Справа № 177/185/23
Провадження № 2/177/197/23
Іменем України
09 березня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Лященко В.В.
за участю секретаря: Кантилович К.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі цивільну справу №177/185/23 за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Лозуватської сільської ради Криворізького району про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на її утримання, суд
встановив:
У лютому 2023 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі із 29.04.2012 року, від якого народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 року шлюб розірвано, згідно судового наказу у справі №177/35/21 з позивача на користь відповідача були стягнуті аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), до досягнення дітьми повноліття. Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей. З липня 2022 року син ОСОБА_6 постійно проживає у позивача, не виявляє бажання жити у сім'ї матері. У зв'язку з чим позивач просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та припинити стягнення аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_7 , на підставі судового наказу у справі № 177/35/21 виданого 26.01.2021року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зменшити загальний розмір аліментів, що стягується з нього на підставі вказаного наказу з 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу) до 1/3 частини його заробітку (доходу) на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 09.02.2023 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.
Ухвалою суду від 09.02.2023 року витребувано з Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та від органу опіки та піклування в особі Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області - висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
24.02.2023 року надійшов висновок про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 01.03.2023 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судове засіданні не з'явилися. Заявою від 09.03.2023 року представник позивача просила справу розглядати у їх відсутність, на позовних вимогах наполягали.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, згідно заяви від 01.03.2023 року просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги визнала.
Від представника органу опіки та піклування Точій А.О. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилися ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження (а.с.8-10).
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.11-14).
Відповідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно довідки Лозуватської сільської ради №24 від 16.01.2023 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 19).
З акту від 11.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.07.2022 року проживає із батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с. 20).
За інформацією, наданою у висновку про доцільність визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №23 від 24.02.2023 року, за адресою АДРЕСА_2 , в оселі створені всі умови для проживання дитини. Також, у висновку мітиться інформація про те, що мати дитини щодо проживання сина ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_1 не заперечує (а.с.51).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 12.01.2021 року (а.с. 22-23) за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_3 має окрему кімнату, забезпечений всім необхідним для комфортного проживання та здійснення якісного дистанційного навчання.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Суд звертає увагу також на те, що в Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року (принцип 6), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).
Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини діти мають право на належне спілкування та допомогу. Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 150 СК України батьки повинні поважати дитину.
Статтею 155 цього ж Кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Тобто, можна зробити висновок, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама прагнула до них.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв'язку з цими обставинами загострились взаємовідносини між ними, така ситуація в їх особистих відносинах не дала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання їх дитини, що стало підставою для подачі позову до суду.
Враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, тривалість проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком, сталість їх соціальних зв'язків, добросовісне виконання позивачем батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення його усім необхідним, а також відсутність з боку батька перешкод у спілкуванні матері з сином та негативного впливу на його виховання і розвиток, суд вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_6 з батьком, за місцем проживання якого створено всі умови для гармонійного розвитку дітей, що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дитини, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про припинення стягнення аліментів та зменшення розміру стягуваних аліментів, суд зазначає наступне.
Так, судовим наказом Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на кожну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.01.2021 та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 15).
08.02.2021 року державним виконавцем Криворізького районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64397901 про примусове виконання судового наказу №177/35/21 (а.с. 30).
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб вбачається, що ОСОБА_9 09.03.2022 року уклала шлюб з ОСОБА_10 (а.с.47-50).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до Закону, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до п.17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з матір'ю ОСОБА_4 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача батька дитини. Судом визначено місце проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено судом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком - позивачем по справі та перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зменшити розмір аліментів, стягнутих наказом Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2021 року та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 01.02.2023 року.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів та зменшення їх розміру, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна, - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його проживання за адресою АДРЕСА_2 .
Припинити з 01.02.2023 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються згідно наказу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2021 (справа №177/35/21).
Зменшити розмір аліментів, стягнутих наказом Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2021 року у справі №177/35/21 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В. В. Лященко