Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
09 березня 2023 року Справа №200/961/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, в якій позивач просить суд:
визнати неправомірними дії Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Київської області щодо прийняття рішення від 22 лютого 2023 року про визнання ОСОБА_1 таким, що вчинив проступок та порушення дисциплінарної справи відносно нього;
скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 22 лютого 2023 року про визнання ОСОБА_1 таким, що вчинив дисциплінарний проступок.
Суть позиції ОСОБА_1 згідно викладеному в позові, зводиться до того, що спірне рішення прийнято з порушенням порядку, а саме: на підставі довідки члена дисциплінарної палати КДКА, яка, на думку позивача, є необґрунтованою та невмотивованою.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 22 лютого 2023 року про визнання ОСОБА_1 таким, що вчинив дисциплінарний проступок.
В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що наявність рішення про притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності може погіршити репутацію останнього як адвоката, що в свою чергу може негативно вплинути на його професійну діяльність (можливість заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам заявника) є висновок про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. На переконання заявника, у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що суттєво ускладнить їх відновлення, що свідчить про відповідність вказаних обставин меті застосування правового інституту забезпечення позову та співмірність й адекватність заходів забезпечення позову, про які просить заявник. При цьому позивач наголошує, що вжиття вказаних заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, натомість спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням у справі, а невжиття таких заходів очевидно може призвести до того, що для відновлення захисту прав, свобод та інтересів заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст.154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 ч.1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч.6 ст.154 КАС України, в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або буде перебувати у провадженні суду), до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправним, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів особи, за захистом яких вона звернулась або має намір звернутися до суду.
З аналізу вказаних норм слідує, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити наявність хоча б однієї з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Підсумовуючи вищенаведене, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо “очевидності” ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість”: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про “очевидність” порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення, також позивачем не наведено жодної конкретної підстави, яка заподіє шкоду правам, свободам та інтересам заявника, що суттєво ускладнить їх відновлення. Що стосується посилання позивача на «репутаційні втрати», які виникають внаслідок існування в часі спірного рішення до моменту прийняття рішення по справі, суд вважає, що зупинення дії спірного рішення не вплине на дану категорію, на відміну від скасування цього рішення або визнання його правомірним. Відтак потенційна наявність «репутаційних втрат» не є обґрунтованою та достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість наданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Стойка