09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 208/5425/20
провадження № 51-1487ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року,
встановив:
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання вимог цієї статті.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Однак, незважаючи на зазначені положення процесуального закону, у поданій скарзі ОСОБА_4 не посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК, і не конкретизує яких саме порушень допустилися суди попередніх інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження, та не обґрунтовує у чому саме вони полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень, і чому ці порушення необхідно відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваних рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 284, 370, 374, 404, 409, 412 - 414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що засуджений, заявляючи вимогу про закриття кримінального провадження, не обґрунтував своїх доводів у цій частині.
Більш того, ОСОБА_4 зазначає про необхідність закриття кримінального провадження на підставі пунктів 1 (встановлена відсутність події кримінального правопорушення), 2 (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) ч. 1 ст. 284 КПК, тобто заявляє дві взаємовиключні підстави для цього, що не дає можливості однозначно встановити, з якої саме, на думку засудженого, підстави необхідно закрити кримінальне провадження.
Частиною 2 ст. 433 КПК, зокрема передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому відсутність обґрунтувань касаційної скарги перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3