01 листопада 2022 року м. Чернівці
справа № 2-805/06
провадження №22-ц/822/779/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів Височанської Н.К., Кулянди М.І.
секретаря Паучек І.І.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2006 року, головуючий у першій інстанції Волошин С.О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2006 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право на спадщину за законом та знесення змін.
Зазначала, що внаслідок смерті батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 квітня 2005 року визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини терміном чотири місяці.
Звернулася до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом 12 липня 2005 року.
Листом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори від 12 липня 2005 року №с/с 861/2003 повідомлено про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом іншому спадкоємцю.
Просила визнати частково недійсним в частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 грудня 2003 року видане Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Першу чернівецьку державну нотаріальну контору внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 1/2, визначивши ОСОБА_1 спадкоємцем на квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2006 року позов задоволено.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24 грудня 2003 року Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , в частині права на спадкове майно.
Зобов'язано Першу чернівецьку державну нотаріальну контору внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом, визначивши ОСОБА_1 спадкоємцем на частину квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 серпня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 5 травня 2006 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить заочне рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право на спадщину за законом та знесення змін відмовити.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Зазначає про недоведеність ОСОБА_1 обставин, на які посилається, що спадкодавець ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право на спадщину за законом та знесення змін, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.1261, ч.1 ст.1267, ч.2 ст.1300, ч.1 ст.1301 ЦК України та дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 у спосіб визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 грудня 2003 року Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , в частині права на спадкове майно, зобов'язання Першої чернівецької державної нотаріальної контори внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом, визначивши ОСОБА_1 спадкоємцем на частину квартири АДРЕСА_1 .
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції вважав встановленим, що спадкодавець ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 ,
Судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 квітня 2005 року визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини терміном чотири місяці.
ОСОБА_1 звернулася до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом 12 липня 2005 року.
Листом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори від 12 липня 2005 року №с/с 861/2003 повідомлено про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом іншому спадкоємцю.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки міського відділу реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції від 18 жовтня 2004 року №800 в книзі реєстрації актів про народження міського відділу реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції проведений запис №756 від 24 квітня 1959 року про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м.Чернівці , батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_5 .
За змістом довідки міського відділу реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції від 18 жовтня 2004 року №801 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції зареєстровано шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_4 актовий запис №1752 від 1 жовтня 1982 року, прізвища після реєстрації одруження ОСОБА_4
На підставі свідоцтва про народження ОСОБА_8 батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 квітня 2005 року визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини терміном чотири місяці.
ОСОБА_1 звернулася до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом 12 липня 2005 року.
Листом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори від 12 липня 2005 року №с/с 861/2003 повідомлено про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом іншому спадкоємцю.
До матеріалів справи приєднано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24 грудня 2003 року державним нотаріусом першої чернівецької державної нотаріальної контори Глуговським В.В., за яким спадкоємцем майна ОСОБА_3 є донька ОСОБА_2 , спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
За змістом частини 1, 2 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
До матеріалів справи приєднано довідку про доставку електронного листа, за яким ОСОБА_2 повідомлена 3 жовтня 2022 року про розгляд справи 1 листопада 2022 року о 10 годині 30 хвилин.
Також ОСОБА_1 повідомлена про судове засідання 1 листопада 2022 року о 10 годині 30 хвилин через офіційний веб-сайт судової влади України
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ураховуючи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 належним чином повідомлені про судове засідання, є підстави для висновку про належне забезпечення прав відповідачів, передбачених законом.
За таких обставин неявка ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.
На підставі ч.1 ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Водночас апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 5 травня 2006 року містить лише доводи щодо недоведеності обставин, що спадкодавець ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
В абз.3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
У ЦК України закріплено можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).
У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.
У статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з вдачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Вказаний висновок щодо застосування норми права викладено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 463/1540/14-ц зроблено висновок, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.
Порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 159/1221/19.
Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначалися порушення видачею свідоцтва про право на спадщину за законом 24 грудня 2003 року Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , права на спадщину внаслідок смерті батька ОСОБА_3 на частину майна.
Внаслідок смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої, другої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
На підставі ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 є діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на недоведеність що спадкодавець ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 спростовуються довідкою міського відділу реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції від 18 жовтня 2004 року №800 щодо здійснення запису в книзі реєстрації актів про народження міського відділу реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції №756 від 24 квітня 1959 року про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у місці Чернівці, батьком якої є ОСОБА_3 , обранням прізвища ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції актовим записом №1752 від 1 жовтня 1982 року.
За обставин рівності часток у спадщині кожного спадкоємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , видачею 24 грудня 2003 року державним нотаріусом першої чернівецької державної нотаріальної контори Глуговським В.В. свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 порушено право ОСОБА_1 на прийняття спадщини.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 грудня 2003 року Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , в частині права на спадкове майно, зобов'язання Першої чернівецької державної нотаріальної контори внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом, визначивши ОСОБА_1 спадкоємцем на частину квартири АДРЕСА_1 .
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 травня 2006 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 травня 2006 року слід залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2006 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді Н. К. Височанська
М. І. Кулянда