06 березня 2023 року
м. Чернівці
справа № 727/10717/22
провадження №22-ц/822/209/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Половинська Ольга Борисівна
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Геннадій Іванович, на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2 січня 2023 року, головуючий у першій інстанції Літвінова О.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., у листопаді 2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Половинської О.Б. про розірвання договору купівлі-продажу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано не поданою та повернуто позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2 січня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає, що в позовній заяві повідомив суду про те, що йому невідомо місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 , зазначив останнє відоме місце перебування ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Вважає, що позов має бути пред'явлений за місцем знаходження нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 відповідно до частини першої статті 130 ЦПК України, що належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду м.Чернівці.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., підлягає задоволення з наступних підстав.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., суд першої інстанції керувався положеннями ст.185 ЦПК України та виходив з того, що ОСОБА_1 недоліки, зазначені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2022 року, не усунуто, не надано доказів на обгрунтування обставин, передбачених частиною дв'ятою статті 28 ЦПК України
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., залишено без руху.
За змістом ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2022 року не зазначено докази зареєстрованого місця проживання чи перебування відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., подано до суду заяву про виправлення недоліків, в якій зазначено останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , пред'явлення позову за місцем знаходження нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 відповідно до частини першої статті 130 ЦПК України, що належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду м.Чернівці.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано не поданою та повернуто позивачу з підстав не виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2022 року.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
За змістом ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити в собі, крім інших даних зазначення змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
На підставі ч.3 ст.175 ЦПК України суд першої інстанції вправі вимагати від особи, що подає заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху встановлено, що у позовній заяві не зазначено докази зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., подано до суду заяву про виправлення недоліків, в якій зазначено останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , пред'явлення позову за місцем знаходження нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 відповідно до частини першої статті 130 ЦПК України, що належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду м.Чернівці.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Пунктом 2 (абз.4) та пункті 7 (абз. 4) постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших передбачених законом підстав. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
З наведеного вбачається, що питання оцінки обґрунтованості позову вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, та у разі висновку суду про його необґрунтованість, він може бути залишений без задоволення. Тобто, суд не вправі з цих підстав залишити позовну заяву без руху та повертати заявнику.
У разі, якщо позовна заява необґрунтована, то це є підставою для відмови в позові, а не для відмови у відкритті провадження у справі, що фактично є відмовою в судовому захисті.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 через відсутність посилання на докази зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 на порушення норм процесуального права.
Згідно приписів ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Правила підсудності у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом.
На підставі ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є розірвання договору купівлі-продажу квартири.
Згідно частин 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцем знаходження об'єкта, вартість якого є найвищою.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України в п.2 своєї постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, спори, пов'язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу(в попередній редакції) позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність). До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
За змістом пункту 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних України від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року №3 перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
За змістом висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №442/4490/18 (провадження №14-158 цс 19), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (частина перша статті 30 ЦПК України).
Згідно із п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних України від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Отже, позивачем визначено підсудність позову місцевому суду, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальний район, в межах якого розташована квартира АДРЕСА_2 , за правилами виключної підсудності.
Згідно з частиною дев'ятою статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до абзацу 2 частини першої та дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що повернення позовної заяви позивачеві із підстав ненадання доказів з приводу останнього зареєстрованого місця проживання чи перебування сторін по справі законом не передбачено, оскільки відповідно до ч.8 ст. 187 ЦПК України встановлення місця реєстрації фізичної особи відповідача є обов'язком суду.
У разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.
До подібного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року справа №569/2295/19.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.4 ч. ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 січня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.
Керуючись п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1ст.379 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Геннадій Іванович, задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 січня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак