Справа №191/2355/22
Провадження № 2/191/766/22
27 лютого 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Окладнікової О.І., за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Раївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
21.09.2022 року до суду звернувся представник позивача - адвокат Миргородський В.П. в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 29.12.2008 року між уповноваженою особою співвласників майна отриманого у спільну часткову власність в результаті виходу КСП ім. Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області та позивачем, ОСОБА_1 , було укладено договір оренди з правом викупу майнового комплексу МТФ № 3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 70000 гривень.
На виконання цього Договору позивач сплатив Уповноваженій особі на користь співвласників майна КСП ім. Леніна 70000 гривень та таким чином придбав майновий комплекс МТФ № 3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується Договором, квитанцією до прибуткового касового ордеру Уповноваженої особи від 19.06.2012 року на суму 25 000 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру Уповноваженої особи від 29.12.2009 року на суму 20 000 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру Уповноваженої особи від 24.03.2009 року на суму 25 000 грн., довідкою Уповноваженої особи про сплату пайщикам КСП ім. Леніна суми 70 000 грн. відповідно до Договору оренди майна з правом викупу в повному обсязі.
Відповідно до акту приймання-передачі об'єктів нерухомого майна від 30.12.2008 року, Уповноважена особа співвласників пайового майна з однієї сторони і ОСОБА_1 з другої сторони, на підставі рішення загальних зборів співвласників майна колишніх членів КСП ім. Леніна від 27.02.2007 року передав, а ОСОБА_1 прийняв в належному стані об'єкти нерухомого майна молочно - тваринної ферми, згідно укладеного Договору.
З того часу, а отже більше десяти років, позивач користується майном молочно - тваринної ферми № 3 за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з:
1) А-1 будівля телятника, загальною площею 965,2 кв.м.,
2) а-1 прибудова, загальною площею 6,9 кв.м.;
3) а'-1 прибудова, загальною площею 14,2 кв.м.;
4) а"-1 прибудова, загальною площею 13,9 кв.м.;
5) а '"-1 прибудова, загальною площею 8,7 кв.м.;
6) Б-1 будівля корівника, загальною площею 1849,4 кв.м.;
7) б-1 прибудова, загальною площею 10,6 кв.м.;
8) б-1 прибудова, загальною площею 28,0 кв.м.;
9) б-1 прибудова, загальною площею 7,7 кв.м.;
10) б-1 прибудова, загальною площею 7,2 кв.м.;
11) б-1 прибудова, загальною площею 43,4 кв.м.;
12) б-1 прибудова, загальною площею 7,4 кв.м.;
13) б-1 прибудова, загальною площею 7,4 кв.м.;
14) б-1 прибудова, загальною площею 7,6 кв.м.;
15) б-1 прибудова, загальною площею 7,6 кв.м.;
16) В-1 будівля корівника, загальною площею 2157,0 кв.м.;
17) в-1 прибудова, загальною площею 13,6 кв.м.;
18) в-1 прибудова, загальною площею 13,9 кв.м.;
19) в-1 прибудова, загальною площею 14,3 кв.м.;
20) в-1 прибудова, загальною площею 14,9 кв.м.;
21) Ж-1 хімічний склад, загальною площею 187,7 кв.м.;
22) Г-1 будівля кормокухні, загальною площею 166,1 кв.м.;
23) г-1 будівля кашеварні, загальною площею 18,9 кв.м.;
24) З-1 навіс, загальною площею 30,4 кв.м.;
25) Д-1 хозбудівля, загальною площею 49,3 кв.м.;
26) Е-1 будівля санпропускнику, загальною площею 116,8 кв.м.;
27) е-1 прибудова, загальною площею 14,8 кв.м.;
28) № 1-3 огорожа;
29) № 4-7 силосні башти;
30) І-1 бруківка;
31) II-силосна яма.
Всього загальна площа будівель складає 5782,9 кв.м., що підтверджується Довідкою КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 07.10.2015 року за № 1599. Вказані об'єкти нерухомого майна розташовані на землі Новоолександрівської сільської ради, що підтверджується технічним паспортом.
Представник позивача зазначає, що спірне нерухоме майно є річчю безхазяйною, тобто такою що не має власника. Даний факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційною довідкою наданою Синельниківським МБТІ, де зазначено що спірне нерухоме майно заінвентаризовано за позивачем, право власності станом на 31.12.2012 року не зареєстроване технічним паспортом, де зазначено користувачем ОСОБА_1 . Також даний факт було встановлено під час розгляду справи № 191/3570/16-ц, про що зазначено в рішенні Синельниківського міськрайонного суду від 19.10.2016 року, а саме «крім того, суд приходить до висновку, що зазначений договір оренди з правом викупу від 29.12.2008 року, укладений між уповноваженим співвласників майна КСП ім. Леніна Бровко Г.С. та ОСОБА_1 не був нотаріально посвідчений, оскільки власник майна КСП ім. Леніна не вчинив дій, необхідних для нотаріального посвідчення зазначеного договору - провів технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, право власності на зазначене нерухоме майно».
Щодо добросовісності володіння позивачем спірним нерухомим майном представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 під час укладення Договору оренди з правом викупу не знав і навіть не здогадувався, що уповноважений співвласників майна КСП ім. Леніна не мав права розпоряджатися спірним нерухомим майном, оскільки воно не перебувало у його власності. ОСОБА_1 вважав угоду законною, оскільки бачив Рішення, протокол загальних зборів членів КСП ім. Леніна про розпайовку майна, акт прийому-передачі майна, а тому і сплатив обумовлену суму в розмірі 70000 гривень.
Щодо відкритості володіння позивачем спірним нерухомим майном представник зазначає, що ОСОБА_1 робився поточний ремонт, прибиралась прилегла територія, сплачувались комунальні послуги, також в 2015 році позивач звернувся з позовною заявою до Синельниківського міськрайонного суду про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно, що підтверджує відкритість володіння майном.
Щодо безперервності волочіння позивачем спірним нерухомим майном більше десяти років представник зазначає, що даний факт підтверджується Договором оренди з правом викупу, технічним паспортом, Довідками Синельниківського МБТІ.
Таким чином, позивач був змушений звернутися до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на нежитлові будівлі молочно-тваринної ферми, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 26.09.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.
Ухвалою суду від 26.12.2022 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача територіальну громаду в особі Синельниківської міської ради належним відповідачем - територіальною громадою в особі Раївської сільської ради.
Ухвалою суду від 30.01.2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У сьогоднішнє судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява, в якій він просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення по справі відповідно до вимог чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 29.12.2008 року між уповноваженою особою співвласників майна отриманого у спільну часткову власність в результаті виходу КСП ім. Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди майна з правом викупу №11 майнового комплексу МТФ № 3 (згідно додатку до договору №3), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 70000 гривень (а.с.10-11).
Відповідно до акту приймання-передачі об'єктів нерухомого майна від 30.12.2008 року, Уповноважена особа співвласників пайового майна з однієї сторони і ОСОБА_1 з другої сторони, на підставі рішення загальних зборів співвласників майна колишніх членів КСП ім. Леніна від 27.02.2007 року передав, а ОСОБА_1 прийняв в належному стані об'єкти нерухомого майна молочно - тваринної ферми, згідно укладеного Договору (а.с.12).
На виконання умов договору оренди майна з правом викупу №11 від 29.12.2008 року ОСОБА_1 сплатив Уповноваженій особі на користь співвласників майна КСП ім. Леніна 70000 гривень, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру Уповноваженої особи від 24.03.2009 року на суму 25 000 грн., від 29.12.2009 року на суму 20 000 грн., від 19.06.2012 року на суму 25 000 грн., довідкою Уповноваженої особи про сплату пайщикам КСП ім. Леніна суми 70 000 грн. (а.с.13).
Відповідно до інформаційної довідки №72 від 29.04.2021 року, виданої КП «Синельниківське МБТІ», комплекс нежитлових будівель телятника та корівника, розташований за адресою: АДРЕСА_1 заінвентаризовано за ОСОБА_1 на підставі договору оренди майна з правом викупу від 29.12.2008 року. Право власності станом на 31.12.2012 року не зареєстровано (а.с.14).
В технічному паспорті, виготовленому КП «Синельниківське МБТІ» станом на червень 2010 року, на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зазначений користувачем (а.с.20-25).
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.10.2016 року у справі №191/3570/16-ц за позовом ОСОБА_1 до уповноваженого співвласників пайового майна КСП ім. Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області Бровко Григорія Сергійовича, третя особа: Новоолександрівська сільська рада Синельниківького району Дніпропетровської області про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно було відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.16-19). Відмова обґрунтована тим, що договір оренди з правом викупу від 29.12.2008 року, укладений між уповноваженим співвласників майна КСП ім.Леніна Бровко Г.С. та ОСОБА_1 стосувався відчуження нерухомого майна, а тому підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Суд також прийшов до висновку, що зазначений договір оренди з правом викупу від 29.12.2008 року, укладений між уповноваженим співвласників майна КСП ім. Леніна Бровко Г.С. та ОСОБА_1 не був нотаріально посвідчений, оскільки власник майна КСП ім. Леніна не вчинив дій, необхідних для нотаріального посвідчення зазначеного договору - не провів технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, не зареєстрував за собою право власності на зазначене нерухоме майно. Крім того, в ході судового розгляду позивач не довів належними та допустимими доказами те, що відповідач фізична особа Бровко Г.С. - є особою, яка була уповноважена від імені юридичної особи КСП ім. Леніна на відчуження нерухомого майна. Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення зазначеного договору позивачем не доведено. Суд також врахував, що в ході судового розгляду Бровко Г.С. пояснив, що він позов не визнає, оскільки після технічної інвентаризації об'єкту стало відомо, що до його складу входять позиції, які не були включені в перелік відчужуваного майна.
Суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За змістом наведеної норми права, позивач має довести, окрім відкритості, безперервності і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у нього відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще і інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, добросовісність володіння.
Ознака добросовісності присутня у тому випадку, коли володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Цей висновок Верховний Суд зробив у Постанові від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц та Постанові від 31.10.2018р., по справі № 683/2047/16-ц.
Отже, для застосування набувальної давності добросовісний набувач має довести, що майно, яким він заволодів, є чужим, тобто належить іншій особі, а у самого добросовісного набувача на момент заволодіння майном були відсутні передбачені законом підстави для набуття власності на нього і він не знав і не міг знати про це. До того ж, таке заволодіння має бути правомірним. Застосування до набувальної давності презумпції добросовісності не відповідає буквальному змісту ст. 344 ЦК, оскільки в силу ч. 5 ст. 12 ЦК презумпція добросовісності діє тоді, коли законом встановлені правові наслідки недобросовісного здійснення особою свого права (частини 1, 3 ст. 388 ЦК), тоді як ст.344 ЦК вказує на правомірні дії щодо добросовісного заволодіння чужим майном.
Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України. До цього висновку дійшов Верховний Суд України в Постанові від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц.
Зазначене тлумачення норм права щодо інституту набувальної давності є усталеним у судовій практиці.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).
За правилами частини першої статті 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника, або власник якої невідомий.
Положеннями частини другої вказаної статті передбачено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.
Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК України, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Однак, варто повернутися до таких обставин набуття права власності за набувальною давністю, як відкритість і безперервність володіння, що передбачено ч.1 ст.344 ЦК України.
Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.02.2021 року по справі № 607/21758/19, зазначив, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Також ВС зазначив, що давнісне володіння має бути безперевним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає 10 років.
Крім того, в зазначеній постанові Верховний суд вказав, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
У позовній заяві міститься обґрунтування добросовісності заволодіння безхазяйної речі, але в той же час безперервність володіння і початок цього володіння представник позивача підтверджує наявністю Договору оренди з правом викупу, що на думку суду є взаємовиключним.
Крім зазначення в позовній заяві щодо відкритості володіння позивачем спірним нерухомим майном, що ОСОБА_1 робився поточний ремонт, прибиралася прилегла територія, сплачувалися комунальні послуги, жодних належних та допустимих доказів позивач та його представник до позовної заяви не долучили, всупереч вимогам ч.5 ст.177 ЦПК України, яка передбачає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), та ч.2 ст.83 ЦПК України, яка встановлює обов'язок позивача, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.83 ЦПК України).
З клопотанням про витребування доказів ні позивач, ні представник позивача до суду не зверталися.
Враховуючи встановлені у справі обставини, зазначені вище норми права, правові висновки Верховного суду та Верховного суду України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати суд залишає за позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст. 263-265, ЦПК України, суд
У задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Раївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 09 березня 2023 року.
Суддя О.І. Окладнікова