09 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8062/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - відповідач, Управління ДМС у Волинській області) про визнання бездіяльності протиправною щодо не прийняття до розгляду заяви позивача про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 27.10.2022 та зобов'язання прийняти до розгляду заяву позивача про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 27.10.2022 та розглянути її.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
Листом від 03.11.2022 за вихідним №0701.2.2-4304/0701.1.3-22 відповідач повернув подані ним документи без прийняття до розгляду та рекомендацією звернутися до територіального підрозділу ДМС України.
Позивач не погоджується із цим та вважає, що відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про громадянство України» та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі - Порядок) протиправно не було взято до розгляду його заяву, оскільки ним подано вичерпний перелік документів для цього. Враховуючи зазначене просить позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що Порядком визначено, що для оформлення набуття громадянства України особа подає відповідні документи до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання особи в Україні. При цьому визначено, що такі документи подаються особисто.
Позивач надіслав заяву поштою до відповідача і жодного документального підтвердження поважних причин, через які особа не може з'явитись особисто, не навів.
Крім того, у долучених до заяви документів були відсутні всі необхідні документи, зокрема, підтвердження відсутності судимості. Враховуючи вищевказане, та недотримання позивачем Порядку, подана заява була повернута йому без розгляду. З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління ДМС у Волинській області із заявою (із додатками) датованою 27.10.2022 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Дана заява надійшла до відповідача та зареєстрована 31.10.2022 (а.с. 7-12).
Листом від 03.11.2022 за вихідним №0701.2.2-4304/0701.1.3-22 відповідач повернув подані ним документи без прийняття до розгляду та рекомендацією звернутися до територіального підрозділу ДМС України (а.с.6).
У даному листі із посиланням на Порядок вказано про необхідність подачі такої заяви особисто. Також роз'яснено, що такі заяви розглядаються за наявності всіх передбачених документів, що додаються до заяви, які визначені Порядком та Законом України «Про громадянство України»; роз'яснено про необхідність подачі такої заяви до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання особи в Україні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Преамбулою Закону України «Про громадянство України» визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 даного Закону передбачено, що громадянство України набувається: в тому числі за територіальним походженням.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Як вбачається із частини 7 статті 8 Закону громадянство України за територіальним походженням не набуває особа, яка відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.
Статтею 27 даного Закону передбачено, що дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.
У Порядку визначено, що він відповідно до Закону України "Про громадянство України" (далі - Закон) визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Абзацом 1 пункту 1 Порядку визначено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку заяви з питань громадянства оформлюються: про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.
Як встановлено абз. 2 пункту 4 даного Порядку заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні.
Згідно із пунктом 5 Порядку заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.
За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.
Пунктом 24 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Відповідно до пункту 89 Порядку територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
Аналіз змісту наведених норм свідчить, що чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин, були визначені порядок подачі відповідної заяви та дії суб'єкта владних повноважень щодо її прийняття та розгляду.
При цьому, вказані вище нормативні документи встановлюють відповідні вимоги як до заявника так і органів ДМС України.
Зокрема, пунктами 1-5 Порядку передбачено, що заява про встановлення належності до громадянства України за територіальним походженням повинна бути подана особою особисто та до територіального підрозділу ДМУ України, за місцем проживання такої особи в Україні.
Як вбачається із досліджених під час розгляду справи доказів, позивачем вказаних вимог дотримано не було, оскільки заява ним надіслана поштою і не до територіального центру ДМС України.
Позивачем ні при поданні відповідної заяви до відповідача, ні під час судового розгляду справи не було долучено жодного доказу на підтвердження поважних причин, через які особа не може з'явитись особисто до територіального підрозділу міграційної служби за місцем проживання.
Також не наведено обґрунтувань не звернення його безпосередньо до Луцького відділу №1 УДМС у Волинській області.
Враховуючи недотримання порядку подання заяви позивачем, суд вважає, що у відповідача були наявні підстави для повернення даної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Суд звертає увагу, на те, що Порядком не передбачено, як саме повинен діяти територіальний орган коли безпосередньо така заява надходить до нього, оскільки визначені ним повноваження на стадії її прийняття стосуються виключно територіального підрозділу, яким відповідач не є.
Однак, зважаючи на такі обставини суд вважає, що повернувши вказану заяву позивачу відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та із дотриманням вимог чинного законодавства.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З цього приводу суд звертає увагу, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення.
Предметом спірних правовідносин в даній справі є дії відповідача щодо повернення відповідачем заяви позивача про набуття громадянства України.
Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, оскільки відповідач на цій стадії не уповноважений щодо прийняття рішень по поданих заявах, позаяк такими повноваженнями наділені територіальні підрозділи та, що у позивача виникло право на звернення до суду за їх захистом.
У даному випадку в позивача відсутнє порушення прав чи обов'язків у зв'язку із поверненням заяви позивачу, а відтак це не породжує для особи і права на судовий захист.
На даний час будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, що потребують судового захисту, відповідачем не приймалося та не вчинялося.
В даному випадку, позивач звернувся за захистом прав, які жодним чином відповідачем не порушені.
Отже, суд зазначає, що в разі якщо фактично спору між сторонами не існує, то спірні правовідносини не виникають, а відтак, і право на звернення до суду не може бути реалізоване.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Крім того, того суд звертає увагу на ту обставину, що навіть при можливому задоволенні позовних вимог, права позивача не будуть захищені, оскільки зобов'язання відповідача, до компетенції якого не входить вирішення цих питань на цій стадії, буде суперечити вимогам чинного законодавства та основним принципам діяльності суб'єкта владних повноважень таким, як діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Вказане фактично нівелює мету судового захисту та завдання адміністративного судочинства яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що позивачем не наведено жодного доказу того, яку норму чинного законодавства при поверненні заяви ОСОБА_1 відповідачем порушено.
Суд не приймає посилання позивача та його представника на пункт 89 Порядку, оскільки вказаний пункт стосується алгоритму дій територіального підрозділу УДМС при надходженні заяви із долученими до них документами про набуття громадянства України, яким відповідач в даному випадку не є, та не уповноважений на прийняття відповідних рішень.
Разом з тим при вирішенні вказаного позову, суд наголошує на тому, що пунктом 24 Порядку, яким саме врегульовано процедурні питання набуття громадянства України, визначено виключний перелік документів, який подається разом із заявою щодо набуття громадянства України за територіальним походженням.
У ньому відсутня вимога щодо необхідності подачі разом із заявою довідки про відсутність судимості на території країн походження чи території України.
Також суд зауважує, що внесені зміни до статті 8 Закону України «Про громадянство України» в частині встановлення обмежень для набуття громадянства України, доповнюють перелік підстав за якими особа не може його набути та стосуються стадії коли приймається рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України, а не стадії подання заяви.
Крім того, внесеними змінами до закону не було встановлено обов'язку щодо подання такої довідки та не внесені зміни до існуючого Порядку.
Враховуючи зазначене, суд вказує на те, що посилання відповідача у листі від 03.11.2022 про необхідність подачі разом із необхідними документами вказаної довідки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Вищевказане не змінює суті прийнятого відповідачем рішення про повернення заяви позивачу та якому суд дав правову оцінку вище.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог законодавства в частині повернення позивачу заяви щодо набуття громадянства України без розгляду, за наявності правових та фактичних підстав, у порядку, встановленому законом, та у межах повноважень, а тому підстави для визнання таких дій протиправними відсутні.
Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк