Справа № 183/2239/23
№ 2-о/183/126/23
08 березня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини та тимчасово окупованій території України, -
21 лютого 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, зазначивши заінтересованою особою Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
На обґрунтування заяви заявники зазначили, що 30 липня 2005 року уклали шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 110. 08 січня 2023 року перебуваючи у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 у пологовому будинку м. Севастополь, ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_3 . При народженні дитини їй було видано медичне свідоцтво про народження. У зв'язку з тим, що медичні документи про народження, отримані на території АР Крим зразка російської федерації є недійсним, а довідка про народження дитини видана компетентною установою України - відсутня, тому заявники позбавлені можливості отримати свідоцтво про народження дитини на території України в позасудовому порядку. У зв'язку з цим, заявники не мають можливості вивезти дитину на не окуповану територію України.
У зв'язку з наведеним, в заяві заявники просили суд встановити факт народження на тимчасово окупованій території України - у м. Севастополь, Автономної Республіки Крим Україна, дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є: громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; матір'ю якої є громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року було відкрито провадження у справі.
У судове засідання заявники не з'явилися, в своїй заяві просили суд справу слухати у їх відсутність та у відсутність їх представника, заяву підтримали.
Представник заінтересованої особи - Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання не з'явився, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані заявником докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та у ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3 , про що 99200003 відділом запису актів цивільного стану Нахимівського району міста Севастополя управління РАЦС міста, видано свідоцтво про народження, актовий запис № 110239920000300041009.
Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
На підставі статті 317 ЦПК України, 1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. 2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. 3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. 4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. 5. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", 1. Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. 2. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
На підставі статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», 1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім іншого: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
На підставі статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності рішення суду.
Пунктом 1 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 2 глави 1 розділу III вищевказаних Правил, встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Отже, надане заявниками свідоцтво про народження дитини, видане установою на тимчасово окупованій території є недійсним та не створює юридичних наслідків та не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація народження дитини в позасудовому порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 цього Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Частинами 2, 3, 4 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону, у разі порушення його положень державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та керуються нормами міжнародного права з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Заявниками доведено, що встановлення юридичного факту необхідне для реалізації їх батьківських прав відносно новонародженої дитини, в іншому, окрім судового, порядку реалізувати вказане право вони не мають можливості, у зв'язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву та встановити факт народження.
При цьому, суд враховує принцип 3 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, згідно якого дитині повинно належати з її народження право на ім'я та громадянство та статтю 7 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральної Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, відповідно до якої дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Крім того, ухвалюючи рішення суд бере до уваги, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Враховуючи надані заявниками докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилаються заявники, у зв'язку з чим, вимоги про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини та тимчасово окупованій території України, - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт народження на тимчасово окупованій території України - у м. Севастополь, Автономної Республіки Крим Україна, дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є:
- батько: громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- мати: громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
шлюб між батьками дитини зареєстрований 30 липня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 110.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасники справи:
- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заінтересована особа: Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини та тимчасово окупованій території України про встановлення факту народження дитини та тимчасово окупованій території України, код ЄДРПОУ 40340814, місцезнаходження юридичної особи: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Українська, 7-а
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сорока О.В.