Ухвала
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 745/206/21
провадження № 61-2525ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргувідділ освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2021 року про поновлення її на роботі за період часу з 12 серпня 2021 року по день винесення судового рішення.
Мотивуючи тим, що рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2021 року її позов задоволено частково. Поновлено на посаді директора Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 05 березня 2021 року. Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, за період часу з 05 березня 2021 року по 11 серпня 2021 року у розмірі 59 043 грн 60 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку з відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Проте, вказане рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2021 року в частині поновлення на роботі залишилося невиконаним.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року, заявлені вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі у розмірі 164 010 грн.
У лютому 2023 року відділ освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 684 грн.
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в частині поновлення на роботі у розмірі 164 010 грн, також судових витрат, відтак, станом на 01 січня 2023 року вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400), тому у розумінні ЦПК України ця справа є малозначною.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції, у виняткових випадках, не змінює характер та предмет позову у цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.
Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Заявник реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; заявником реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відділ освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара