Ухвала
07 березня 2023року
м. Київ
справа № 1.380.2019.004377
провадження № 61-10241св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення шкоди за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого у нього протоколом про порушення митних правил від 04 березня 2018 року № 1495/20900/18; стягнути з Державної казначейської служби України на його користь суму відшкодування шкоди в розмірі 21 097,44 грн.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2019 року позов задовольнив.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004377 скасовано, провадження у справі закрито. Учасникам справи роз'яснено право звернення з такими позовними вимогами до суду цивільної юрисдикції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року справу № 1.380.2019.004377 передано до Галицького районного суду м. Львова для розгляду по суті.
Галицький районний суд м. Львова рішенням від 23 грудня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Львівської митниці ДФС в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого у позивача протоколом про порушення митних правил від 04 березня 2018 року № 1495/20900/18. Стягнув з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 21 097,44 грн. Стягнув із Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн, витрати на проведення експертизи в сумі 2 350,00 грн.
Галицький районний суд м. Львова додатковим рішенням від 19 січня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу у справі задовольнив частково. Стягнув солідарно з Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) та Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Львівський апеляційний суд постановою від 18 серпня 2022 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року залишив без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року - без змін. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2021 року задовольнив. Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким стягнув з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок асигнувань державного бюджету.
У касаційній скарзі Львівська митниця ДФС посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, ураховуючи категорію та складність справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки правильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення шкоди за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов