про залишення позовної заяви без руху
08 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/1770/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
одержавши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 588 462 грн 49 коп.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 257 КАС України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 588 462 (три мільйони п'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 49 копійок (т.1, а.с.138-142).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19 залишено без змін (т.1, а.с.223-228).
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.12.2021 адміністративну справу №140/1770/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (т.2, а.с.144-150).
Ухвалою Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 справу №140/1770/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду (т.2, а.с.157-189).
Постановою Великої палати Верховного Суду від 19.01.2023 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с.85-111).
27.02.2023 року вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено головуючого суддю для її розгляду Плахтій Н.Б.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №140/1770/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Разом з тим, ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
У даній справі відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов'язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.
Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у даній справі відступила від попередніх висновків Верховного Суду та зазначила, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд касаційної інстанції при перегляді даної справи зазначив, що позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Так, у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за періоди декларування листопад, грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року.
При цьому з матеріалів слідує, що у межах здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності за періоди декларування: листопад, грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року в нього виникло від'ємне значення ПДВ, яке підлягало бюджетному відшкодуванню. За наслідками проведення перевірок правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ контролюючий орган виніс низку податкових повідомлень-рішень щодо зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ. Протиправність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні та обґрунтованість декларування позивачем ПДВ на загальну суму 3 753 558 грн 49 коп. встановлено судовими рішеннями від: 04.06.2010, 18.02.2011, 18.04.2012, 18.07.2012, 24.10.2012, 28.11.2012, 12.02.2013, 27.11.2013, 17.03.2014, 11.06.2014, які набрали законної сили в період 2011-2014 років.
Разом з тим, контролюючий орган не склав висновку про суму бюджетного відшкодування для його надання органу Казначейства (до 01.04.2017) та не вніс даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (з 01.04.2017), що встановлено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 25.04.2019 у справі №803/1149/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.
Суд зазначає, що про зазначені обставини позивач повинен був дізнатись з того моменту, коли контролюючий орган допустив протиправну бездіяльність щодо невчинення відповідних дій для повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, з листа ГУ ДФС у Волинській області від 14.12.2017 №2735/ФОП/03-20-13-07-06, адресованого у відповідь на звернення представника позивача - адвоката Василюка І.М. від 08.12.2017, вбачається, що інформацію щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ на користь ФОП ОСОБА_1 (в розрізі періодів, сум та правових підстав згідно з додатком 1) направлено до ДФС для відображення зазначених сум у Тимчасовому реєстрі заяв на повернення сум бюджетного відшкодування
Отже, на час звернення до ГУ ДФС у Волинській області позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав щодо несвоєчасного повернення з бюджету належних до відшкодування сум податку на додану вартість, однак з даним позовом про стягнення сум заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість звернувся лише 31.05.2019.
Таким чином, позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, чим не дотримав вимог частини шостої статті 161 КАС України.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Отже, позивачу необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.
Керуючись статями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде залишена без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій