07.03.2023
Справа № 522/18332/19
Провадження № 1-кс/522/549/23
07 березня.2023 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року, у кримінальному провадженні №22019160000000190 від 17.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
слідчого - ОСОБА_5 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року, у кримінальному провадженні №22019160000000190 від 17.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, 21.12.2021 року в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019160000000190 від 17.10.2019 року, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси (справа № 522/18332/19, провадження № 1-кс/522/12675/21) від 09.12.2021 року, слідчим відділом Управління було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 (далі - клієнт), в ході якого вилучено мобільний телефон марки iPhone, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою номер телефону НОМЕР_3 .
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси (справа № 522/18332/19, провадження № 1-кс/522/13129/21) від 29.12.2021 року на вилучений мобільний телефон накладено арешт.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав, просив скасувати арешт з зазначеного у клопотанні майна.
Слідчий УСБУ в Одеській області заперечував щодо задоволення клопотання. Надав матеріали кримінального провадження.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна, докази, на які посилається представник власника майна в обґрунтування вищевказаних вимог клопотання, заслухавши учасників судового засідання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2021 року, у кримінальному провадженні №22019160000000190 від 17.0.2019 року був накладений арешт на мобільний телефон марки «Iphone, IMEI 1: НОМЕР_1 », IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером: НОМЕР_3 .
В ухвалі слідчого судді, обґрунтовуючи підстави для накладення арешту на майно, зазначено, що правовими підставами, передбаченими ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту, є збереження речового доказу, який є доказом у кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, в зв'язку з чим воно може бути використане для встановлення обставин по кримінальному провадженню, так як містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З витягу з ЄРДР вбачається, що відомості були внесені за фактом ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме, створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
Таким чином, зазначений телефон може містити інформацію, необхідну для встановлення обставин по кримінальному провадженню, а також доказів причетності осіб до вчинення кримінального правопорушення.
Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку скасування арешту та подальшого відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.
У даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси особи власника майна.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Слідчий суддя зазначає, що представником власника майна до клопотання не було долучено жодних доказів, які б підтверджували, що арешт було накладено необґрунтовано та в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, відпала потреба.
Крім того, слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про те, що арешт накладено з порушенням вимог діючого законодавства, загальних принципів міжнародного права, отже при арешті майна було дотримано принципу "законності" і він не був свавільним.
На підставі наведеного, враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що представником власника майна не було доведено необґрунтованості накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, а також в судовому засіданні встановлено, що на даний час не відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року, у кримінальному провадженні №22019160000000190 від 17.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року, у кримінальному провадженні №22019160000000190 від 17.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: