Єдиний унікальний № 502/1951/20
Провадження № 1-кп/946/195/23
Іменем України
09 березня 2023 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12020160310000321, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Приморське Кілійського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого:
18.10.2001 Кілійським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст.ст. 42, 43 КК 1960 р. до позбавлення волі на строк чотири роки, звільнений 27.01.2005 на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеса від 26.01.2005 згідно ст. 81 КК умовно-достроково на чотири місяці 18 днів;
30.09.2010 Кілійським районним судом Одеської області за ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.ч. 2, 3 ст.186, ст. 70 КК до позбавлення волі на строк шість років, звільнений 24.07.2015 на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеса від 16.07.2015 згідно ст. 81 КК умовно-достроково на один місяць 20 днів;
04.12.2018 Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на три роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК з іспитовим строком на два роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисниця ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.21.08.2020 у вечірній час, більш точний часу не встановлено, у ОСОБА_3 , що перебував у стані алкогольного сп'яніння та знаходився в гостях за місцем мешкання ОСОБА_7 у будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки на ґрунті побутового конфлікту з ОСОБА_7 , яка в подальшому перейшла в бійку, раптово виник умисел на протиправне заподіяння смерті останньому. Діючи умисно та протиправно, бажаючи настання смерті ОСОБА_7 та реалізуючи свій умисел на заподіяння смерті останньому, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій, наніс множинні удари ногами та руками по різним частинам тіла ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_3 взяв металеві предмети, які знайшов у приміщенні кімнати вищезазначеного будинку, і наніс ними ОСОБА_7 не менше 20 ударів по голові та обличчю, не менше 15 - 17 ударів по тулубу та кінцівках, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, що свідчить про обрання особливо небезпечного для життя способу вчинення злочину.
Своїми діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді синців повік обох очей, 18 множинних забитих ран, які розташовані в області правої щоки та вилиці, верхньої губи, підборіддя, лівої вилиці, лобової області голови, тім'яної області та потиличної області голови, а також відкритий перелом кісток лівої вилиці і нижньої стінки лівої очниці, відкритий перелом кісток правої вилиці носу, з переломом кістки верхньої щелепи та кореня 3-го зуба верхньої щелепи справа, відкритий перелом носової кістки, відкритий перелом правої половини нижньої щелепи, 8 вогнищевих крововиливів м'яких тканин лобово-тім'яної та потиличної області голови і лівих скроневих м'язах, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи правої тім'яної долі головного мозку, перелом 3-го ребра справа по середній ключичній лінії та перелом 7-го, 8-го ребра зліва по переднє-підпаховій лінії з крововиливом в м'язи грудей, два обширних синця бокової поверхні огруддя, обширний суцільний синець бокової поверхні животу, лівої сідниці та лівого стегна, суцільний синець зовнішньої поверхні лівої кисті, суцільний синець зовнішньої поверхні правої кисті, обширний синець зовнішньої поверхні лівого плеча, обширний синець зовнішньої поверхні правого передпліччя, обширний синець зовнішньої поверхні правого плеча, синець в області правого стегнового суглобу, 4-ри подовжених обширних синця передньої поверхні правого стегна, синець передньої поверхні правої гомілки, синець лівого коліна, невеликі садна передньої поверхні обох гомілок та три невеликі рани передньої поверхні лівого стегна. У своїй сукупності вказані тілесні ушкодження привели до травматичного шоку тяжкого ступеня, який спричинив настання смерті потерпілого ОСОБА_7 . При цьому умисні дії ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 .
2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.115 КК, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Частина статті КК, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
3.Кримінальний кодекс України
«Стаття 115. Умисне вбивство
1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, -
карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
4.Обставини вчинення ОСОБА_3 злочину встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
5.Так, незважаючи на те, що стороною захисту ані під час попереднього судового провадження в іншому складі суду, ані під час проведення підготовчого судового засідання у поточному складі суду, а саме 21.01.2021, 09.02.2021 та 15.02.2021, ані протягом усього часу дослідження доказів, обсяг та порядок дослідження яких був встановлений відповідно до ст. 349 КПК 03.03.2021, не було заявлено про допит свідків захисту, а було заявлено про це лише 23.12.2022, вже після дослідження усіх доказів відповідно до встановленого обсягу та порядку, у тому числі і після допиту обвинуваченого, все ж задовольнив клопотання сторони захисту, та надав їй можливість реалізувати своє право відповідно до засади змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості надати свої докази у виді показань свідків. Так, у зв'язку з цим судове засідання тричі відкладалося, а саме на 18.01.2023, на 15.02.2023 та на 09.03.2023, але двічі - 18.01.2023 та 15.02.2023 - обвинувачений, зловживаючи своїми процесуальними правами, не реалізував своє право допиту свідків захисту в суді та без поважних причин, не виконавши свій процесуальний обов'язок, не з'явився до суду та про причину своєї неявки суд не повідомив. Також сторона захисту всупереч ч. 2 ст. 327 КПК не забезпечила прибуття свідків, про виклик яких вона заявила клопотання, протягом трьох судових засідань, хоча суд сприяв їй у забезпеченні їх явки шляхом здійснення судових викликів, судом також неодноразово відкладалися судові засідання з метою надання можливості стороні обвинувачення забезпечити присутність вказаних осіб під час судового розгляду. При цьому сторона захисту не надала жодних доказів того, що нею вживалися розумні та належні заходи для цього. Усне посилання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він повідомляв деяких свідків про необхідність їх явки до суду та про їх готовність з'явитися, не є належним доказом виклику свідків у розумінні ст. 136 КПК. А посилання захисниці на виїзд одного зі свідків за кордон, як на підставу для чергового відкладення судового засідання, не могло бути підставою для цього з оглядну на те, що сам обвинувачений ОСОБА_3 перед цим двічі не з'явився до суду, нехтуючи своїми процесуальними правами та обов'язками. При цьому судом чітко був роз'яснений порядок та умови забезпечення участі свідків захисту у судовому засіданні. Отже, враховуючи недобросовісну поведінку сторони захисту та зловживання нею своїми процесуальними правами, невиконання своїх процесуальних обов'язків, а також загальні засади кримінального провадження рівності перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, розумності строків, що передбачені ст.ст. 10, 22, 28 КПК, а також приймаючи до уваги невиправдано тривалий час судового провадження, чергове відкладення судового засідання для надання можливості стороні захисту забезпечити прибуття свідків захисту, не тільки суперечило би загальним засадам кримінального провадження, а й не відповідало би завданням кримінального провадження. Тому з урахуванням засади розумності строків судового провадження згідно ст. 28 КПК, того, що судом було надано стороні захисту більш ніж достатньо часу для реалізації своїх прав, наявності об'єктивної можливості у сторони захисту скористатися ними шляхом належного виконання своїх процесуальних обов'язків, і фактична не реалізація їх, суд продовжив судовий розгляд без допиту свідків захисту.
6.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що вину у висунутому обвинувачені визнає частково, не заперечивши, що він наносив удари ОСОБА_7 в той день, але не в такій кількості, зазначивши, що коли він уходив, то потерпілий залишався живим, у нього не було умислу вбивати його. Але з наданих ним під час допиту показань випливає, що фактично обвинувачений вину не визнав повністю, та пояснив, що влітку 2020 року він вийшов у магазин за цигарками, зустрів ОСОБА_8 о 15:00 год., який запропонував йому випити. Вони купили пляшку горілки та поїхали до ОСОБА_7 на велосипедах, де втрьох вживали алкоголь. Сиділи приблизно 30 хвилин. В цей проміжок часу до ОСОБА_7 заїжджав ОСОБА_9 , з яким ОСОБА_7 розмовляв. Під час розпивання алкоголю вони з ОСОБА_7 розмовляли про жінку на ім'я ОСОБА_10 з м. Одеса: ОСОБА_7 почав за неї говорити, йому здається, що постраждалий приревнував, і він задав йому питання про його стосунки з цією жінкою. ОСОБА_8 вийшов з будинку, а він залишився у ОСОБА_7 , і приблизно о 16:00 годині між ними з ОСОБА_7 почалася сварка: останній почав на нього нападати, він відбився від нього, вдаривши два ризи кочергою по руці, в якій постраждалий тримав ніж, а по тілу він удари йому не наносив, після чого спочатку обвинувачений вказав, що пішов додому о 16:20 - 16:30 год., перевдягнувся та поїхав з дружиною ОСОБА_11 на море, куди прибув близько 17:00 год. Але згодом в ході допиту обвинувачений вказав, що перед тим як піти додому від ОСОБА_7 він наздогнав ОСОБА_8 та випив з ним кофе. Наступного дня вони ходили до тещі на уху, приїхали поліцейські та повідомили, що ОСОБА_7 покійний. Його одяг, в якому він був вдягнений у той день, був удома, але поліцейські вилучили не той одяг, а інший. На той період часу він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , але співмешкав як чоловік з дружиною з ОСОБА_12 у нього вдома по АДРЕСА_1 .
7.Потерпілий ОСОБА_6 під час судового розгляду пояснив, що загиблий ОСОБА_7 доводиться йому двоюрідним братом, а із ОСОБА_3 він знайомий із самого дитинства, однак на даний час вони не підтримують стосунки один з одним. Він розповів, що батьки ОСОБА_3 проживають у с. Приморське неподалік будинку його загиблого брата - ОСОБА_7 , який товаришував з ОСОБА_3 . Раніше його брат працював у Москві на будівництві та десь у 2019 році повернувся з Росії додому, бо дуже хворіла його мати, а після того як вона померла, він залишився у селі. Крім того, він зазначив, що ОСОБА_7 вживав алкогольні напої, однак йому невідомо як часто, колись він був одружений, але вже на той момент перебував у розлученні, від шлюбу в нього залишилася донька. Якось зранку він хотів заїхати до брата додому та коли він приїхав до його будинку, на місці вже були працівники поліції, у двір він не заходив, оскільки там був бардак, ані ОСОБА_3 , ані сусідів брата на місці події не бачив. Про те, що останнього підозрюють у вбивстві його брата, йому стало відомо від працівників поліції того ж дня.
8.Незважаючи на не визнання вини у висунутому обвинуваченні, вина ОСОБА_3 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_7 у повному обсязі підтверджується доказами, що були досліджені під час судового розгляду.
9.Так, свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду пояснив, що загиблий ОСОБА_7 був його сусідом, будинок у якому він мешкав, останній придбав давно, жив там разом з дружиною та дитиною, а потім дружина поїхала до Москви, після чого він проживав разом зі своєю матір'ю та її співмешканцем. Після смерті матері, він жив сам, часто випивав, господарства ніякого не тримав. Того дня, коли саме він не пам'ятає, десь з 17:00 до 19:00 год. він був на городі, аж раптом почув дзвін скла з двору ОСОБА_7 , подивився, що відбувається, однак нічого не побачив. Наступного дня до нього підійшов дільничний та запитав коли він бачив ОСОБА_7 останній раз, на що він розповів, що бачив останнього минулого дня зранку. Він також зазначив, що ОСОБА_3 товаришував із загиблим ОСОБА_7 , вони випивали разом.
10.Також, свідок ОСОБА_14 пояснила, що проживає навпроти будинку загиблого ОСОБА_7 , у той день, коли саме вона не пам'ятає, вона нічого не бачила, десь о 19:00 год. чула шум у дворі загиблого, наче щось гуркотіло. Вона зазначила, що ОСОБА_7 був нормальним та спокійним чоловіком, проте дуже часто випивав.
11.Свідок ОСОБА_9 пояснив, що загиблий ОСОБА_7 був його кумом, він інколи вживав спиртні напої, але якщо пив, то дуже напивався, зустрічалися вони не часто, оскільки він працював за межами села. Влітку 2020 року приблизно з 15:00 год. до 16:00 год. він подзвонив ОСОБА_7 поговорити з приводу роботи, після чого під'їхав до нього додому за адресою: АДРЕСА_2 , відкрив двері у будинок та почув розмову на підвищених тонах між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , начебто, з приводу якоїсь жінки. Крім того, в кімнаті ще перебував ОСОБА_8 . Він пройшов у будинок, побачив, що хлопці були на підпитку, він покликав ОСОБА_7 , та вони вдвох вийшли на вулицю, домовилися про зустріч наступного дня о 14:00 годині, щоб виконати роботу, при цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_8 залишалися у будинку. Він також зазначив, що у ОСОБА_7 на той час не було жодних тілесних ушкоджень. Зранку наступного дня десь о 07:00 год., він проїжджав повз будинок ОСОБА_7 , двері у будинку були зачинені, а коли він їхав до ОСОБА_7 десь о 16:00 год., то побачив біля його будинку поліцейську машину та скупчення людей, тоді він побачив, що вікно було розбите і дізнався, що ОСОБА_7 забили відром. З приводу ОСОБА_3 він раніше чув, що той інколи буянив та ліз у бійки.
12.Свідок ОСОБА_15 пояснив, що в серпні 2020 року ввечері ОСОБА_7 мав приїхати до його сина, оскільки він у нього працював, однак він не з'явився, син вирішив йому подзвонити, але ОСОБА_7 не відповідав, тоді син десь о 08:00 год. ранку поїхав до нього, після чого подзвони йому ( ОСОБА_15 ) та повідомив, що ОСОБА_7 не відчиняє. Він одразу поїхав до будинку ОСОБА_7 , де знаходився його син, там побачив, що вікно було розбите, повсюди лежали осколки, двері у хату були відчинені, тому вони увійшли в будинок та побачили, що на кухні усе розкидано, а у кімнаті виявили ОСОБА_7 , лежачого біля дивану на підлозі, поруч лежало відро в крові, після чого вони одразу викликали поліцію та швидку. Обстановка у будинку була як звичайно, однак у хаті був бардак, знаходився брудний посуд. За декілька днів до того, як знайшли ОСОБА_7 , він бачив на морі ОСОБА_3 з якоюсь жінкою.
13. Свідок ОСОБА_12 пояснила, що з 2019 по 2020 рік вона проживала разом з ОСОБА_3 . У серпні 2020 року вона знаходилася вдома у ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Зранку вони трохи випили, а десь о 14:00 год., коли вона лягла відпочивати, ОСОБА_3 попросив у неї 100 грн на цигарки та кудись поїхав, повернувся приблизно о 23:00 год. весь у крові, нетверезий, сказав, що був у ОСОБА_7 , а кров на одязі, бо він побив чоловіка на прізвисько « ОСОБА_16 ». Вона зазначила, що уходив він в одних штанах, а повернувся додому вже зовсім у інших, чи приїздив він додому з 14:00 до 23:00 год. їй не відомо. На майці у нього були бризки крові та ззаду кровавий слід наче від руки, схоже наче хтось обіймав. Куди ділись речі, вона не знає, але вважає, що їх спалили, оскільки у пічці був жар, але цього вона не бачила. В пранні цих речей також не було. Зранку наступного дня, коли ОСОБА_3 зрізав нігті, вона знов спитала його про те, що сталося, чому він був в одних речах, а потім в інших, а він сказав їй, що йому загрожує позбавлення волі, був дуже наляканим, метушився, було помітно, що він нервував, вибіг у двір, взяв свій велосипед та кудись поїхав. Коли ОСОБА_3 повернувся додому, більше з приводу цього нічого не розповідав, тільки бігав та метушився. Світок також зазначила, що ОСОБА_3 тиран, він дуже часто бив людей в селі, бив її матір, крім того, ОСОБА_3 і раніше неодноразово бив її, зламав їй щелепу, розбив губу, з приводу цього вона неодноразово зверталася в поліцію. Його забирали у відділ поліції. Коли він був під вартою на протязі п'яти місяців, вона жила в нього з його матір'ю, допоки не прийшла якась жінка, з якою він раніше жив, та вигнала її з будинку. Коли ОСОБА_3 звільнили, він та ще хтось почали дзвонити їй та погрожувати, потім він разом із жінкою на ім'я ОСОБА_17 прийшли до неї додому, він виламав двері, повибивав всі вікна, побив її, погрожував фізичною розправою відносно членів її сім'ї, а саме казав, що вб'є її матір та брата. Вона зазначила, що коли вона проживала по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 постійно приходив до неї вночі у нетверезому стані, якщо він не піднімав на неї руку, то це означало, що він вже когось побив, але бували випадки коли він приходив та мордував її, він міг побити її в магазині, а коли за неї заступалися сторонні люди, він лупцював і їх також.
14.При цьому суд не погоджується з посиланнями сторони захисту на те, що показання цього свідка є ненадійними та недостовірними, оскільки вони суперечать показанням цього ж свідка, які були надані під час досудового розслідування, адже такі показання свідка судом не досліджувалася, а тому доводи захисту в цій частині не можуть бути оцінені, і, більше того, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Також є необґрунтованими й посилання сторони захисту на те, що показання свідка ОСОБА_12 , як колишньої співмешканки обвинуваченого, надані з мотивів помсти, адже не тільки не підтверджено, а й не наведено жодних обставин наявності будь-яких підстав для помсти з боку свідка ОСОБА_12 .
15.Підставою для внесення відомостей 22.08.2020 до ЄРДР за №12020160310000321 (т.1 а.п. 146) та початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стало повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті, що підтверджується рапортом інспектора чергової частини Кілійського ВП ГУНП в Одеській області (т. 1 а.п. 148).
16.Подія злочину підтверджується даними протоколу огляду місця події від 22.08.2020, під час якого у будинку АДРЕСА_2 на підлозі в кімнаті між диваном та шафою в положенні лежачі на спині всією поверхнею тіла було виявлено труп ОСОБА_7 з чисельними тілесними ушкодженнями та з рясними слідами крові, у тому числі на голові. На підлозі серед речей між комодом та диваном виявлено труси чорного кольору, шорти сірого кольору з синіми вставками знизу з плямами бурого кольору, ополоник без ручки зі слідами речовини бурого кольору, на підлозі виявлено металевий предмет у вигляді коцюби, який складається з металевого прута довжиною 71 см із заточеним та зігнути кінцем, на якому містяться нашарування речовини бурого кольору. На дивані виявлено наволочку рожевого кольору з принтом зі слідами речовини бурого кольору, стілець із металевими ніжками з нашаруванням речовини бурого кольору та відро сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору з патьоками донизу. Крім того, на фарфоровій кружці були виявлені та вилучені відбитки пальців рук (т. 1 а.п. 149 - 177).
17.Причина смерті ОСОБА_7 від травматичного шоку тяжкого ступеня, внаслідок спричинення множинних забитих ран голови та обличчя, відкритих переломів нижньої щелепи, кісток правої та лівої вилиці і нижньої стінки лівої очниці, також переломів 3-го ребра справа та переломів 7-го, 8-го ребер зліва, зазначених в п. 1 вироку, а також характер, ступінь тяжкості та локалізація тілесних ушкоджень, описаних у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, встановлена даними висновку судово-медичної експертизи № 103 від 21.09.2020. Також, за даними цього висновку, смерть ОСОБА_7 являється насильницькою та могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2 в проміжок часу в межах між 17 - 19 годинами. Тілесні ушкодження, розташовані в області обличчя та голови, спричинені одним травмуючим тупим предметом, що має обмежену контактуючу поверхню, яка має опуклу форму, що нагадує довгасту, по краям якої з одного боку може бути виступ або обмежені закруглені частини. Тілесні ушкодження у вигляді синців, які розташовані в області верхніх та нижніх кінцівок і тулубу, спричинені внаслідок травматичної дії твердих тупих предметів, які мають переважаючу контакту поверхню, деякі з тілесних ушкоджень спричинені від дії тупого твердого предмету подовженої круглої форми з переважаючою довжиною та обмеженою шириною. Всі тілесні ушкодження, які розташовані в області голови, обличчя, тулуба та кінцівок, спричинені внаслідок нанесення ударів послідовно, в короткий проміжок часу між ними та відповідають кількості травмуючи точок в області голови та обличчя біля 20 ударів, в області тулуба та кінцівок відповідають кількості більше 15 - 17 травмуючих точок. Смерть ОСОБА_7 після нанесення йому множинних тілесних ушкоджень настала через деякий проміжок часу в межах від однієї до трьох годин. Потерпілий після нанесення йому тілесних ушкоджень періодами та деякий час міг знаходитися у свідомості. Під час отримання тілесних ушкоджень потерпілий деякий час міг здійснювати будь-які самостійні дії (сидіти, повзати, ходити). У момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілий знаходився своєю передньою та боковими поверхнями тіла до дії травмуючих предметів. Деякі тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_7 , що розташовані в області верхніх кінцівок, характерні для самооборони та опору. У ОСОБА_7 виявлений етиловий спирт у концентрації 3,98‰, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння живої особи (т. 1 а.п. 46 - 49).
18.Обставини спричинення смертельних тілесних ушкоджень загиблому ОСОБА_7 відром, коцюбою та половником зі слідами речовини бурого кольору, вилученими з місця події, встановлені даними:
- судово-медичної криміналістичної експертизи № 401 від 02.10.2020 шляхом дослідження пошкоджень на клаптях шкіри лобово-тім'яної області голови трупа ОСОБА_7 , а також відра, коцюби і половника, згідно яким на клапті шкіри правої половини лобово-тім'яної області голови, вилученому від трупа ОСОБА_7 , виявлено забиту рану, утворену тупим травмуючим предметом, який має у складі залізо з обмеженою контактуючою поверхнею, яка нагадує сфероїду або опуклий виступ, а на клапті шкіри правої половини лобово-тім'яної області голови виявлено забиту рану, утворену тупим травмуючим предметом, який також має у складі залізо з обмеженою контактуючою поверхнею, що нагадує довгасту, можливо, яка з одного боку має виступ або обмежену заокругленим кінцем, які могли бути заподіяні відром, коцюбою і/або половником (т. 2 а.п. 45 - 50);
- судово-медичної імунологічної експертизи № 1039 від 05.11.2020 шляхом виявлення на половнику, скляній кришці, відрі з мотузкою та картонній кришці, вилучених з місця події, крові загиблого ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 59 - 62);
- судово-медичної імунологічної експертизи № 1015 від 21.10.2020 шляхом виявлення на коцюбі, вилученій 22.08.2020 22.08.2020 в ході огляду місця події, слідів крові (т. 2 а.п. 55 - 58).
19.Дані зазначених висновків судових експертиз у сукупності з даними судово-медичної експертизи № 103 від 21.09.2020 про характер та локалізацію тілесних ушкоджень, а також про характеристики травмуючих предметів, дають підстави суду зробити висновок, що загиблому ОСОБА_7 саме відром, коцюбою та половником, вилученими з місця події, були нанесені смертельні тілесні ушкодження. Неможливість встановити належність крові на коцюбі з огляду на сам факт наявності крові на ній як і на інших знаряддях, не залишає у суду сумнівів про те, що цим металевим предметом також наносилися постраждалому тілесні ушкодження.
20.Відповідно до протоколу огляду місця події від 23.08.2020, у буд. АДРЕСА_1 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 , матір останнього добровільно видала співробітникам поліції речі, серед яких мокасини (туфлі) чорного кольору (т. 1 а.п. 179 - 183), на одному з яких (правому), відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи №884 від 23.09.2020 (т. 2 а.п. 37 - 40), був знайдений мікрослід крові. Показання свідка ОСОБА_12 , яка проживала однією сім'єю з обвинуваченим ОСОБА_3 , про те, що він перевдягнувся, а речі, в яких він прийшов, були рясно забруднені кров'ю, були якимось чином знищені, зокрема, шляхом спалення, пояснює не виявлення на інших вилучених речах ОСОБА_3 під час огляду його помешкання слідів крові.
21.Про те, що обвинувачений ОСОБА_3 та загиблий ОСОБА_7 в день події перебували у стані сп'яніння та в момент нанесення ОСОБА_3 загиблому тілесних ушкоджень вони перебували у кімнаті вдвох свідчать і показання свідка ОСОБА_8 .
22.Так, свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснив, що із ОСОБА_3 він перебуває у дружніх стосунках, знайомі з ним близько 10 років, він завжди поводив себе адекватно, проживає із матір'ю, неодружений та дітей не має, а із загиблим ОСОБА_7 вони знайомі близько 3-х років, працювали разом, останній проживав сам у будинку, працював раніше на будівництві, дуже часто пив, майже кожного дня, зранку був тверезий, а увечері випивав. Він розповів, що влітку 2020 року він зустрівся із ОСОБА_3 біля автостанції в с. Приморське, після чого вони зайшли у магазин, де випили кави та купили пляшку горілки. Далі, вони вдвох пішли до ОСОБА_7 , якому запропонували випити, на що останній погодився, вони сиділи у нього в будинку випивали, коли залишилося трохи горілки, він пішов додому, а ОСОБА_3 ще залишався у ОСОБА_7 . Він зазначив, що хлопці між собою у його присутності не сварилися та не з'ясовували стосунки, а лише говорили про життя. Наступного дня він, прокинувшись, пішов на пляж, а повертаючись додому, зайшов до магазину «Капкан», де продавець повідомила, що його розшукували працівники поліції з приводу вбивства ОСОБА_7 . Коли він проходив повз будинок ОСОБА_7 , то побачив працівників поліції, зайшов у двір, але у сам будинок не заходив.
23.Таким чином ці докладні показання свідка ОСОБА_8 також повністю спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що після того як обвинувачений пішов з дому ОСОБА_7 він пив з ОСОБА_8 каву, адже останній чітко пояснив, що від ОСОБА_7 він відразу пішов додому, а каву з ОСОБА_3 пив ще перед тим як піти до ОСОБА_7 .
24.Крім того, те, що ОСОБА_3 перебував у день вбивства ОСОБА_7 в будинку останнього свідчать і дані висновку судової трасологічної експертизи № 1135-Д від 09.09.2020 про те, що сліди пальців руки, що були виявлені та вилучені в ході огляду місця події за місцем проживання постраждалого ОСОБА_7 з кружки, залишені вказівним, середнім та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 26 - 36).
25.А те, що саме ОСОБА_3 наніс постраждалому тілесні ушкодження, окрім показань самого ОСОБА_3 , свідчать і дані висновку судово-медичної імунологічної експертизи №884 від 23.09.2020, згідно яким на 2-х тампонах зі змивами з рук обвинуваченого ОСОБА_3 виявлена кров людини, і на змиві з лівої руки кров належить саме потерпілому ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 37 - 40). Тому суд не погоджується і відкидає посилання сторони захисту на те, що на обвинуваченому не було виявлено жодних слідів крові постраждалого.
26.Таким чином, з урахуванням показань свідка ОСОБА_12 про те, що речі обвинуваченого ОСОБА_3 , коли він прийшов додому, були рясно забруднені кров'ю, зокрема, на майці були наявними бризки крові та на задній частині кровавий слід від руки наче хтось його обіймав, про те, що він нервував у той же день, а також наступного дня, зрізав нігті та повідомив, що йому загрожує позбавлення волі, у сукупності з даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи №884 від 23.09.2020 (т. 2 а.п. 37 - 40) про те, що на правій туфлі (мокасині) був знайдений мікрослід крові, а також з даними висновку судово-медичної експертизи від №103 від 21.09.2020 (т. 1 а.п. 46 - 49) про те, що всі тілесні ушкодження, які розташовані в області голови, обличчя, тулуба та кінцівок постраждалого, спричинені внаслідок нанесення ударів послідовно, в короткий проміжок часу між ними, з даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи №884 від 23.09.2020 (т. 2 а.п. 37 - 40) про те, що на лівій руці обвинуваченого ОСОБА_3 була знайдена кров постраждалого ОСОБА_7 , повністю спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не наносив постраждалому такої кількості тілесних ушкоджень, а достеменно свідчать про те, що саме він у той день завдав усі тілесні ушкодження ОСОБА_7 у великій кількості, від яких настала смерть останнього.
27.Окрім вищезазначених оцінених судом доказів, які самі по собі у своїй сукупності достатні для висновку поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним умисного вбивства ОСОБА_7 , про винуватість обвинуваченого у вчиненні цього злочину також свідчать і дані слідчого експерименту, проведеного за його участю.
28.Так, під час слідчого експерименту, проведеного згідно відповідного протоколу від 31.08.2020 та відеозапису до нього, що був переглянутий під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 у присутності понятих та захисника, на місці відтворив події та обставини вчинення ним злочину, а саме про те, як ІНФОРМАЦІЯ_2 після того, як ОСОБА_8 пішов з будинку ОСОБА_7 після спільного вживання ними алкоголю втрьох, то коли він повернувся до хати ОСОБА_7 , зустрів останнього з ножем та відром. ОСОБА_3 продемонстрував як він для того, щоб відволікти увагу ОСОБА_7 , зайшов у кухню та як чином кинув миску, розбивши нею вікно, потім показав як він наніс декілька ударів ОСОБА_7 , а коли той заспокоївся, вони пішли знову випити. Далі ОСОБА_3 показав на місці як у ході спілкування між ним та ОСОБА_7 відбулася сварка з приводу дівчини, останній схопив ножа, після чого розпочалася бійка, та як він взяв металеву палку та почав наносити нею удари ОСОБА_7 в область обличчя, а коли той знепритомнів, він привів його у свідомість. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що після того вони ще трохи випили та він сів на велосипед й поїхав додому, а ОСОБА_7 залишився в себе вдома сидіти на дивані (т.2 а.п. 7 - 13).
29.Вказані дані слідчого експерименту та додатку обвинувачений ОСОБА_3 повністю підтримав під час судового розгляду та пояснив, що все саме так і відбувалося.
30.Крім того, відповідно до даних висновку судової психологічної експертизи № 20-5430 від 28.12.2020, у відеозаписі зазначеного слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 ознаки здійснення на нього психологічного впливу з боку осіб, які були присутні та брали участь у проведенні даної слідчої дії, відсутні. Аналіз процесу відтворення ОСОБА_3 обстановки подій за його участю за матеріалами відеозапису засвідчує, що психологічні умови проведення слідчого експерименту були задовільними, обрана слідчим комунікативна технологія проведення слідчої дії цілком виправдана, не має критичних ознак психологічного впливу на підозрюваного та є прийнятною у психологічному плані (т. 2 а.п. 15 - 21).
31.При оцінці даних слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 суд також враховує і висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, згідно якому приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
32.Хоча у досліджуваному протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 і містяться показання останнього, але окрім них у протоколі зафіксовані також і обстановка та обставини завдання ним тілесних ушкоджень постраждалому ОСОБА_7 , що також вбачається з дослідженого під час судового розгляду додатку до нього у виді відеозапису, що, у свою чергу, свідчить про те, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_3 проводився саме з метою та у формі відтворення дій, обстановки та обставин події, та відповідний протокол не посвідчує виключно проголошення обвинуваченим зізнання у вчиненні злочину з метою його процесуального закріплення. При цьому слідчий експеримент був проведений з дотриманням встановленого порядку, із забезпеченням реалізації прав обвинуваченого як процесуальних гарантій. Так, з протоколу слідчого експерименту та додатку до нього у виді відеозапису вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 добровільно взяв участь у ньому, йому були роз'яснені процесуальні права, була забезпечена участь його захисника ОСОБА_18 .
33.Більше того, обставини, про які вказав обвинувачений ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, зокрема щодо місця знаходження потерпілого, обставин та обстановки завдання йому тілесних ушкоджень, навіть таких дрібниць, як знаряддя завдання тілесних ушкоджень, збіглися з обставинами, встановленими під час огляду місця події та даними судових експертиз. Вказані обставини у сукупності, безумовно, свідчать про те, що тільки особа, яка завдала постраждалому тілесні ушкодження, змогла би так докладно описати обставини та обстановку події. Крім того, про об'єктивну присутність обвинуваченого ОСОБА_3 на місці вчинення злочину свідчать показання як свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та (п. 10, 21 вироку), так і дані висновків судової трасологічної експертизи № 1135-Д від 09.09.2020 про те, що сліди пальців руки з кружки, що знаходилась за місцем проживання постраждалого, залишені пальцями правої руки ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 26 - 36) та судово-медичної імунологічної експертизи №884 від 23.09.2020 про те, що на змиві з лівої руки обвинуваченого виявлена кров потерпілого ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 37 - 40). Саме тому у суду не залишається сумнівів у тому, що дані слідчого експерименту є об'єктивними та достовірними, і що саме обвинувачений ОСОБА_3 вчинив цей злочин. Одні лише розбіжності щодо кількості тілесних ушкоджень, виявлених на трупі, та про які показав обвинувачений ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, не може свідчити про його непричетність до злочину, а свідчать про те, що обвинувачений був вільним у своїй процесуальній поведінці під час слідчого експерименту, обираючи найбільш вигідну позицію, яка, на його думку, була найсприятливішою для нього та значно зменшує суспільну небезпеку вчиненого ним діяння.
34.Про це також свідчать і дані висновку судової психологічної експертизи № 20-5430 від 28.12.2020, згідно яким у відеозаписі слідчого експерименту спостерігається виражена схематичність та слабка насиченість показів деталями, що вказує на те, що ОСОБА_3 відчуває значні труднощі при відтворенні деталей, пов'язаних з подією, у зв'язку з наявністю мотиву до умисного приховування або спотворення ним своєї ролі при скоєнні даного злочину (т. 2 а.п. 15 - 21).
35.З урахуванням викладеного, того, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_3 був проведений у формі, що містить ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події, суд з урахуванням вищенаведеного правового висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 (п. 30 вироку), вважає, що слідчий експеримент не слід розцінювати як допит, а тому не вважає його недопустимим як доказ з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
36.Умисне вбивство з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
37.Тому обставини, які передували скоєнню злочину, а саме стан сп'яніння загиблого та обвинуваченого, розв'язання сварки між ними, кількість, знаряддя та спосіб заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень - завдання чисельник ударів ногами, руками та металевими предметами по різним частинам тіла, а саме не менше 20 ударів по голові та обличчю, а також не менше 15 - 17 ударів по тулубу та кінцівках, поведінка ОСОБА_3 після їх завдання, а саме залишення місця події без забезпечення надання медичної допомоги постраждалому, свідчать про те, що мотиви ОСОБА_3 були зумовлені бажанням спричинити шкоду загиблому (розправитися з ним) на ґрунті особистих неприязних відносин шляхом заподіяння йому смерті. Таким чином вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії у виді завдання руками, ногами та металевими предметами великої кількості ударів по різним частинам тіла, у тому числі у життєво важливий орган - по голові, у тому числі в область обличчя), враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, їх характер та велику кількість нанесених ушкоджень, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого і, з урахуванням його показань, хоча і не бажав їх настання, але своїми діями свідомо їх припускав.
38.Факт можливого перебування у свідомості ОСОБА_7 після завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , що співпадає з даними судово-медичної експертизи № 103 від 21.09.2020 (т. 1 а.п. 46 - 49), при залишенні обвинуваченим місця події не свідчить про відсутність непрямого умислу у ОСОБА_3 на вбивство ОСОБА_7 в момент заподіяння останньому такої великої кількості тілесних ушкоджень, у тому числі в область життєво важливого органу, та про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 115 КК, а з урахуванням того, що обвинувачений залишив місце події без забезпечення надання потерпілому медичної допомоги після нанесених ушкоджень свідчить про свідоме розуміння ОСОБА_3 неминучих наслідків вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Про це також свідчить і те, що ОСОБА_3 вдома перебував у наляканому стані, нервував, метушився, вживав заходів до знищення слідів злочину та розумів, що за його діяння йому загрожує позбавлення волі. Це також свідчить і про розуміння ним того, що вчинив, та наслідки цього. У даному конкретному випадку подальша поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 після вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що містить усі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 115 КК, у тому числі і об'єктивну та суб'єктивну сторони, підтверджує наявність складу цього кримінального правопорушення, адже наслідки у виді смерті постраждалого з урахуванням дій обвинуваченого в момент завдання чисельних ударів, характеру ушкоджень, їх локалізації, кількості та знаряддя злочину та того, що він залишив потерпілого без медичної допомоги, неминуче настали та зі спливем часу не могли бути виправлені.
39.Давання обвинуваченим ОСОБА_3 неправдивих показань в цій частині суд пов'язує з обраною ним позицією захисту з метою ввести суд в оману та уникнути відповідальності за вчинений ним злочин.
40.Разом з цим, досліджені судом докази свідчать про наявність підстав для уточнення викладу фактичних обставин, визнаних судом доведеними, відповідно до об'єктивних даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 103 від 21.09.2020 (т. 1 а.п. 46 - 49), зокрема, щодо кількості та локалізації тілесних ушкоджень, а саме не менше 20 ударів по голові та обличчю та не менше 15 - 17 ударів по тулубу та кінцівках, замість 18 ударів по голові та обличчю та не менше 8 ударів по обох ногах та огруддя, про що невірно було зазначено в обвинувальному акті. Крім того, з об'єктивних даних той же судово-медичної експертизи № 103 від 21.09.2020, а також, зокрема, протоколу огляду місця події від 22.08.2020 (т. 1 а.п. 149 - 177), судово-медичної криміналістичної експертизи № 401 від 02.10.2020 (т. 2 а.п. 45 - 50), судово-медичних імунологічних експертиз № 1015 від 21.10.2020 та № 1039 від 05.11.2020 (т. 2 а.п. 55 - 58, 59 - 62), випливає те, що обвинувачений ОСОБА_3 наніс постраждалому ОСОБА_7 смертельні тілесні ушкодження не одним металевим предметом, про що зазначено в обвинувальному акті, а трьома, а саме відром, коцюбою та половником, що були вилучені з місця події зі слідами крові, що також підлягає уточненню у викладі фактичних обставин, визнаних судом доведеними. З урахуванням того, що стороною обвинувачення було висунуто в провину ОСОБА_3 спричинення смерті ОСОБА_7 шляхом завдання конкретно визначених та чітко перелічених в обвинувальному акті тілесних ушкоджень, але з неточною їх кількістю та неточною кількістю знарядь, то їх уточнення судом відповідно до об'єктивних даних досліджених під судового розгляду доказів не впливає на межі висунутого обвинувачення.
41.Вказані висновки суду не можуть бути спростовані і тим, що обвинувачений ОСОБА_3 у той день після перебування вдома у ОСОБА_7 начебто ходив на море зі своєю дружиною ОСОБА_11 , про що також могли пояснити і свідки захисту, адже ця обставина жодним чином не спростовує обставини вчинення ним вбивства ОСОБА_7 у будинку останнього, де вони перебували напередодні відвідування обвинуваченим моря лише вдвох із загиблим.
42.Відповідно до даних висновку судово-психіатричної експертизи № 474 від 13.10.2020, ОСОБА_3 в період часу, що стосується вчиненого кримінального правопорушення, та на теперішній час хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав та не страждає, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував та не перебуває, виявляв та виявляє клінічні ознаки «Розладів психіки і поведінки внаслідок сполученого вживання психоактивних речовин (опіоїди, алкоголь). Синдром залежності (активна залежність)», які за глибиною та ступенем виразності не позбавляли та не позбавляють його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 в період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, знаходився у стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння, при цьому його дії не були обумовлені маяченням, обманами сприйняття, афективними розладами та кількісно порушеною свідомістю, тому за своїм психічним станом він був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може приймати участь у слідчих діях та предстати перед судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.п. 63 - 66). Тому суд вважає ОСОБА_3 осудним та таким, що підлягає кримінальній відповідальності.
43.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів дає підстави суду зробити висновок, що кожний доказ є належним, допустимим та достовірним. У сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов'язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 умисно протиправно заподіяв смерть постраждалому ОСОБА_7 шляхом завдання йому множинних ударів ногами, руками та металевими предметами по різним частинам тіла. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним злочину, поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії в межах висунутого обвинувачення згідно обвинувальному акту за ч. 1 ст. 115 КК.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
44.Обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
45.До обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, про що було зазначено у формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті та що було доведено стороною обвинувачення під час судового розгляду, зокрема, показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3 , який визнав, що вживав алкоголь безпосередньо перед вчиненням злочину, а також рецидив злочинів. Такі обставини як тяжкі наслідки, завдані злочином, та вчинення злочину з особливою жорстокістю, що зазначені в обвинувальному акті, як обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не можуть бути враховані судом на підставі ч. 4 ст. 67 КК, адже тяжкі наслідки, завдані злочином, вже охоплені ч. 1 ст. 115 КК та є ознаками цього злочину, що впливають на його кваліфікацію, а вчинення злочину з особливою жорстокістю підпадає під ознаки п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, обвинувачення по якому ОСОБА_3 не висувалось, і у встановленому порядку стороною обвинувачення не доводилося.
Мотиви призначення покарання
46.У відповідності до ст. ст. 65 - 67 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції відповідної статті КК, відповідно до положень Загальної частини КК, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
47.Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти життя особи.
48.Відповідно до ст. ст. 3 і 27 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
49.Відповідно до даних характеристики, за місцем мешкання, ОСОБА_3 характеризується негативно, як особа, що раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, тривалий час ніде не працює, зловживає спиртними напоями, на протязі 2020 року допускав випадки порушення норм громадського порядку, неодноразово з боку односельчан до виконкому сільської ради на його адресу надходили скарги щодо побиття громадян села (т. 2 а.п. 83).
50.З урахуванням вказаних обставин, обстановки та причину вчинення злочину, взаємовідносин між обвинуваченим та постраждалим до вчинення злочину та безпосередньо перед ним, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутності обставин, що пом'якшують його покарання та наявності двох обставин, що його обтяжують, того, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, маючи три непогашені судимості за вчинення тяжких злочинів, за які відбував покарання у виді позбавлення волі, вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій, на думку суду, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , а також попередження нових злочинів можливо тільки в умовах ізоляції його від суспільства, а тому останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у середніх межах санкції ч. 1 ст. 115 КК. Таке покарання повністю досягне мети його застосування. Водночас, суд з урахуванням встановлених обставин не вбачає підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК.
51. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд також враховує те, що кримінальне правопорушення за цим вироком він вчинив в період іспитового строку, встановленого йому вироком Кілійського районного суду Одеської області від 04.12.2018, яким він засуджений за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк три роки, звільнений на підставі ст.ст. 75, 76 КК від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. Суд також враховує те, що призначене ОСОБА_3 покарання по вказаному вироку не відбуте ним повністю.
52.У зв'язку із зазначеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення у період встановленого йому іспитового строку слід розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
53.Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
54.Тому суд дійшов висновку про те, що в силу ч. 3 ст. 78 КК обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК, а саме за сукупністю вироків.
55.Вказані висновки суду повністю збігаються з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абз. 4 п. 10 його постанови від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009, відповідно до яких, виходячи з положень ч. 2 ст. 75 КК (в редакції 2001 р.), а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
56.Наведений висновок суду також співпадає з висновком Верховного Суду, що викладений у його постанові від 14.09.2021 у справі № 127/25037/17, згідно якому у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
57.Таким чином, в силу ст. 71, ч. 3 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК обвинуваченому ОСОБА_3 з повністю невідбутого ним покарання у виді трьох років позбавлення волі, призначеного йому за попереднім вироком, слід частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, один рік позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
58.Судом встановлено, що ОСОБА_3 затримувався у даному кримінальному провадженні 22.08.2020 (т. 1 а.п. 184 - 187) та тримався під вартою по 19.01.2021, оскільки ухвалою слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 24.08.2020 відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався у встановленому порядку та сплив 19.01.2020, тоді ж він і був звільнений з-під варти (т. 1 а.п. 127).
Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, з метою виконання вироку, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, обвинуваченому слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, для чого його слід взяти під варту в залі суду.
У силу вимог ч. 5 ст. 72 КК попереднє ув'язнення з 22.08.2020 по 19.01.2021 та з 12.12.2022 до набрання вироком законної сили має бути зараховане у строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі з розрахунку день за день.
59.Питання про долю предметів та речових доказів, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 26.08.2020 слід вирішити у відповідності до положень ч. 9 ст. 100 КПК.
60.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової трасологічної експертизи № 1135-Д від 09.09.2020 у сумі 1 307,60 грн (т. 2 а.п. 25).
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд -
ухвалив:
1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
2.У силу ст. 71 КК ОСОБА_3 з повністю невідбутого ним покарання у виді позбавлення волі на строк три роки за вироком Кілійського районного суду Одеської області від 04.12.2018 частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, один рік позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_3 до відбування визначити покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
3.Застосувати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
4.Строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання та взяття під варту, а саме з 09.03.2023, зарахувати йому згідно ч. 5 ст. 72 КК строк попереднього ув'язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 22.08.2020 по 19.01.2021 та з 09.03.2023 до набрання вироком законної вили, виходячи з розрахунку день за день.
5.З набранням вироком законної сили скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 26.08.2020, та:
- футболку сірого кольору, штани синього кольору з сірими лампасами, капці чорного кольору з синіми вставками, лівий мокасин з вставкою коричневого кольору зліва, правий мокасин з червоною вставкою ззаду, - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;
- 1 недопалок білого кольору від сигарет марки «KENT», 4-ри недопалки жовтого кольору від сигарет марки «ROTMANS», 4-ри недопалки жовтого кольору від сигарет марки «ПРИЛУКИ»; картонну кришку картонної коробки з плямами темно-червоного кольору; відро оцинковане в зігнутому стані з дужкою, за яку закріплено мотузку жовтого кольору зі слідами речовини бурого кольору; металевий предмет у вигляді коцюби з загостреним кінцем та прикріпленою до нього шиною з другого боку з залишками речовину бурого кольору та волоссям, запакованого до білого поліетиленового мішку з биркою з написом «мішок»; шорти сірого кольору з синіми вставками знизу з плямами бурого кольору; труси чоловічі, наволочку з подушки рожевого кольору з принтом зі слідами речовини бурого кольору, - знищити;
- розбитий мобільний телефон марки «SAMSUNG» жовтого кольору з чорним чохлом; половник з металевою ручкою сріблястого кольору з речовиною бурого кольору; скляну кришку з металевим ободом та пластиковим тримачем з плямами бурого кольору; металеву турку з ручкою, - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;
- папілярні візерунки пальців рук, вилучені з фарфорової кружки, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
6.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи у сумі 1 307,60 грн (одна тисяча триста сім гривень 60 коп.).
7.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , який перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
8.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
9.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1