08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 495/1485/18-ц
провадження № 61-11227св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Затоківська селищна рада, ОСОБА_1 , Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 , подану представником Самодуровою Наталією Валеріївною , про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,
Короткий зміст наведених у заяві вимог та доводи інших учасників
У березні 2018 року прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області) про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратуривідмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції змінено в його мотивувальній частині та залишено без змін у його резолютивній частині.
Постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року касаційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року залишено без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому 11 січня 2023 року, представник ОСОБА_1 - Самодурова Н. В. заявляла про те, що ОСОБА_1 очікує понести витрати на правничу допомогу на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
15 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - Самодурова Н. В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 11 січня 2023 року між Адвокатським об'єднанням «Щит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги № 1-5. Пунктом 4.1 договору перебачено, що за послуги, що надаються АО «Щит» у межах цього договору, клієнт зобов'язується сплатити грошові кошти у сумі 15 000,00 грн.
Актом приймання-передачі наданих правових послуг від 14 лютого 2023 року № 1, квитанцією до прибуткового касового ордера від 14 лютого 2023 року № 9, підтверджується сплата ОСОБА_1 15 000,00 грн за надані послуги з правничої допомоги на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на викладене, просила стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 на відшкодування понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу 15 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У ЦПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
При ухваленні 15 лютого 2023 року постанови Верховний Суд не здійснював розподіл судових витрат, понесених сторонами при розгляді справи у суді касаційної інстанції.
Представником ОСОБА_1 у справі була адвокат Самодурова Н. В., яка діяла на підставі ордера серії ВН № 1212455 та договору про надання правової допомоги від 11 січня 2023 року № 1-5 та подавала відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - Самодурова Н. В. подала акт приймання-передачі наданих правових послуг від 14 лютого 2023 року № 1, квитанцію до прибуткового касового ордера від 14 лютого 2023 року № 9.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПКУкраїни законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПКУкраїни основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Висновки
Верховний Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Верховний Суд оцінив додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи, а саме: акт приймання-передачі наданих правових послуг з детальним описом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 14 лютого 2023 року № 1, квитанцію до прибуткового касового ордера від 14 лютого 2023 року № 9.
Під час касаційного провадження представник ОСОБА_1 - адвокат Самодурова Н. В. подала до суду відзив на касаційну скаргу. Такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги, їх виконання підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг, час, витрачений на складання та подання цього документа, є обґрунтованим.
За таких обставин витрати ОСОБА_1 , понесені на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, підлягають відшкодуванню у розмірі 15 000,00 грн, оскільки витрати на таку суму підтверджені наданими стороною відповідача доказами, розмір витрат є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді касаційної інстанції, відповідають критерію реальності та розумності.
Верховний Суд врахував, що заперечення сторони позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення не надходили, стороною відповідача надано суду підтвердження направлення копії цієї заяви з додатками стороні позивача.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , подана представницею Самодуровою Н. В. , про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, а витрати на професійну правничу допомогу, понесені стороною відповідача в суді касаційної інстанції - відшкодуванню.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 270, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_1 , подану представницею Самодуровою Наталією Валеріївною , про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 03528552, адреса місцезнаходження: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса) 15 000,00 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко