Справа № 522/2932/23
н/п 2-а/522/146/23
23.02.2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.,
за участі секретаря Багнюк А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одеси адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Стороженка Сергія Олександровича, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху,-
Позивач у лютому 2023 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову інспектора дорожнього руху Одеської міської ради від 09.02.2023 року серії ОДП №6658013 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч.1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.02.2023 року о 14 год. 13 хв., було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Згідно із змістом постанови позивач здійснила стоянку на тротуарі у м.Одеса по вул. Пушкінській біля будинку №10, автомобілем Nassan Teana державний номер НОМЕР_1 , чим порушив п.п. 15.10 «б» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач не згодна з вищезазначеною постановою, оскільки при здійснені стоянки вона дотримувалась вимог п. 15.10 «в» Правил дорожнього руху, яким стоянка забороняється: на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Ухвалою суду від 15.02.2023 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження. Вказаною ухвалою надано сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив тощо.
Учасники справи не надавали до суду клопотань про розгляд даного позову в загальному порядку.
17.02.2023 року від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній зазначив, що посилання позивача на приписи підпункту «в» пункту 15.10 ПДР є безпідставними, оскільки він регулює ситуації, у яких тротуар позначено відповідним дорожнім знаком, установленим з табличкою. Такого знаку на місці фіксації правопорушення встановлено не було. Також, з наведених фотознімків вбачається, що вказаний автомобіль не був припаркований у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб позначений на табличці, як то передбачено п. 15.6 ПДР України.
23.02.2023 року від позивача надійшло заперечення на відзив, у якому вона зазначила, що п.п. «в» слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» п.15.10 ПДР України, рівно як і при застосуванні табличок 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39. В іншому випадку п.п. «в» втрачав би будь-який сенс і можливість його практичного застосування, оскільки повністю нівелювався п.п. «б».
Позивач в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі за наявними в справі доказами.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі за наявними в справі доказами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.02.2023 року інспектором з паркування департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Стороженко С.О. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія ОДП6658013, у вигляді адміністративного штрафу у сумі 340 гривень.
У постанові зазначено, що 09.02.2023 року у м. Одеса по вул. Пушкінська, 10, водій транспортного засобу Nassan Teana державний номер НОМЕР_1 здійснив стоянку на тротуарі (не позначеному відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками) чим порушив п.15.10 «б», ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вказаною постановою позивач притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль Nassan Teana державний номер НОМЕР_1 , є загальним легковим седаном.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за правовідносинами, що виникли між сторонами, є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.
Позивачу інкримінується здійснення стоянки на тротуарі (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками), тобто порушення вимог п.п. «б» п. 15.10 Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. "б" п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Відповідно до п.п. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Аналізуючи п.п. «б» та п.п. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху України у системній взаємодії, суд приходить до висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках: а) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
Тобто, п.п. «в» слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» п. 15.10ПДР, рівно як і при застосуванні табличок 7.6.2, 7.6.3., 7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39. Таким чином, суд вважає, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п.п. «б» п. 15.10ПДР неможливо, якщо автомобіль було припарковано із дотриманням умов, передбачених п. «в» вказаного пункту Правил.
З наведеного вбачається, що об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 122 КУпАП є, зокрема, встановлення факту недотримання водієм під час стоянки на тротуарі відстані, щонайменше 2 метри між його транспортним засобом та будівлею.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а, належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
У спірних правовідносинах відповідачем не було здійснено такого заміру.
У своєму відзиві представник відповідача наполягав на тому, що паркування на тротуарі є допустимим лише за умови наявності відповідної таблички. Крім того представник відповідача обґрунтовував наявність у діях позивачки складу правопорушення тим, що для здійснення паркування позивачка здійснила рух безпосередньо по тротуару, чим порушила п. 11.13 ПДР та створила загрозу життю та здоров'ю пішоходів.
На думку суду твердження представника відповідача щодо обов'язковості табличок протирічить вимогам ПДР, оскільки п. 15.10 «в» не містить такого застереження.
Щодо руху по тротуару, то суд звертає увагу на те, що позивачку притягнуто до відповідальності за порушення п. 15.10 б ПДР. а не п.11.3.
Крім того очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов'язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов'язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.
За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов'язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил, що відповідає аналогічному висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі №524/9162/16-а.
При цьому, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з приписами ч.1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За таких обставин, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи копії фотофіксації автомобіля позивача не є належним доказом порушення позивачем п.п.15.10 «б» ПДР України, оскільки з урахуванням п. 15.10. «в» легкові автомобілі можуть бути припарковані на тротуарі за умови дотримання певних вимог, а з даних копій фотофіксації не вбачається, що автомобіль позивача розміщений не на краю тротуару та що для руху пішоходів залишається менше 2 м.
Навпаки з матеріалів фотофіксації вбачається, що автомобіль позивача розташований на тротуарі, поруч з яким пішоходи безперешкодно здійснюють рух.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Відтак, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення серії ОДП6658013 від 09.02.2023 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 70, 71, 86,139 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Стороженка Сергія Олександровича, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ОДП № 6658013 від 09.02.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 23987115, місцезнаходження 65004, м. Одеса, Думська площа 1) на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень, 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299КАС України.
Повний текст рішення складено 23.02.2023 року.
Суддя Я.В. Шестакова