ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"08" березня 2023 р. Справа № 300/818/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Калуської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Калуської районної державної адміністрації, відповідно до змісту якого просить: визнати бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку на час звільнення протиправною; стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 20.10.2021 по 24.02.2023 середній заробіток в розмірі 240414,50 гривень; стягнути недоплачену грошову компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки за робочий рік та додаткову відпустку за вислугу років за 2021 рік в розмірі 1223,68 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що під час звільнення за наказом керівника РДА від 20.10.2021 №118-р/к з ним проведено розрахунок, а саме, згідно розрахункового листа, в якому зазначено заробітну плату за 1 робочий день 20.10.2021 - 495,70 грн., а також виплачену компенсацію за відпустку за період з січня 2021 року по грудень 2020 року в розмірі 12613,58 грн. при проведенні розрахунку якої відповідач виходив із заробітної плати за 1 календарний день в розмірі 206,78 грн., хоча Восьмий апеляційний адміністративний суд (у справі №300/816/20) визначив заробітну плату за один день в сумі 241,25 грн. Враховуючи вказане вважає, що відповідачем умисно не доплачена сума 34,47 грн. за кожен день, тобто не доплачено компенсацію за відпустку за період з січня 2021 року по грудень 2020 року в розмірі 1223,68 грн. і як наслідок, відповідачем затримано виплату заробітної плати, а також компенсацію за відпустку 20.10.2021 по час звернення до суду із позовною заявою, оскільки йому 23.12.2022 йому було виплачено на картку 68943,21 грн. без врахування повної суми виплати компенсації за відпустку в розмірі 1223,68 грн.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 цього Кодексу).
Із змісту прохальної частини позову слідує, що позивач просить суд визнати бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку на час звільнення протиправною, стягнути недоплачену грошову компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки за робочий рік та додаткову відпустку за вислугу років за 2021 рік в розмірі 1223,68 грн. та стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 20.10.2021 по 24.02.2023 в розмірі 240414,50 гривень.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що структура заробітної плати становить основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Отже, після внесення Законом №2352-IX вказаних змін, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Позивач звільнений із Калуської районної державної адміністрації 20.10.2021, розрахунковий лист складено 20.10.2021, зміни до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України набрали чинності 19.07.2022, до суду із позовною вимогою про визнання бездіяльності щодо непроведення повного розрахунку на час звільнення протиправною та стягнення недоплаченої грошової компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за робочий рік та додаткову відпустку за вислугу років за 2021 рік в розмірі 1223,68 грн., позивач звернувся тільки 02.03.2023, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду.
При цьому, позивач не обґрунтував звернення до суду з наведеною вище позовною вимогою саме 02.03.2023, не зазначив причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом та не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Також суд зазначає, що закріплена у статті 116 Кодексу законів про працю України норма спрямована на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантує отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення, а стаття 117 Кодексу законів про працю України стимулює роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником у день звільнення. З правового аналізу статті 117 Кодексу законів про працю України слідує, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні повинен виплачуватися роботодавцем у день фактичного розрахунку з працівником, а тому про порушення свого права внаслідок неотримання від роботодавця разом із сумами, що підлягали виплаті при звільненні, такого середнього заробітку працівник дізнається в день проведення з ним фактичного розрахунку.
Разом з цим, положення статей Кодексу законів про працю України не визначають строків звернення до суду у цій категорій спірних правовідносин.
Спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 20.10.2021 по 24.02.2023 в розмірі 240414,50 гривень) застосуванню підлягають положення КАС України, а саме, визначений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду.
Із змісту позовної заяви та матеріалів позову слідує, що фактичний розрахунок із позивачем проведено 23.12.2022.
Водночас, із цим позовом до суду позивач звернувся 02.03.2023.
Таким чином, ОСОБА_1 звернувся із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні до суду більше як через 2 місяці після зарахування на його рахунок (фактичного отримання) належних йому при звільненні коштів.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
При цьому, суд наголошує, що позивач просить суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2021 по 24.02.2023, однак не обґрунтовує підставність зазначення кінцевої дати - 24.02.2023, враховуючи, що фактичний розрахунок із позивачем проведено 23.12.2022.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, тому на вказану вимогу позивача не поширюється положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, висновки якого, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", який вступив в дію з 01.01.2023 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн.
Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленою позовною вимогою майнового характеру складає 2404,14 грн. (240414,50 грн. х 0,01 = 2404,14 грн.).
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Крім наведеного вище, в порушення вимог пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не обґрунтував підстав необхідності здійснення розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу відпусток виходячи із виплат за два календарні місяці, що передують місяцю звільненню згідно наказу №29-р/к від 02.03.2020, розрахунок якої здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом, а не виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували виплаті компенсації за невикористані відпустки або за фактичний час роботи, як це передбачено абзацами 1, 2 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (надалі також - Порядок №100) та не навів доводів протиправності врахування відповідачем при розрахунку абзаців третього, п'ятого пункту 4 вказаного Порядку №100, про що зазначено в розрахунковому листі.
Також, позивачем не наведено розрахунків сум, які він просить стягнути із відповідача.
Підсумовуючи наведене вище суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Калуської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, документа про сплату судового збору в сумі 2404,14 грн., а також приведення позовної заяви у відповідність до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в частині обґрунтування позовних вимог.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.