22.10.2022, на підтвердження чого позивачем надано банківську виписку. У листопаді 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, проте рішенням відповідача від 08.12.2022 №27/11/3-Д-1903 позивачу відмовлено у виплаті середнього заробітку за час затримки компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні. Дане рішення позивачем отримано засобами поштового зв'язку 12.12.2022.
Так, висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду військовослужбовців з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, було викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №240/532/20 встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Таким чином, у справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 18.01.2023 (відповідно до штампу поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла позовна заява з додатками до суду), тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (22.10.2022), не зазначивши підстав для поновлення цього строку.
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19 сформулював правову позицію, відповідно до якої невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Матеріали справи свідчать, що остаточний розрахунок з позивачем проведений 22.10.2022, відтак саме з цієї дати розпочато перебіг строку звернення позивача до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, а також докази поважності причин його пропуску.
Згідно із частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачам необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.