09 березня 2023 року Справа № 160/2263/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідача 2: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача 1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач 1, відділ), відповідача 2: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач , управління), в якій позивач, з урахуванням уточнень і виправлень просить:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №68058204 від 16.01.2023, прийняту Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Д. С.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) судовий збір, судові витрати.
В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 160/11698/21 позовні вимоги задоволено та постановлено: позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" за №33/24/С-31 від 06.05.2021, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок його пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" за №33/24/С-31 від 06.05.2021, з 01.12.2019 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. ОСОБА_1 (звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання судового рішення у вищезазначеній справі на підставі виконавчого листа № 160/11698/21 виданого 16.11.2021. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68058204, яку направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для добровільного виконання протягом 10 робочих днів. Боржник постанову про відкриття виконавчого провадження отримав, але у встановлений держвиконавцем строк судове рішення в частині виплати між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019 виконати протиправно відмовився. Позивач вважає протиправною оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження №68058204 від 16.01.2023, оскільки невиконання боржником рішення після накладення штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить по неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем всіх можливих дій із виконання судового рішення, зокрема, державний виконавець має право звернутись до суду з поданням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, відстрочку чи розстрочку його виконання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
06.03.2023 року від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив, в якому останній вважає вимоги зазначені у позові безпідставними, необґрунтованими та такими, в задоволенні яких необхідно відмовити у повному обсязі з огляду на наступне. На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 68058204 з примусового виконання виконавчого листа № 160/11698/21 виданого 16.11.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок його пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" за №33/24/С-31 від 06.05.2021, з 01.12.2019 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019. Державним виконавцем 10.01.2022, на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження, 10.01.2022 за вих. № 02134/405. Відповідно до офіційного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , доплата за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 у розмірі 35955,14 грн. буде здійснена після виділення бюджетних асигнувань. З огляду на те, що вимоги виконавчого документа в повному обсязі виконанні не були, 06.12.2022 державним виконавцем, в порядку ст. ст. 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. та надано строк для виконання рішення суду в повному обсязі копію якої направлено боржнику для виконання 06.12.2022 вих. №02133/27475. Зазначену постанову сторони виконавчого провадження не оскаржували у порядку та строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем 20.12.2021, за невиконання рішення суду без поважних причин, в порядку ст.ст. 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. та надано строк для виконання рішення суду в повному обсязі, копію якої направлено боржнику для виконання 20.12.2022 вих. № 02133/29560. Зазначену постанову сторони виконавчого провадження не оскаржували у порядку та строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження». 12.01.2023 державним виконавцем направлено до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення в порядку ст. ст. 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст.214 КПК України, ст.382 КК України за вих.№ 02133/911. Державним виконавцем 16.01.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.11 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», копії якої направлено сторонам та до суду, що видав виконавчий документ разом з оригіналом виконавчого документу за вих. № 02133/1207. Відповідно до статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Таким чином, державним виконавцем здійсненні усі передбачені ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» дії для примусового виконання рішення зобов'язального характеру, яке не можливо виконати без участі боржника.
07.03.2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він не згоден з такими міркуваннями відповідача 1 і повідомляє суду про наступне. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 КАС України (частина восьма статті 382 КАС України). На дату звернення до суду із цим позовом, тобто здійснення судом контролю за виконанням судового рішення у розумінні частини восьмої статті 382 КАС України, зазначене у цій позовній заяві рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, залишається невиконаним у повному обсязі. З матеріалів виконавчого провадження вбачається направлення боржником державному виконавцю листа із повідомленням про не перегляд бюджетних асигнувань на поточний рік та відсутність додаткових коштів для виплати стягувачу нарахованих за судовим рішенням пенсійних виплат. Абзацом третім частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Застосування відповідачем вказаної норми при прийнятті оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження є передчасним. Зокрема, матеріалами виконавчого провадження не підтверджено чи є відсутніми поважні причини невиконання судового рішення, чи звертався стягувач до головного розпорядника бюджетних коштів для збільшення видатків для виконання судового рішення у справі, як підлягає примусовому виконанню на підставі виконавчого документу. Фактично, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення злочину) не є належними та достатніми заходами виконання судового рішення. Накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, позивач вважає, що висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є передчасними, судове рішення залишається невиконаним повністю, у зв'язку із чим порушується принцип ефективності як судового захисту, так і виконавчого провадження. Державним виконавцем не було вчинено всіх залежних від нього дій та не існує належних і допустимих доказів неможливості виконання рішення суду.
Ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі від 27.02.2023 року відповідачам зокрема Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса), з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено відповідачу 2 строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.03.2023 року (включно).
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі від 27.02.2023 разом із позовною заявою з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 2 27.02.2023 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстроване в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".
Станом на 09.03.2023 року (з урахуванням строку на поштове відправлення), відзив від відповідача 2 до суду не надходив.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 160/11698/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" за №33/24/С-31 від 06.05.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок його пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" за №33/24/С-31 від 06.05.2021, з 01.12.2019 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
ОСОБА_1 (звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання судового рішення у вищезазначеній справі на підставі виконавчого листа № 160/11698/21 виданого 16.11.2021.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68058204 від 10.01.2022 року, якою в т.ч. повідомлено боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Доказів оскарження вказаної вище постанови до суду не надано.
31.03.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило на адресу відповідача 1 лист, яким повідомило, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 160/11698/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 за № 640/5248/19 скасований Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649. Зазначений Порядок поширювався на рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (тобто після 01.01.2013), на виконання яких стягувану нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів. державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19 рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено, та пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”. Згідно з пунктом 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Доплата ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 у розмірі 35955,14 грн буде здійснена після виділення бюджетних асигнувань. Зважаючи на викладене, покладені судом зобов'язання вчинити дії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Постановою Державного виконавця в рамках ВП №68058204 від 06.12.2022 року на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Доказів оскарження вказаної вище постанови до суду не надано.
05.12.2022 року (вх. дата 06.12.2022 року) ОСОБА_1 звернувся на адресу відповідача 1 з клопотанням, в якому в т.ч. просив продовжити в рамках виконавчого провадження заходи примусового характеру щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/11698/21 в частині виплати різниці між фактично отриманою ним та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019, повідомити письмово про результати проведених державним виконавцем заходів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного у справі №160/11698/21 в частині виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019. станом на дату отримання цього клопотання.
Постановою Державного виконавця в рамках ВП №68058204 від 20.12.2022 року на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 10200 грн.
Доказів оскарження вказаної вище постанови до суду не надано.
12.01.2023 року державним виконавцем направлено до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення в порядку ст. ст. 63, 75, 76 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 214 КПК України, ст. 382 КК України.
Постановою Державного виконавця в рамках ВП №68058204 від 16.01.2023 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021р.
Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження №68058204 від 16.01.2023, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України від 02.06.2016 року “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини 3, частини 4 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частинами 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону№1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання здійснити особі перерахунку призначеного довічного грошового утримання, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
Суд наголошує, що частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов'язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
Окрім того, суд зазначає, що, враховуючи приписи статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України” наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи “Войтенко проти України”, “Горнсбі проти Греції”).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (“Піалопулос та інші проти Греції”, “Юрій Миколайович Іванов проти України”, “Горнсбі проти Греції”).
Варто також зауважити, що у справах “Шмалько проти України”, “Іммобільяре Саффі проти Італії” ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа “Сук проти України”).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
При цьому, суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що 23.12.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (справа №160/20617/22), в якій позивач просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №67039844 від 28.11.2022 року, прийняту начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гуленко Світланою Олександрівною
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відновити виконавче провадження №67039844 та вчинити виконавчі дії щодо повного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року у справі №160/8048/21.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21а), Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54000, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною постанову та зобов'язання вчинити певні дії про визнання протиправною постанову та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №67039844 від 28.11.2022 року, прийняту начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гуленко Світланою Олександрівною.
Так, зазначеним вище рішенням, суд встановив, що направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду. Крім того, суд звернув увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства. Враховуючи викладене, суд скасував постанову відповідача-1 про закінчення виконавчого провадження №67039844 від 28.11.2022 року.
Частиною 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд наголошує, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Таким чином, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилось невиконаним, а право особи, що визнано в судовому порядку порушеним, так і залишилося невідновленим.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верзовного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №340/2274/22
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №68058204 від 16.01.2023, в зв'язку із чим вона є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №68058204 від 16.01.2023.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкція №512/5), органами державної виконавчої служби є, зокрема, відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень.
Згідно п.1 Типового положення про управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1183/5 від 20.04.2016 року, управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління) є територіальним органом державної виконавчої служби, входить до системи органів Міністерства юстиції України як структурний підрозділ міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління юстиції) та є підзвітним і підконтрольним Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент).
Таким чином, згідно із пунктом 3 Інструкції №512/5 відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень є органом державної виконавчої служби, поряд із цим Відділ є структурним підрозділом Управління, яке у свою чергу є територіальним органом державної виконавчої служби, що входить до системи органів Міністерства юстиції України як структурний підрозділ міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 858,88 грн., підлягає стягненню з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідача 1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56), відповідача 2: Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, 54000, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107) про визнання протиправною та скасування постанови,- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №68058204 від 16.01.2023, прийняту Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Д. С.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2023 року.
Суддя О.М. Неклеса