08 березня 2023 року м. Ужгород№ 260/562/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого Дору Ю.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області яким просить суд: визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови мені ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсій за віком згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки що передують року звернення за призначенням пенсії а саме за 2020, 2021, 2022 роки; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплачувати мені ОСОБА_1 пенсію за віком' з 3.09.2022року на умовах та порядку передбаченому ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні. з якої сплачені страхові внески за три календарні роки що передують зверненню за призначенням пенсії 2020- 2022 роки із заробітної плати в розмірі 11018 гривень 33 коп..; визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області щодо відмови виплатити мені ОСОБА_1 грошову допомогу . яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7- 1 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09 лютого 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що при нарахуванні їй пенсії за віком врахований показник середньомісячної заробітної плати за 2012-14 роки, замість середньомісячної заробітної плати за три календарні роки що передують зверненню за призначенням пенсії за віком 2020-2022роки . Вказує, що на день досягнення пенсійного віку позивач працювала і продовжує працювати вчителем у закладі освіти ЗОШ № 11 м. Миколаів, трудовий та страховий стаж роботи на час виходу на пенсію за віком складає 42 роки 8 днів. Зазначає, що один раз у грудні 201 4року позивач отримала за один місяць пенсію і коли у січні 2015року повернулася на роботу в школу, повернула гроші у пенсійний фонд .3 цього часу до вересня 2022року до призначення пенсії по старості, позивач пенсію за вислугу років жодного разу не отримувала, тому вважає що має право на отримання одноразової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на призначення пенсії по старості. Вказує, шо звернулася у Пенсійний Фонд Миколаївської області перерахувати розмір пенсії та виплатити одноразову допомогу в розмірі 10- місячних пенсій , отримала відповідь, якою було відмовлено. Вважаючи відповідь Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області протиправною, звернулася до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало відзив на позовну заяву. Відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої доводи мотивує тим, що відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Однак ця норма використовується лише при первинному призначенні пенсії. Зазначає, що 16.12.2014 Позивач перебуває на обліку у Відповідача та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788). З 19.01.2015 виплату пенсії Позивачу призупинено. 18.08.2022 Позивач звернулась із заявою про переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 18.08.2022 Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до положень Закону № 1058. Вказує, що переведення з одного виду пенсії на інший є зміною виду пенсії. При цьому, пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону. Відтак, вимога Позивача про нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2020, 2021, 2022 роки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Відповідач правомірно з урахуванням норм чинного законодавства перевів Позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788 на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки.
Зазначає і зокрема, що Позивач не має права на отримання грошової допомоги відповідно до 71 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки позивачу вже призначалась пенсія за вислугу років, нарахування якої було припинено з 19.01.2015, у зв'язку з працевлаштуванням за спеціальністю.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом статті 92 частини 1 пункту 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Судом встановлено, що з 16.12.2014 Позивач перебуває на обліку у Відповідача та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788). З 19.01.2015 виплату пенсії Позивачу призупинено.
18.08.2022 р. позивач звернулась із заявою про переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
З 18.08.2022 відповідачем переведено на пенсію за віком відповідно до положень Закону № 1058.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки у розмірі 3764,40 грн.
28 листопада 2022 року позивач в особі звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення, за призначенням пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було повідомлено позивача листом від 17 січня 2023 року, що з 18 серпня 2022 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На момент подання заяви 18 серпня 2022 року, ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала пенсію за вислугу років призначену відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчисленої відповідно до норм Закону, то при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону, застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2022 році" № 118 від 16.02.2022 року - 6186,32 грн.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася із даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 40 частин 1, 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до статті 7 частини 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно із статтею 45 частиною 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
При цьому, після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжувала працювати та сплачував у встановленому порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копією трудової книжки, що надана суду на виконання ухвали про витребування доказів.
За призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася вперше. Відтак, пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень статті 40 частини 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи те, що пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому статті 45 частині 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поняттю переведення на інший вид пенсії.
Отже, в даному випадку має місце призначення пенсії за віком вперше, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17, від 31 травня 2019 року у справі № 344/7053/17, від 18 липня 2019 року у справі № 559/184/17 та від 11 вересня 2019 року у справі № 363/1493/17.
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, при призначенні позивачу пенсії за віком, відповідачем застосовано позивачу показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в сумі 3764,40 грн.
Таким чином, враховуючи те, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 18 серпня 2022 року, при обчисленні її пенсії у відповідності до вимог статті 40 частини 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повинен враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, у зв'язку із чим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправно застосовано заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. при призначенні позивачу пенсії за віком.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком, у суду є всі підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з 18 серпня 2022 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до статті 40 частини 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за три роки, що передують року звернення за 2019-2021 роки з заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсій за віком згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки що передують року звернення за призначенням пенсії а саме за 2020, 2021, 2022 роки.
В той же час, відповідно до абзацу 1 ч.1ст. 40 Закону №1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Окрім того позивач просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії з 03.09.2022 року, тоді як судом встановлено, що саме 18.08.2022 Позивач звернулась із заявою про переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та саме з 18.08.2022 Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до положень Закону № 1058.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії), то порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправними щодо відмови здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (дохіду) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючі з моменту звернення, а саме з 18 серпня 2022 року та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (дохіду) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючі з моменту звернення, а саме з 18 серпня 2022 року.
Щодо позовної вимоги визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7- 1 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до наступних висновків.
За приписами п. 7-1Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IVособам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
За змістом даної норми отримання грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Зокрема, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Суд виходить із того, що після призначення пенсії за вислугу років позивач фактично не отримувала відповідний вид пенсії, оскільки виявила бажання працювати далі. Документального підтвердження зворотного (а саме отримання призначеної за вислугу років пенсії) відповідачем не надано. Відтак, позивач має право на одержання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Отже, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки діям відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити на користь позивача відповідну виплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтована протиправність дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії при її призначенні позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, а також вмотивована протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом
Тобто пенсія, це перш за все виплата, яку повинна отримати застрахована особа. Позивач скориставшись у 2014 році своїм правом на призначення пенсії за вислугу років не реалізувала його у повній мірі, а саме не отримувала пенсію, яка повинна виплачуватися кожного місяця.
У свою чергу, суд вважає, що відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Щодо інших посилань відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає, що вони не підтверджуються наданими доказами та не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Також у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, позовні вимоги, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Оскільки адміністративний позов задоволено частково, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 536,80 грн. (1073,60/2, де 1073,60 - ставка судового збору сплачена позивача за звернення до суду із цим позовом), оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 8 ст. 139 КАС України, щодо зловживання позивачем процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача. Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправними щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (дохіду) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючі з моменту звернення, а саме з 18 серпня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,54008, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (дохіду) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючі з моменту звернення, а саме з 18 серпня 2022 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7- 1 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідну виплату.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,54008, код ЄДРПОУ 13844159) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяЮ.Ю.Дору