09 березня 2023 року Справа № 160/1004/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.11.2022 року № 046050014152;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача час догляду за дитиною ОСОБА_2 , яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12 років згідно із пункту 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача урахувати довідку від 26.10.2013 року про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.11.2022 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
-зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачеві з 10.11.2022 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправність рішення відповідача від 17.11.2022 року № 046050014152, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12 років, а також в урахуванні довідки від 26.10.2013 року про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На думку позивача, викладені відповідачем в оскарженому рішенні мотиви відмови є безпідставними та необгрунтованими, адже ним набуто необхідного стажу та надано беззаперечні докази, які у сукупності визначають право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзиву на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що приймаючи оскаржене рішення порушень вимог законодавства не допустив, адже позивачем не надано підтверджуючих доказів щодо роботи у зоні відчуження не менш 10 календарних днів у 1987 року, що визначено необхідною умовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статей 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зауважує, що надана позивачем довідка не відповідає установленій формі та наголошує, що час догляду одно з батьків за потерпілого дитиною від Чорнобильської катастрофи встановлюється на підставі відповідних документів, перелік яких визначений профільним Порядком № 637 та відсутність хоча б одного такого документу не визначає за особою такого права.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, що підтверджується дублікатом посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.04.2017 року, виданого замість посвідчення Серії НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 , позивач є матір'ю ОСОБА_2 , яка має дублікат посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_5 від 01.02.99 р.
Досягнувши 55 річного віку, 10.11.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплати пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом із заявою позивачем надано документи, перелік яких визначений у самій заяві, належним чином завірена копія якої міститься у матеріалах справи.
Розглянувши означену заяву і додані до неї документи відповідачем прийнято рішення від 17.11.2022 року № 046050014152, яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Мотивом відмови визначено відсутність документів підтверджуючих факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
При цьому, у рішенні констатовано про наявність у позивача на момент його прийняття загального страхового стажу у розмірі 12 років 03 місяців 00 днів, однак не зазначено, чи зараховано до його складу усі періоди трудової діяльності.
Уважаючи означене рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Позиція позивача полягає у наявності необхідного статусу, віку та стажу, які у сукупності визначають право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач же не заперечує, що позивач є учасником ліквідації наслідків ЧАЕС, однак зазначає, що наданими первинними документами не підтверджено, що позивач виконував роботи у зоні відчуження не менш 10 календарних днів у 1987 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення йому бажаної пенсії.
При вирішені спору суд виходить із того, що змістом статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), визначені його мета та основні завдання, згідно якої Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону № 796-XII визначено коло осіб, які вважаються такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, згідно вказаної статті, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зокрема учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Статтею 11 Закону № 796-XII, визначено осіб, які належать до які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 4 цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13 Закону № 796-XII передбачає обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її зокрема за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються, зокрема, такі категорії осіб, як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
Так, за правилами Закону № 796-ХІІ призначення та виплата пенсій провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
При цьому, частиною 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено право на зниження окремим категоріям, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійного віку, зокрема, на 5 років учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин, необхідними умовами для визначення права осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із наведеної правової норми є факт участі у ліквідації наслідків Чорнобильській АЕС, у тому числі, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, досягнення 55 річного віку та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Як вже установлено судом, оскарженим рішення відповідача позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із статей 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю документів підтверджуючих факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Утім, такі доводи відповідача суд визнає необгрунтованими та безпідставними та з цього приводу зазначає про таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими», іншими актами законодавства.
Отже, за наявності підстав передбачених ст. 14 Закону особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 11 Закону.
Пунктом 5 означено Порядку визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.
Пунктом 10 Порядку встановлено, що посвідчення видаються, зокрема:
1.) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту)
2.) дітям, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, - на підставі довідки встановленого зразка
Тобто, підставою для отримання відповідного посвідчення та як наслідок статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є наявність у особи указаних документів, на підставі якого видається таке посвідчення.
Частиною 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплено, що Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з матеріалами справи, позивач уже має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 Серії А.
Тобто, при встановленні позивачеві такого статусу та видачі відповідного посвідчення, уже підтверджено та встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, адже у протилежному випадку він такого статусу б не отримав.
З урахуванням наведеного, покладені в основу оскарженого рішення мотиви відповідача щодо не надання позивачем підтверджуючих документів щодо участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у силу встановлених у цій справі обставин справи та норм законодавства, а також з урахуванням того, що при звернення до Управління позивачем надано посвідчення учасника наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії Серії А, та як наслідок саме рішення від 17.11.2022 року № 046050014152 не відповідає критеріям, що висуваються до нього статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог з приводу зарахування до страхового стажу позивача час догляду за дитиною ОСОБА_2 , яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12 років згідно із пункту 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд зазначає.
Так, дійсно, наведеної нормою передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 Закону №796-XII, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
При цьому, у розумінні статті 27 Закону №796-XII, до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:
1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку;
2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення;
3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;
4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;
5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу.
Не є спірним, що ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_1 , належать до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджується відповідним посвідченням, копія якого міститься у матеріалах справи.
Поряд з цим, суд виходить із того, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Порядок зарахування часу догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку регламентовано п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», який передбачає подання заявником визначеного переліку документів та, як наслідок, їх перевірку органом ПФУ.
Судом установлено, що саму процедуру перевірки можливості та необхідності зарахування часу догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, фактично відповідачем не здійснено.
Як слідує з оскарженого рішення, відповідач відмовив у призначенні бажаної пенсії на стадії перевірки документів щодо участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Будь-яких посилань на відсутність підстав як у тексті оскарженого рішення так й у поданому відповідачем відзиві наведено не було.
З огляду на зазначене, суд уважає передчасним вимогу позивача з приводу зарахування до його страхового стажу роботи період догляду за дитиною потерпілою в наслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею віку 12 років, оскільки обставини наявності у позивача відповідного стажу не досліджувались органами ПФУ.
Слід зазначити, що втручання суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (з урахуванням встановленого факту не проведення відповідачем у встановлений законом спосіб перевірки можливості та необхідності зарахування часу догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку) можливо виключно для відновлення вже порушеного права особи і тільки після встановлення факту порушення такого права та законних інтересів особи протиправними діями або рішеннями суб'єкта владних повноважень.
Суд не наділений правом встановлювати будь-які обставини наперед чи вчиняти дії направлені на захист ще не порушених прав.
За таких обставин, належним способом відновлення порушеного прав позивача є визнання протиправним та скасування оскарженого рішення відповідача з покладенням на останнього обов'язку повторно розглянути заяву позивача від 10.11.2022 року разом з поданими документами з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому акті.
З приводу ж вимоги про зобов'язання відповідача урахувати довідку від 26.10.2013 року про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС суд зазначає, що предметом цього розгляду слугувало рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, а не надання позивачеві відповідного статусу, який він вже має.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач був звільнений від їх сплати у силу Закону. Питання про повернення надміру сплаченого судового збору останнім не порушувалося.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2022 року № 046050014152 «Про відмову у призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до поданої заяви від 10.11.2022 року з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна