Ухвала
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 569/9701/22
провадження № 61-3210ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу,
У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу.
В обґрунтування позову зазначало, що 17 грудня 2012 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладений договір про відступлення прав вимоги, внаслідок якого позивач набув статусу нового кредитора за договором від 24 грудня 2007 року № 1873/07, позичальницею згідно з яким є ОСОБА_1 . За цим кредитним договором відповідачці надавався кредит у розмірі 39 600,00 дол. США. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2014 року у справі № 569/6059/14-ц з відповідачки стягнуто заборгованість за кредитним договором 24 грудня 2007 року № 1873/07 у розмірі 407 314,19 грн. Відповідачка свого обов'язку щодо повернення грошових коштів не виконує.
Враховуючи викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 551 318,57 грн, з яких: 90 261,24 грн - 3 % річних; 461 057,33 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада
2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду
від 07 лютого 2023 року, позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» інфляційні втрати у розмірі 78 811,52 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 31 937,91 грн, а всього 110 749,43 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач допустила прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням суду, у зв'язку із чим у ТОВ «Кредитні ініціативи» виникло право отримати, окрім суми боргу, також суму інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми. Однак право на стягнення цих грошових сум позивач має лише за період у три роки, які передували моменту звернення з позовом до суду, оскільки відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Також при визначенні періоду, за який підлягали до стягнення визначені статтею 625 ЦК України нарахування, застосував доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану» до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України пункт 18, відповідно до якого, зокрема, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, останній звільняється від визначеної статтею 625 ЦК України відповідальності і за таким договором відповідні нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Суди дійшли висновку, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат повинно обмежуватись періодом з 15 липня 2019 року до 23 лютого 2022 року.
03 березня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Предметом позову у цій справі є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 551 318,57 грн, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (671 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року не підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний